Патрульна поліція: велике покликання

Як нелегко живеться волонтерам, я відчув на власній шкірі, коли за завданням редакції збирав на залізничному вокзалі гроші для потреб українських бійців. І був шокований поведінкою звичайних тернополян (читайте «Свободу» за 13 липня). А як же поводять себе ті, кого пересічними не назвеш, адже вони належать до категорії людей, які порушують закон?
Отож, у мене з’явилося нове редакційне завдання. Домовляюся з керівництвом «копів», з’ясовуємо формальності, і о 8 год. 20 хв. я з поліцейськими вже на їхньому пішому маршруті, що пролягає вулицею Живова в районі автовокзалу…
Моїми напарниками стали Алла Кащишин і Віталій Михно – рядові патрульної поліції. І тільки-но вони розпочали чергування, як з’явився перший правопорушник. Водій таксі, здійснюючи розворот, перетнув суцільну дорожню лінію. Покарання за такий вчинок – штраф на суму 250 гривень. Та водій вперто доводив, що винен не він, а міська рада. Адже таксист працює для клієнта, а клієнт поспішає. Щоб розвернутися без порушення, потрібно було їхати кількасот метрів. Хіба це нормальна організація руху?..
Хочу зазначити, що ситуація там справді критична. Йдеться про ділянку дороги від супермаркету “Новус” до автовокзалу. Місць для паркування не вистачає, люди паркують автомобілі будь-де, громадський транспорт інколи просто не має можливості під’їхати до зупинки. Також величезним мінусом є те, що між супермаркетом і автостанцією немає пішохідного переходу, а до найближчого з них – більше 50 метрів як ліворуч, так і праворуч. І якщо міськрада не втрутиться, жертв там не уникнути.
Я на власні очі бачив, як приїжджі, не орієнтуючись у пошуках потрібного їм напрямку, виходять на проїжджу частину дороги. Водії сигналять, намагаються їх об’їхати…
Щодо патрулювання, то чим більше часу спостерігав за роботою Віталія і Алли, тим більше пишався нашою поліцією. Я бачив, у яких ситуаціях вони перебували, як із ними поводилися по-хамськи, ображали, проте вони вперто виконували свою роботу, водночас визнаючи, що наша поліція не ідеальна.
– У законі про поліцію, – каже Віталій – надто багато радянщини, це гальмує роботу поліцейських. Потрібно, аби до складання законів залучали практиків, а не лише кабінетних працівників.
– Віталію, що вам дозволено, що належить до ваших обов’язків?
– Патрульну поліцію ще називають «парковщиками», звідси можна зробити висновок, що, на жаль, суттєвих обов’язків і прав для нас законом не передбачено. Ми займаємось водіями і пішоходами, які порушують правила дорожнього руху, виїжджаємо на виклики, а це – побутові сімейні чвари, бійки у місцях відпочинку й інші незначні події. Якщо трапляється щось екстраординарне, ми викликаємо кримінальну поліцію. Наприклад, стоять біля автовокзалу так звані “чорні валютчики”, а ми не маємо права їх ні затримати, ні розігнати. Хіба попередити. Підходимо до них, повідомляємо про порушення закону, а вони лише сміються і кажуть: «Доведи, що ми порушуємо». А щоб довести, потрібні свідки, необхідно все задокументувати, відзняти на камеру і т.д. Та й пересічні люди у нас часто ігнорують закони. Проте, коли потрапляють за кордон, то дихнути бояться зайвий раз, не кажучи про порушення. Вони знають, що там з ними не будуть панькатися – оштрафують і крапка.
У момент спілкування ми помітили, як двоє людей переходять дорогу на червоне світло. Застереження не допомогло, мовляв, це – їхня справа. Хоча, між іншим, не їхня. Якби, не дай Боже, сталося найгірше, винним буде водій транспортного засобу, оскільки він мав урахувати все: від швидкості авто – до неадекватності людей.
Так минала година, друга, третя… Сонце пекло немилосердно, робило всіх ще агресивнішими. Коли ми підійшли до водія, який намагався сісти в неправильно припаркований автомобіль, і Віталій зробив йому зауваження, той почав “огризатися”. І тут втрутилась Алла. Своєю щирою усмішкою і бездоганним знанням законів вона зачарувала хулігана. Бачили б ви його?! Перед початком розмови це був агресивно налаштований чоловік, а опісля – “ходячий позитив”, який мовчки забрав неправильно припаркований транспорт. І тут я подумки подякував тому, хто придумав патрулювання парами.
– Алло, ви вразили не тільки мене, браво!!! – не втримався я.
– Це моя робота. Адже не до всіх потрібно застосовувати силу. Інколи протиріччя можна подолати інтелектом і ввічливістю…
– А як рідні ставляться до вашої професії? Я боявся би відпускати вас на таку небезпечну роботу.
– Тепер усе гаразд. А спочатку всі хвилювалися, потім звикли. Впродовж 9-ти років я працювала медиком, тому незвично було з розміреного ритму перейти на шалений. У роботі поліцейським медичні навички мені знадобились, адже ми інколи змушені надавати людині першу медичну допомогу.
– А хабарі пропонують?
– Я пишаюся, що впродовж кількох місяців роботи в поліції нам ні разу не запропонували хабара. А це свідчить про те, що люди нас поважають. Так, нас і ненавидять, бо ми штрафуємо, закликаємо до законності, але ми вже не ті “менти”, які за гроші вирішували будь-яку проблему.  Ми – нова поліція, ми – закон, хоча інколи такий далекий від ідеалу.
– Зрештою, це ваш вибір.
– Скажу по великому секрету (усміхається), заявку на службу в поліції за мене відправив друг, і я йому дуже вдячна, адже тут я почуваюсь у своїй стихії.
Почувши слова про нову поліцію, у розмову втрутився і Віталій.
– Так, не все іде безперешкодно. Я після майдану, участі в АТО думав, що служитиму в поліції, наводитиму лад, творитиму добро. У мене були рожеві плани. На жаль, реальність дещо оманлива. Ми не маємо стільки повноважень, як мала колишня міліція, а від нас вимагають дива.
Віталік продовжував говорити, як раптом нашу увагу привернув молодик, що їхав на автомобілі “Хонда”, водночас   розмовляючи телефоном. Він майже не звертав уваги на те, що діялося довкола. Штраф за розмову по телефону під час керування транспортним засобом становить 425 гривень. Коли патрульні зупинили його, він повівся зухвало, ображаючи їх, комусь телефонував. Вимагав зняти нагрудну відеокамеру і показати йому момент порушення…
Заспокоївся молодик лише тоді, коли я повідомив, що журналіст. Ще трохи повередувавши, він підписав документи і поїхав. А ми далі продовжили патрулювання вулицею Живова і наставляти на шлях праведний порушників – пішоходів і водіїв. Повірте, не бракувало ні перших, ні других.
Під час написання цих рядків, у мене виникали різні почуття. Дивно, як легковажно люди нехтують правилами дорожнього руху, не задумуючись про наслідки. І навіть, якщо не станеться найгіршого, то й ті 200-500 гривень, гадаю, не зайві у їхньому сімейному бюджеті.
Мені огидно і неприємно від очевидних речей, на які хтось заплющує очі. Патрульні кожного дня стикаються з «чорними міняйлами», проституцією чи незаконною торгівлею. Проте нічого не можуть удіяти, бо в поліцейській ієрархії володіють найменшими правами. Колишній «мент» у розмові зі мною на цю тему неоднозначно дав мені зрозуміти, що від нелегального бізнесу дехто з тих, хто має владу, отримує непоганий відсоток.
Але, зрештою, мені і приємно, що з новою поліцією в наше життя приходить певний позитив. І нехай хтось ненавидітиме їх, нехай називатиме «парковщиками» чи іншими зневажливими словами, вони все одно виконують дуже важливу місію. Ми поступово звикнемо до порядку. Забудемо слова «мент», «мусор» і «хабар». Ми повернемо довіру людей до законності й поліції. І ці два поняття будуть асоціюватися. Звичайно, станеться це не так швидко і, можливо, не ідеально . Але саме в цьому найважливіше покликання поліції.
Михайло УХМАН