Кривавий обшук у Колодіївці

Подія сталася ще у січні 2023 року, щоправда, про неї у публічному просторі не повідомлялося. Лише тепер, коли у стінах Підволочиського райсуду прозвучав вирок, стало відомо про криваву драму у селі Колодіївка на Підволочищині.

Усе почалося з того, що поліція отримала інформацію про те, що у будинку родини К. є вогнепальна зброя. (У селі між собою здогадуються, хто саме повідомив правоохоронні органи про це.) Відтак поліцейські, заручившись ухвалою суду про проведення обшуку, прибули під подвір’я. Їм не відкривали, тому проникли на обійстя через сусідське подвір’я. Господиня вийшла, їй зачитали ухвалу, але вона відреагувала по-своєму – зайшла у хату й зачинила за собою двері. Далі був справжній штурм – поліцейські увірвалися насильно – відчинивши двері шляхом віджиму. Але сімейство забарикадувалося у кімнаті й через вибиту шибку у дверях «оборонялося» вилами і шматками арматури. У результаті пошкодили поліцейським шоломи, нанесли легкі тілесні ушкодження. На що сподівалася сім’я, тримаючи таку запеклу оборону і, власне, чому так діяла?…

Поліцейські зняли віконну шибу. Але проникнути не змогли – через вила, арматуру й геть не примирливу риторику – сімейство не збиралося здаватися. Тоді попередили про застосування світлошумової гранати і за якийсь час закинули у кімнату. Навряд чи тоді передбачали, чим усе завершиться… У результаті вибуху надвір вистрибнув син (йому сорок років) – із закривавленими рукою та ногою. Невдовзі його доставили в обласну клінічну лікарню з діагнозом: мінно-вибухова травма, травматична ампутація правої кисті, рвана рана правої гомілки.

Що знайшли під час обшуку? Тридцять шість патронів.

Незважаючи на такий фінал, проти батька і сина завели кримінальні провадження – за ч.1 ст.263 КК України, тобто незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за ч.2 ст.342 КК України – опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ним своїх службових обов`язків, за ч.2 ст.345 КК України – умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

На суді син, користуючись конституційним правом, відмовився відповідати на запитання. А позицію батька описано у вироку так. «В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 (у Реєстрі судових рішень не вказуються прізвища – авт.) вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнав та пояснив, що напередодні проведення обшуку до нього додому незаконно проникали працівники поліції, вдягнені у формений одяг, в тому числі і на горище будинку, а коли він піднявся та намагався їх вигнати, завдали йому декілька ударів металевим прутом, поверх якого була резина, по руці та голові. Ствердив, що бойових припасів ніколи не мав і не користувався ними, а взуттєвий чобіт, у якому їх знайшли на горищі, належить не його сім’ї і, ймовірно, підкинутий працівниками поліції. Щодо обставин проведення обшуку пояснив, що не чинив опору працівникам поліції, а лише оборонявся та захищав свою сім’ю, позаяк останні неодноразово приходили до нього та завдавали фізичного впливу, зокрема і стріляли із помпової рушниці у нього та його дружину.»

Те, що до цієї родини неодноразово викликали поліцію, підтверджують у селі. Щоправда, люди навідріз відмовляються говорити про це відкрито. Сама родина теж часто викликала поліцейських. Йшлося про побутові конфлікти між односельцями – важкі, задавнені ворожі стосунки. Загалом про цю сім’ю відгукуються негативно – мовляв, живуть відлюдькувато, але напакостили не одним. Щоправда, у зв’язку з тим, що сталося, люди висловлюють жаль. Бо ж старий у тюрмі, молодий – без руки.

Орган місцевого самоврядування надав на батька і сина негативні характеристики. Кажуть, що найбільше натерпілася сусідка в межу з їхньою хатою. Це двадцять чи навіть більше років відвертої неприязні. Ці сусідські війни супроводжувалися постійним залученням органу місцевого самоврядування, поліції. Зверталися навіть до Європейського суду з прав людини. У селі кажуть: щось мусило поставити «крапку»…

Але питання в іншому: чи була нагальна потреба у такому жорсткому проведенні обшуку? Тим більше, що в поліції знали, що йдеться не про озброєну банду чи терористів, а сільських скандалістів.

Вирок Підволочиського райсуду досить суворий – якщо синові призначили так зване умовне покарання – з відстроченням виконання вироку та встановленням іспитового терміну, то батькові, якому за сімдесят, присудили три роки позбавлення волі. Наразі вирок не вступив у законну силу і є можливість його оскаржити, звісно, якщо того забажають засуджені.