У розпалі – боротьба зі смугастим нахабою, на ймення колорадський жук, котрий мирно пасеться на наших городах, поїдаючи картоплю. Час дати йому смертельний бій! Отрути проти ненажери достатньо, але рано чи пізно вона потрапляє і до наших шлунків, тому розглянемо природні, екологічно безпечні способи.
«Суха» тактика
Досить ефективним залишається найдавніший метод боротьби – ручне збирання жуків і механічне знищення личинок. Проте не чавіть їх у міжряддях (як це народ частенько робить), а влаштуйте їм «морські» купання у міцному соляному розчині.
Уранці, поки листя ще вологе від роси, або після дощу «припудріть» його золою (10 кг на 1 сотку). Через 1-2 доби, як правило, гинуть і личинки, і дорослі жуки. До цвітіння таке опилення проводять 1 раз на 2 тижні, після – 1 раз на місяць. Якщо ще й посипати золою землю між кущами, ефект буде максимальний.
Не поскупіться й нагодуйте жуків кукурудзяним борошном. Його часточки розбухають у шлунку жука, що спричинює його загибель.
Між кущами картоплі зробіть йому підстилку зі свіженької тирси, запаху якої він не любить, тож оминає такі ділянки десятою дорогою. До цвітіння це треба робити 1 раз на 2 тижні, а після – 1 раз на місяць.
«Мокрі» атаки
Досвідчені дачники діляться найпростішими рецептами пійла для горезвісного шкідника.
Для кращого прилипання додавайте господарське мило. Обприскування здійснюйте 1-2 рази на тиждень у вечірній час за безвітряної теплої погоди, коли поверхня листя суха. Рослинні настої і відвари чергуйте, оскільки смугастий жук швидко адаптується до одного подразника.
Влаштовуємо пастки
Найпростіша – високе підгортання, що згубно впливає на яйця й личинки, розташовані на нижніх листках картоплі.
У пригоді стануть також скляні, пластикові або бляшані банки, краї яких змочіть картопляним соком, а всередину покладіть порізані шматочки картоплі. Прикопати на рівні землі з розрахунку одна банка на 5м².
Протравіть нарізані часточки картоплі в розчині сечовини (100 г на 1 літр води) протягом 2 днів. Увечері розкладіть отруйні приманки у відкритих банках (3-4 шт. на 5 м²).
Запашні помічники
Ненажера-чужинець ще й харчами перебирає – не всі запахи наших рослин йому до вподоби! Тому пропонуємо зустріти його «букетами» – острівцями запашних квітів посеред картопляних і помідорових грядок. Найнеприємнішими для жука є аромат чорнобривців, календули, коріандру, настурції, матіоли, пижма, глухої кропиви. Завдяки фітонцидному бар’єрові кількість непроханих гостей буде значно меншою.
Пернаті й членистоногі захисники
На жаль, майже для всіх тварин нашого материка американські жуки є неїстівними, оскільки вони, харчуючись листям картоплі й помідорів, яке містить соланін, накопичують його в своїх тілах і стають отруйними.
Проте можуть поїдати личинки колорадського жука хижі комахи – жужелиці й златоглазки, а з птахів – фазани. Дорослих особин здатні їсти лише цесарки. Можна привчити до цього курей породи фавероль та індиків, якщо з місячного віку підмішувати до корму подрібнених шкідників (половина жука на пташеня). Кожні 4-5 днів дозу поступово збільшують. А у тримісячному віці молодняк можна випускати на картопляні грядки, проте годувати птицю перед тим не слід. І, звичайно, у цьому випадку не можна нічим обробляти картоплю.
Парадоксально, але…
За твердженнями городників, потужним засобом для знищення колорадських жуків є вони самі, точніше – отрута, що міститься в їхніх тілах. Візьміть півлітрову банку смугастих листогризів і їхніх личинок, висипте їх у 10-літрову ємність, залийте водою і щільно закрийте кришкою. Все. Гинучи, жуки виділять у воду токсини. Про готовність отруйного настою просигналізує масове опускання їх на дно (до цього вони будуть плавати на поверхні). Весь процес займе від 4 до 6 днів. Обприскуйте картоплю настоєм, розбавленим із водою (1:2), щоб не обпалити листя.
Щоб досягти бажаного результату, потрібно застосовувати різні методи в комплексі. Звичайно, не варто сподіватися, що всі до одного шкідники враз щезнуть з вашого городу, але клопітка робота з року в рік зупинить їх нашестя. Принаймні буде, як в анекдоті: «Труять два селянина колорадського жука.
– Слухай, Миколо, – каже один. – А вони дійсно від цієї отрути поздихають?
– Чи здохнуть – не знаю, – відповідає інший, – але того здоров’я, що мають зараз, у них уже точно не буде».