Мирослав ОСТАП’ЮК: «Письменництво – не хобі, а другий талант»

Кажуть, талановита людина – талановита в усьому. Вкотре довелося у цьому переконатися після розмови з кандидатом економічних наук, професором, колишнім спортсменом і просто дивовижною людиною  Мирославом Ярославовичем Остап’юком, який поділився секретами свого успіху.

– Пане Мирославе, ви самі обрали  фінансову спеціальність чи, можливо, батьки зробили вибір за вас?
– Свою дорогу я вибрав сам. У мене були дуже мудрі батьки, які вважали, що оскільки цією дорогою маю йти я, то я і мав би визначати напрямок. Після закінчення в 1965 році Тернопільської середньої школи №3, вступив до Львівського сільськогосподарського інституту. Далі навчався у Тернопільському фінансово-економічному інституті, в аспірантурі при Львівському державному університеті. В 1982 році захистив кандидатську дисертацію.
– З того часу ви підкорили багато наукових вершин?
– Я економіст, але не знаю, як визначити, чи це багато. Наразі я кандидат економічних наук, професор кафедри обліку і контролю в невиробничій сфері Тернопільської академії народного господарства.  Також за сумісництвом працюю професором кафедри обліку та аудиту Ужгородського національного університету і професором у Тернопільському відділенні Європейського університету.
– Як студент і науковець ви пройшли через кілька навчальних закладів. Дайте пораду студентам: що потрібно брати від навчання?
– Я для себе зробив один маленький, але важливий висновок: вищий навчальний заклад потрібен для того, щоб «поставити» розум, навчити його працювати у правильному напрямку, напомпувати теорією. Далі на практиці він уже не дасть схибити.
– Чим захоплюєтеся окрім економіки?
– Я також пишу гуморески, веду рубрику «Тернопіль у моєму серці» в газеті «Свобода». Пишу про свою вулицю,  батьків, родину і місце, де я народився. У цій рубриці описане все моє життя. Почав друкуватися ще у 60-х роках минулого століття і досі не уявляю життя без такого захоплення. Попри це, я ще великий футбольний уболівальник і є членом обласної федерації футболу. Дуже люблю своє місто, є патріотом рідної країни.
– Вам, на диво, все легко вдається.
– Просто я люблю те, чим займаюся. Цікава думка завжди приходить несподівано, її немає, а потім раптово вона з’являється, і головне – встигнути її записати.
– Що скажете про політичну ситуацію у Тернополі?
– Якщо чесно, то я не підтримую жодної політичної партії. В мене одна партія – Україна. Вона для мене –  понад усе!
– Як вам вдається поєднувати економічну роботу і гумор?
– Усе можливо, якщо любиш те, чим займаєшся. Мій викладач Володимир Павлович Вихрущ керував усією економікою області, але це не завадило йому бути членом Спілки письменників України. Письменництво це не хобі, це другий талант, даний Богом.
Ігор  ГРИНЧИШИН,  студент ТНПУ ім.В.Гнатюка