Цифра, яка змінила життя

Іноді життєва мозаїка викладається таким чином, що залишається тільки дивуватися, як взагалі таке могло трапитися?
Зоряна повернулася додому з роботи. Їй ще так багато потрібно встигнути зробити, але ні сил, ні бажання у неї не було. «Напевно, депресія», – подумала Зоряна, і почала згадувати відомі їй способи позбавлення від цієї напасті. Інтуїтивно відчула, що їй потрібно саме в цей момент. Дзвінок кращій подрузі – цей спосіб майже завжди допомагав.
Взявши в руки куплений вранці телефон, Зоряна згадала, що не встигла перенести туди номери з телефонної книжки старого мобільного. Набрала потрібні цифри з клавіатури. Почулися гудки, але трубку Оля не взяла. Тоді Зоряна відправила подрузі СМС: «Олю, привіт! Мені дуже сумно, хочу з тобою поговорити. Набери мене, щойно звільнишся. Чекаю».
…Антон вовтузився з ремонтом чергового системного блоку, який привіз додому з роботи. У свої 28 років Антон був завидним нареченим, але дівчини не мав. Закоханий був лише в свою роботу.
СМС від Зоряни змусило його відволіктися. «Може, варто відповісти? Хоча це нерозумно. Адже СМС адресоване не мені». Антон не міг зрозуміти, чому його так схвилювало це повідомлення. «Гаразд, відпишу цій Зоряні від імені її подруги», – і його пальці стали швидко набирати текст.
Антон: «Привіт, Зорянко! Я ще на роботі, у нас тут лекція з управління якістю. Нудно нереально. Зателефонувати не можу. Що у тебе трапилося?»
Зоряна: «Важко на душі. Може, через Сашка так переживаю. Мені потрібна твоя порада».
Антон: «А що у тебе з Сашком?»
Зоряна: «Схоже, що він мене зовсім не любить. Сьогодні ось образив мені, хоча раніше він собі такого не дозволяв».
Антон: «А твої почуття до нього?»
Зоряна: «Я вже сама нічого не знаю. Ще недавно думала, що кохаю його, але зараз починаю сумніватися. Вчора дізналася, що він подружився з якоюсь Ксюшею. Навіть в «Однокласниках» не посоромився коментувати її фотографії і сипати компліментами, яка вона красуня».
Антон: «Але ж ти у нас теж красуня».
Зорянко: «Знаю, Олю. Але що мені з того? У свої 23 роки могла б уже бути одруженою. Дитину народити. А я самотня і схоже, що ситуація найближчим часом не зміниться».
Антон: «Може, твої вимоги дещо завищені?»
Зоряна: «Ну ти ж знаєш, що я не шукаю принца на білому коні. Хочу, щоб він умів кохати! Щоб з ним було цікаво. Ну хіба це так багато?»
Антон: «А чому ти нічого не згадуєш про його матеріальний статус? Невже для тебе це зовсім неважливо?»
Зоряна: «Олю, таке відчуття, що ти вперше зі мною спілкуєшся. Мене мало хвилюють його гроші. Ти ж на прикладі Сашка все знаєш. Він зайвої копійки на мене ніколи не витратив. Хіба я колись ставила йому це в докір?»
Антон: «Кидай свого Сашка. Він тебе не вартує».
Зоряна: «Мені сон недавно наснився. Я бачила незнайомого чоловіка. Кімната, якісь комп’ютери. Він простягає мені руку, і я приймаю її. Обіймає мене, і мені добре поруч з ним. До чого б це все?»
Антон: «Думаю, ти скоро зустрінеш своє щастя. Зорянко, я більше не можу продовжувати листування. Давай зустрінемося завтра. О котрій мені тобі зателефонувати?»
Зоряна: «Давай о шостій вечора».
Антон: «Домовилися».
Увесь наступний день Антон був сам не свій. Навіть його улюблена мова програмування навідріз відмовлялася виконувати команди. Єдине, що його заспокоювало, так це сон дівчини, який, безсумнівно, був саме про нього, про Антона.
Рівно о шостій вечора він зателефонував.
– Алло, Зоряно?
– Так.
– Добрий вечір. Ви вчора листувалися зі своєю подругою. Точніше, думали, що листуєтесь з нею, але, ймовірно, переплутали якусь цифру, і СМС-ка прийшла до мене. Мене звуть Антоном. Якщо ми з вами вже домовилися про зустріч, можливо, не будемо змінювати наші плани?
Дівчина зніяковіла. Вона ніяк не очікувала такого повороту подій. Але голос у слухавці був таким ніжним, що вона погодилася на зустріч. І це побачення стало незабутнім для обох.
Через три місяці вони одружились, а ще через рік у них народився чудовий малюк. Подружжя з посмішкою згадують той день, коли Зоряна помилково набрала одну цифру у номері телефону…
Анна РОМАНІВ