Державне підприємство "Промінь" піднялося з колін

Колись потужне державне науково-технічне підприємство «Промінь» нині переживає не кращі часи. Попередні керівники довели військовий завод до банкрутства – 10 мільйонів боргів і відсутність світла в кінці тунелю.
У грудні минулого року рятувати «Промінь» був покликаний відомий тернопільський волонтер Тарас Білан. Як вдалося врятувати завод від порізки на частини та чи є в нього перспектива, досліджували журналісти Номер один
Директором став випадково
Тараса Білана жителі Тернополя знають як колишнього міського чиновника, політика, волонтера. І несподівано наприкінці 2015 року чоловік став керівником військового підприємства.
– Представляючи Склад допомоги воїнам АТО приїхав на «Промінь» домовитись про виготовлення певного обладнання. У кабінеті директора застав представника виконавчої служби, який прийшов на підприємство описувати верстати та кран-балки. Його не цікавили ні автомобілі, ні щось інше, а виключно верстати, які є фактично серцем заводу, без яких «Промінь» міг просто померти. Як волонтер, по-чоловічому поговорив із представником виконавчої служби. Після того виконувач обов’язків директора заводу, щоб захистити державне підприємство від подібного роду «чесних» чиновників, порекомендував ДК «Укроборонпрому» мою кандидатуру на посаду директора «Променя», – пригадує Тарас Білан.
На підтвердження своїх слів Тарас Богданович навів конкретні цифри. Так ціна описаного майна заводу склала 79 тис. грн., хоча ринкова вартість його була приблизно півтора мільйона.
– До прикладу, одна двотонна кран-балка, за даними оцінщика, вартувала всього 700-900 грн., а таких кран-балок було 5-7 штук. Можна собі уявити, яка вартість була тих же верстатів чи іншого вкрай потрібного для функціонування заводу майна. В загальному було створено цілу схему доведення військового підприємства до банкрутства, штучно створювались борги, після чого завод мали роздирати по кусках, – заявив пан Білан.
2 грудня минулого року Тараса Білана призначили керівником «Променя» і процес дерибану вдалося зупинити.
– Коли тільки-но прийшов на завод, виявив купу розкомплектованого і неробочого обладнання, старий, можна сказати, совдепівський колектив. Якщо якісь замовлення і були, то це був мізер, причому зі зривами термінів виконання, та й якість була не найкраща. Окрім того, на той час заборгованість тільки по заробітній платі становила півтора мільйона гривень. Три місяці вивчав ситуацію, проводив інвентаризацію, вів перемовини з податковою, пенсійним фондом, виконавчою службою. Паралельно підшуковував колектив однодумців, який би працював на державу і українське військо, – розповів директор «Променя».
Польська фарбувальна камера лежала мертвим вантажем
За короткий час, здебільшого завдяки власним зв’язкам та авторитету, Тарасу Білану вдалося отримати для підприємства перші замовлення з народногосподарського, а потім і військового комплексів.
– Виробництво в нас різнопрофільне. Нещодавно на потужностях заводу виготовили підйомні механізми шлюзів до тернопільської дамби, яку нині реконструюють. Це непросте замовлення, адже шлюзи утримують десятки тисяч тонн води. Нині на замовлення с/г підприємств відновлюємо шестиметрові вали до комбайнів, що дозволяє аграріям зекономити до 70 відсотків коштів. Ремонтуємо будь-яке обладнання для кар’єрів. Власні розробки котлів на альтернативних видах палива, які за технічними характеристики кращі за аналогічні китайські, вже встановлено в одній зі шкіл Лановецького району. Є замовлення на них від місцевої Державної служби охорони. Більш потужніші твердопаливні котли виготовляємо для закордонних замовників. Уже сьогодні на потужному верстаті з ЧПК, аналогів якому немає в Тернополі, робимо для відправки в Італію високоточні спеціальні направляючі для столів. Завдяки збереженому унікальному обладнанню, спеціалісти «Променя» готові поновити виготовлення антенних систем з різним діаметром дзеркал (до 12 метрів) для наземних станцій супутникового телебачення та зв’язку. Загалом, ходимо по живих грошах. Якщо підняти і задіяти навіть те обладнання, що залишилося, то «Промінь» може працювати, розвиватись і повернути собі колишню славу, – відзначив Тарас Богданович.
Фактично з нуля на підприємстві «підняли» фарбувальний цех. У гаражі з 90-х років минулого століття мертвим вантажем лежала покрита пилюкою потужна фарбувальна камера, придбана свого часу за валюту в Польщі.
– Своїми силами вдалося запустити фарбувальну камеру, яка вже дала першу продукцію. На виріб за допомогою спеціального пістолета наноситься порошок. Далі його поміщають у піч, де порошок під дією температури розчиняється і на поверхні створюється щось подібне на емаль. Фарба, нанесена таким способом, міцна до ударів і стійка до агресивних середовищ. На відповідне фарбування вже є замовлення від місцевих мебельників. Сьогодні ставку робимо на вироби для народного господарства, але, зважаючи на те, що камера для запікання може вмістити великогабаритні деталі, можемо використовувати дану лінію і для фарбування пелюстків до антен, – розповів начальник механоскладального цеху Володимир Барилко.
Токар заробляє 10-18 тис. грн.
Усього цього не було б, якби не оновлений колектив підприємства.
– Не відкрию великого секрету, коли скажу, що на початку мого керівництва зустрів частину працівників, які систематично любили випити і нічого не робити. Просив, попереджав, залишав без зарплати… Хто змінив своє відношення до роботи, той залишився працювати, інших довелося замінити. Зараз ключові напрямки роботи заводу «закривають» волонтери. Можливо, вони й не отримують великої зарплати, але розуміють, що роблять це для держави і тих хлопців, які захищають їх і їхні родини на сході України. Рядовим же працівникам змінив систему оплати праці. На ставці сьогодні у нас лише адмінперсонал, всі решта мають оплату від виробітку. Станом на грудень 2015 р. зарплата токаря була в межах 2 тис. грн. У той же час українському токарю верстатів з ЧПК у Польщі пропонують близько 40 тис. грн. Сьогодні при виконанні певних замовлень токар у нас на підприємстві може офіційно заробити 10-18 тис. грн. Тобто якщо ти вмієш працювати і не п’єш горілки, то можеш і в Україні заробляти хороші гроші, – зазначив Тарас Білан.
Нині на «Промені» працює 60 чоловік, але якщо все з задуманого вдасться втілити в життя, то керівництво заводу планує за півтора-два роки збільшити штат до 200 працівників.
Санація – не банкрутство
Оскільки «Промінь» – завод військовий, хотілось би також дізнатися, чи українська «оборонка» робить замовляння. Керівництво заводу показало журналістам «Номер один» багато цікавих речей військового спрямування, але, зважаючи на те, що Україна перебуває в стані неоголошеної війни з російським агресором, написати на сторінках нашого видання про вже зроблені вироби і ті, що в процесі виготовлення, ми не будемо. Працівники ж заводу та його керівництво цілком серйозно говорять, що можуть на потужностях «Променя» виготовити все – від болта до танка.
– Керівництво «Укроборонпрому» та обласної адміністрації зацікавлене в отриманні «Променем» замовлень. Маємо потужні напрацювання, але на рівні середньої ланки нас поки блокують. Переконаний, нам вдасться вийти з цього зачарованого кола і підприємство обов’язково оздоровиться, – обнадіює директор «Променя».
Щоб це оздоровлення стало реальністю, трудовий колектив підприємства та його керівник розробили план санації.
– За сприяння «Укроборонпрому» та Тернопільської обласної державної адміністрації підприємство «Промінь» розробило план санації до порушення провадження у справі про банкрутство. Господарським судом Тернопільської області цей план затверджено. До цього така процедура застосовувалась виключно до підприємств приватного сектора економіки. Такі заходи дають змогу уникнути порушення провадження у справі про банкрутство «Променя», а також підприємство отримує можливість розблокувати свої рахунки та відновити виробничу діяльність. Тепер «Промінь» не лише запрацює та розрахується з боргами, а ще й матиме змогу розвиватись та інвестувати у свої виробничі потужності, – розповів заступник генерального директора ДК «Укроборонпром» Володимир Кострицький.
Попередні борги «Променя» складають 10 млн. грн. 23 серпня 2016 року план санації офіційно затверджено. Нове керівництво заводу має рік, щоб сплатити старі борги та здійснювати поточні проплати, щоб витягнути завод. За перший місяць після початку санації заробітна плата та розрахунки по енергоносіях сплачуються вчасно, плюс сплачено понад 200 тис. грн. боргів. А це, говорить директор підприємства Тарас Білан, налаштовує на думку, що все на «Промені» буде гаразд.
ДОВІДКА
ТДНКП «Промінь» спеціалізується на розробці та виробництві передавальної апаратури, виготовленні антенних систем з різним діаметром дзеркал для наземних станцій супутникового телебачення та зв’язку. Нині його продукція затребувана для виробництва систем ПВО, а також для авіаційної навігації.