Володар «Оскара» з Тернопільщини

Про голлівудського кінорежисера українського походження Едварда Дмитрика (4 вересня 1908, Гренд-Форкс, Британська Колумбія, Канада – 1 липня 1999, Енсіно, Каліфорнія, США), який належить до ТОП-10 найкращих кінорежисерів за всю історію американського кіно, в Україні практично нічого невідомо. Хоча він – володар «Оскара» за кращий сюжет до фільму «Зламаний спис» (1954), також «батько» жанру «чорне кіно» (нуар – напрям у американському кінематографі 1940-х – початку 1950-х рр., який відобразив атмосферу песимізму, недовіри, розчарування і цинізму, характерну для західного суспільства під час Другої світової війни і в перші роки холодної війни).
Майбутній кінорежисер народився у родині українських емігрантів з села Буряківка, що на Заліщинщині. За деякими даними, він з батьками кілька років прожив в Україні (батьки повернулися на малу батьківщину із Канади), однак з початком Першої світової війни родина Дмитриків з 14-річним сином переїхала до США й оселилася у Сан-Франциско, Каліфорнія. Після смерті матері батько, Майкл Дмитрик, одружився вдруге. Саме тут, навчаючись у середній школі, Ед зацікавився кінематографом. Оскільки грошей на таке захоплення та й на пристойну освіту для хлопця бракувало, він намагався заробити, доставляючи газети. Згодом закінчив Каліфорнійський інститут технології.
До Голлівуду талановитий юнак потрапив спершу як посильний на кіностудії «Парамаунт». Свою першу стрічку, фільм «Яструб», Едвард Дмитрик зняв у 1935 році. Відтак почалася його стрімка і блискуча кар’єра режисера – упродовж наступних 8 років він зняв 23 фільми. Причому у нього знімалися такі зірки, як Марлон Брандо, Шон Коннері, Грегорі Пек, Брижіт Бардо, Кірк Дуглас, Ентоні Квінн, Роберт Мітчум, Пітер Фальк, Гамфрі Богарт, Максиміліан Шелл.
Це був період популярності лівих ідей та рухів, до яких тоді долучилися чимало голлівудських акторів та режисерів. Е. Дмитрик також мав ліві погляди, й навіть належав до Комуністичної партії. Це знайшло відображення і в його творчості, зокрема антинацистських та антисемітистських фільмах «Діти Гітлера» (1943) та «Перехресний вогонь» (1947).
Однак після Другої світової війни, коли популярність лівих ідей змінила активна боротьба з їхніми апологетами, режисер Дмитрик разом з багатьма колегами по Голлівуду у 1947 р. потрапив під перевірку на лояльність до влади США, був позбавлений можливості працювати за фахом, а оскільки відмовився свідчити проти своїх колег – був ув’язнений на 12 місяців.
Режисер переїхав до Великої Британії, де поставив фільм «Даждь нам днесь» – про іммігрантів у США. Під впливом особистих обставин (розлучення з дружиною та бажання повернутися до США) він таки відмовився від комуністичних поглядів і дав необхідні свідчення. Таким чином, зміг повернутися до Голлівуду і знову знімати фільми. Після вимушеної перерви Едвард Дмитрик зняв ще 25 фільмів, зокрема такі популярні, як «Снайпер» (1952), «Бунт Каїна» (1954), «Молоді леви» (1958), «Шалако» (1968) та багато інших.
Також він викладав основи кінорежисури в університетах Техасу і Південної Каліфорнії, написав кілька підручників із кінорежисури.
Однак після ув’язнення та переслідування за політичними мотивами він вже не почувався достатньо щасливим, пережите сильно гнітило його до кінця життя.
За матеріалами «Українська діаспора: історія та культура» (Diaspora.ua), прикметно, що Едвард Дмитрик добре пам’ятав про своє українське походження. Він навіть мав приїхати до Києва на фестиваль «Молодість» і представити ретроспективу своїх фільмів у 1997 році. Та здоров’я 88-річного кіномитця не дало змоги зробити це.