Замки Бучаччини потребують відновлення

Недавно у Бучачі відбулася наукова конференція «Шляхи вирішення проблем реставрації, пристосування та музеєфікації історико-культурних пам’яток Бучаччини». Це наукове зібрання було приурочене Міжнародному дню пам’яток і визначних місць, який відзначають 18 квітня. Конференцію організували працівники Національного заповідника «Замки Тернопілля». Участь у ній взяли керівники громади Бучача, науковці Бучацького краєзнавчого музею, Національного університету «Львівська політехніка», а також представники бізнесу та громадських організацій Бучаччини, які поспілкувалися та обмінялися ідеями, як відновити архітектурні перлини краю. 
Бучацьку ратушу таки відреставрують
Голова Бучацького міської територіальної громади Віталій Фреяк важливість конференції побачив у тому, що «європейські нації, і серед них українці, які хочуть стати такою нацією, повинні дбати про збереження своєї історико-архітектурної спадщини». А місцева влада буде лише сприяти цьому. І вже є вагомі результати її зусиль. За словами голови громади, Бучацька ратуша (1750 р.) – ця визначна пам’ятка архітектури національного значення  – буде внесена у програму «Велика реставрація».
А замки Бучаччини, яких у цьому краю збереглося чотири, потребують відновлення. Або хоча б проведення консерваційних робіт, як, наприклад, у замку в місті Бучач, щоб вберегти цю пам’ятку від подальшого руйнування.
 
Неповторний шарм має замок  у селі Підзамочок. Ця оборонна споруда була збудована ще у 1600 р. на кошти власника навколишніх сіл Яна Кшиштофа Бучацького (Творовського). Молодша наукова співробітниця заповідника  Марія Довгаль у доповіді «Замок у Підзамочку крізь призму століть» зазначила, що він належить до пізнього типу баштових замків, тому його укріплення мають риси як веж, так і бастіонів з характерним для Поділля ренесансним декором.
Чотири роки тому завдяки зусиллям Національного заповідника «Замки Тернопілля» і  влади Бучацького району було відновлено в’їзну браму, приміщення над нею і частину оборонних мурів. Заповідник планує на базі замку в Підзамочку створити візит-центр регіону «Тернопільське Придністер’я». Цей проект  передбачає розвиток туристичної та рекреаційної інфраструктури (створення кемпінгового містечка на березі річки Стрипи); розвиток народних промислів та ремесел; проведення заходів, спрямованих на формування екологічної свідомості серед мешканців регіону. Поза сумнівом, все це збільшить потік туристів.
Замок у селищі Золотий Потік у 1601-1620 рр. збудували польський шляхтич, дідич Бучача Стефан Потоцький та його дружина Марія Амалія Могилянка. Нині він – в аварійному стані, хоча з 2008 р., коли увійшов до складу заповідника, було розчищено внутрішні приміщення та  виконано низку протиаварійних і консерваційних робіт.
Інноваційні технології зацікавлять туристів
Молодша наукова співробітниця заповідника Марія Вельгій у доповіді «Австрійські магнати Гнєвоші та їх роль в історії замку в селищі Золотий Потік» наголосила, що Золотий Потік має вигідне географічне розташування, адже через нього проходить шлях до гірськолижного курорту «Буковель». В архітектурній майстерні Юрія Вербовецького  було розроблено концепцію реставрації замку з пристосуванням у феодальне помістя XVII-XVIII століття.  За цією ідеєю,  в замку потрібно відреставрувати старі кам’яниці і оборонні вежі, а в  палаці облаштувати тематичний готель та панську їдальню, а також  відкрити ремісничі майстерні, кузню-зброярню та конюшню. Це, безумовно, привабить туристів.
А завідувач виставок заповідника Ігор Кобаса презентував результати ЗD реконструкції Язловецького замку в різні періоди його історії – від кінця 14 до другої половини 19 століття. Таке використання  комп’ютерної тривимірної графіки є інновацією у музейній справі, бо покликане  зацікавити туристів, які, подивившись цю графіку на Ютуб каналі заповідника, захочуть приїхати і на власні очі побачити «живе каміння» замку.
Аспірантка кафедри архітектури та реставрації Національного університету «Львівська політехніка» Калина-Теодора Гаврилів переконувала учасників конференції, що в європейських країнах, зокрема в Португалії, Італії, Німеччині, Польщі, Литві, Естонії, панує тенденція відмови від повної відбудови замків 16-17 ст. або ще більш раннього історичного періоду, адже немає архівних матеріалів, як вони виглядали в той час. Тому більш оптимальний варіант – відтворення частин, конструктивних елементів цих оборонних споруд та пристосування їх до туристичних потреб – з відкриттям музеїв, готелів, ресторанів, сувенірних крамниць тощо.
Важливу роль у будівництві замків Бучаччини відіграли Потоцькі. Головний зберігач фондів заповідника Наталія Скоропляс у виступі наголосила, що це був період (17-18 ст.), коли формувалася шляхта. І, попри будівництво замків, палаців для себе і своєї родини,  шляхтичі – Потоцькі, Конецпольські, Збаразькі, Вишневецькі – будували церкви, сакральні фігури, монастирі, щоб люди єдналися, ставали ближчими до Бога. Ці магнати були водночас меценатами, вони фундували великі кошти на монастирі, школи, шпиталі по всьому Тернопіллю… І їхня меценатська діяльність, як переконувала пані Н. Скоропляс, мала б стати прикладом для сучасних підприємців.
Про історіографічні дослідження ансамблю споруд монастиря отців Василіян у фондах Бучацького краєзнавчого музею детально розповіла його директорка Лариса Легка. А художник Анатолій Рудницький презентував власні роботи, серед яких – зображення замків як України, так і Польщі.
Безперечно, проводити такі конференції потрібно, навіть у драматичний час пандемії коронавірусу та посилення військової загрози з боку Росії. Бо такі зібрання – додатковий привід нагадати владі і суспільству, що культурна спадщина має бути збережена для нинішніх і наступних поколінь.
Роман ЯКЕЛЬ
На фото: художник Анатолій Рудницький біля серії власних картин «Тіні замку в Підзамочку»;