Як повернути замки до життя

Недавно у Національному заповіднику «Замки Тернопілля» відбулася наукова конференція «Замки Тернопільщини: проблеми ревіталізації (повернення до життя – Р.Я.) та пристосування». Проведення цього наукового зібрання стало можливим навіть у складних умовах пандемії коронавірусу. Звісно ж, конференція відбулася з дотриманням карантинних обмежень, визначених законодавством.
Тема збереження пам’яток культурної спадщини сьогодні вельми актуальна і, поза сумнівом, не втратить значимості ще тривалий час. Тому не дивно, що до Збаража приїхали науковці з різних міст України – Тернополя, Львова, Кам’янця-Подільського. І, сподіваємося, вони не будуть каятися за свій візит у древнє місто. Як відзначив у виступі виконувач обов’язків начальника управління культури Тернопільської облдержадміністрації Ярослав Пелехатий, «питання збереження культурних пам’яток – важливе, адже основна частина замків на Тернопіллі лежить у руїнах. На жаль,  в даний час немає можливості навіть провести консерваційні роботи, щоб не допустити подальшого руйнування. А неможливість пристосувати замки до сучасних потреб робить їх непотрібними. Бізнес так само не виявляє зацікавлення ними, бо там конструктивні елементи зовсім інші… І тому важливо провести музеєфікацію замків, щоб привабити туристів».
Учасників конференції зацікавила доповідь директора Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини Марини Ягодинської на тему: «Літописна Теребовля в контексті наукової діяльності Національного заповідника «Замки Тернопілля». Промовець акцентувала увагу присутніх на тому, що територія Замкової гори в Теребовлі  була приваблива для носіїв різних культур – трипільської, висоцької, райковецької, давньоруської. І тому доцільно було б створити  в цьому місці археологічний музей-скансен і парк археологічних культур, які стали б новими об’єктами заповідника.
Важливу роль історичних та археологічних джерел у дослідженнях замків пізнього Середньовіччя і початку Нового часу відзначив кандидат історичних наук, науковий співробітник ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба Інституту археології НАН України» Богдан Строцень. За його словами, на даний час досліджено 8-9 замків Тернопільщини. Однак результати нових досліджень руйнують загальноприйняті датування будівництва замків. Наприклад, у селищі Микулинці замок на давньоруському городищі існував раніше, ніж перша згадка про нього в Іпатіївському списку під 1096 рік. Ймовірно, замок був вже у 1084 році. Відома архітекторка Євгенія Пламеницька ще у 1970-х рр. виявила на території Кременецького замку культурний шар ранньозалізного віку. Тому можна стверджувати, що замок у місті Кременці було збудовано набагато раніше, ніж у 1226 році. А на розкопаному казематі замку в містечку Скалат було виявлено три будівельні періоди. Тому цей замок міг бути на 100–150 років давнішим від усталеної дати будівництва – 1630 рік…
Чимало новизни містила доповідь кандидата історичних наук, доцента кафедри історії України, археології та спеціальних галузей історичних наук Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка Валентина Терещенка. Дослідник розповів присутнім про регіональні особливості фортифікаційного будівництва в Галичині 16–17 століття. Він відзначив, що в Галичині у згаданий період можна було побачити різні типи фортифікаційних споруд – земляні, кам’яні, і мішані. Натомість замки Волині – більш цегляні. Та чим далі прямувати на схід України, тим більше зустрічаємо земляних і земляно-дерев’яних укріплень. Крім того, на прикладі будівництва замків відобразилися різні фортифікаційні системи. Скажімо, Збаразький чи Підгорецький замок являли собою староіталійську, Ужгородський та Олицький – новоіталійську,  а от Бродівський – новоголландську школу  фортифікаційного будівництва…
А краєзнавець зі Збаража Руслан Підставка на прикладі Збаразького замку і Старозбаразької фортеці чітко вказав, чим відрізняються терміни консервація, реставрація, реновація та ревіталізація пам’ятки. Промовець також навів цікавий факт: як свідчать іконографічні та наративні (розповідні – Р.Я) джерела до реновації пам’ятки – Збаразького замку 19 століття, зовнішній оборонний периметр замку  в той період не зазнав відчутних втрат, чого не скажеш про оборонні стіни 1-ої лінії оборони. А це – важлива інформація для подальшого відновлення  Збаразького замку як основного об’єкта заповідника.
Із планом Сатанівського замку( Хмельницька область) початку 20 ст., який вселяє надію на порятунок цієї пам’ятки, учасників конференції ознайомив молодший науковий співробітник Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» Руслан Нагнибіда.
Ні для кого не секрет, що замки  Середньовіччя і Нового часу були тим місцем, де вирувало життя. Тут влаштовувалися не лише княжі чи графські бали, а в періоди воєн відбувалися штурми і облоги. На забезпечення замку працювали  ремісники, селяни довколишніх місцевостей. І тому вельми цікавою була доповідь доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри історії України, археології та спеціальних галузей історичних наук Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка Миколи Бармака, яка стосувалася видів та особливостей їжі 300–200-річної давнини, яку могли споживати різні категорії людей, чиє життя було пов’язано зі Збаразьким замком. Деякі види страв і напоїв 17–18 ст. варто було в відродити і в ресторані «Легенда», який знаходиться на території замку. Це, як на мене, було б додатковою атракцією для туристів.
«Наша сила – в об’єктивності історії. А цього досягти можна завдяки співпраці істориків, археологів та архітекторів», – до такого висновку схилив учасників конференції уже згаданий пан Богдан Строцень. Краще не скажеш.
Роман ЯКЕЛЬ