На рівні «цифрового Сомалі»: статистика інтернет-піратства в Україні

Для початку — трохи сухої статистики

Приводимо нижче дані по місячній кількості відвідувань популярних в Україні піратських сайтів за даними Similarweb:

• uakino.** — 122 873 400
• filmix.** — 40 407 625
• rezka.** — 22 463 244
• kinogo.** — 21 501 250
• kinobar.*** — 12 405 000

*Тут важливо зауважити, що статистика відвідувань збирається для конкретного домену. А особливість піратських сайтів у тому, що вони постійно мігрують з одного домену на інший, щоб уникати блокування та інших санкцій, тому справжні цифри можуть бути набагато більшими. Наприклад, той самий Filmix з тим самим вмістом ми знайшли на шести різних доменах, а поки писали статтю, з’явилось ще кілька нових.

Для наочності ми підсумували кількість відвідувань по різним доменам популярних піратських сайтів (враховували лише найбільші сайти, тому наголошуємо, що статистика приблизна, для розуміння масштабів):

• UAKino — 127 939 800
• HDRezka — 83 307 599
• Filmix — 41 209 383
• Kinogo — 34 141 666
• Kinokrad — 6 467 792

Мільйонний трафік також збирають «Кіновайб», «Кінозапас» та інші. Зауважте також, що це лише той трафік, який проходить через провайдерів України без VPN. Загальна кількість відвідувачів може бути набагато більшою.

І ось для порівняння показники відвідувань легальних стрімінгових сервісів та онлайн-кінотеатрів в Україні:

• netflix.com — 4 311 752
• tv.apple.com — 74 228
• primevideo.com — 527 825
• megogo.net — 6 288 821
• sweet.tv — 2 359 200
• tv.kyivstar.ua — 2 020 992

Тобто кількість переглядів у Netflix приблизно у 30 разів менша, ніж в UAKino.

Ще більш показовою є кількість пошукових запитів по назві чи домену сайту. Адже статистика по кількості відвідувань враховує також ті випадки, коли користувачі потрапляють на піратський сайт випадково. Наприклад, людина шукала інформацію про фільм і перейшла на перший ліпший сайт з пошукової видачі, без чіткого наміру споживати піратський контент. А от кількість брендових запитів (коли шукали назву чи домен піратського сайту) говорить про бажання користувача потрапити саме на конкретний ресурс. І тут знову HDRezka у 4,5 разів популярніша за Netflix і в 2 рази — за Megogo.

Проте є в цих числах і промінчик надії. Ви, мабуть, помітили суттєву різницю між кількістю брендових запитів і власне відвідуваннями сайтів — як офіційних, так і піратських. Сумарна кількість відвідувань піратських сайтів у 20 разів більша, ніж в усіх офіційних постачальників відеоконтенту разом, проте цілеспрямовано шукають саме піратів лише вдвічі частіше. Цю різницю становлять усі ті випадки, коли користувач шукав фільм чи серіал за назвою або і взагалі не знав, що саме йому подивитись.

Звісно, якась частина користувачів все одно мала чіткий намір дивитись це «щось» лише безкоштовно на піратському сайті. Проте особисто ми хочемо вірити, що були серед них і такі, хто готовий був оплатити перегляд, якби офіційний сайт був вище у пошуку, ціна — помірною, а сам процес оплати — простий і часу займав менше, ніж перегляд реклами.

Чому українці споживають піратський контент?

Якщо поставити це запитання пересічному користувачеві, можна почути про дороговизну підписки на офіційних сервісах при обмеженій кінотеці. Здебільшого, щоб подивитись усі бажані серіали чи фільми, доводиться відкривати підписку одразу на кількох платформах, що може бути надто дорого і не дуже зручно. Також не кожен онлайн-кінотеатр пропонує усі культові фільми в українському дубляжі.

А от більшість піратських сайтів мають набагато ширшу кінотеку (що логічно, адже їм не потрібно отримувати дозвіл на показ тих чи інших фільмів). Також пірати зазвичай можуть під кожне відео запропонувати кілька варіантів дубляжу, включно з фанатськими версіями, які нерідко користуються популярністю.

Проте найбільш розповсюдженою і, мабуть, найбільш правдивою причиною споживання піратського контенту є легкий доступ і повне нерозуміння, чому це не ок. Ви ж ніби ні в кого нічого не забираєте, нікому не шкодите, просто дивитесь фільм, а на додачу — ще й купу реклами. Останнє само по собі сприймається багатьма як плата за перегляд. А те, що рекламодавець оплачує рекламу не автору чи правовласнику, а пірату — на жаль, на думку спадає не часто.

На захисті авторських прав

Блокування

Боротьба з піратськими сайтами в нашій країні відбувається згідно з чинним законодавством. Правова основа для блокування нелегальних онлайн-ресурсів — Закон України «Про авторське право і суміжні права». За дотримання законів про авторське право відповідає Департамент інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі, а Кіберполіція розслідує злочини в інтернет-просторі, зокрема пов’язані з порушенням авторських прав.

Один із можливих наслідків для правопорушника — блокування сайту з піратським контентом. Серед ресурсів, які найчастіше блокуються через порушення авторських прав, — нелегальні онлайн-кінотеатри та файлообмінники. Наразі з поміж восьми тисяч заблокованих в Україні сайтів, 221 — піратський. Але такий підхід, на жаль, не працює, навіть якщо винести можливість обходу блокування через VPN чи підміну DNS за дужки.

Річ у тому, що під блокування потрапляє чіткий список доменних імен та ip адрес, визначений правоохоронними органами. При цьому процес виявлення піратського ресурсу, розгляд запиту на блокування та прийняття відповідного рішення займає набагато більше часу, ніж копіювання чи перенос піратського контенту на інший домен або ip.

Можна заблокувати скільки завгодно піратських сайтів — нові з’являтимуться швидше. Принаймні допоки такий контент матиме попит, а його розповсюдження буде вигідним.

Окрім того, вище ми вже наводили статистику брендових пошуків, яка переконливо свідчить: бажаючих відвідати саме піратський сайт досить багато і навряд чи потреба скористатись VPN для обходу блокування суттєво зменшить цю кількість.

Скарги DMCA

Трохи швидшим і більш дієвим з точки зору обмеження доступу є подання скарги DMCA. Поскаржитись на порушення авторських прав можна за лічені хвилини через спеціальну форму. Розгляд скарги може займати від кількох днів до кількох тижнів. У разі її схвалення ви отримуєте миттєвий результат — Google прибирає сторінку з піратським контентом з пошуку. Проте вона все ще буде доступною за прямим посиланням. Відповідно, користувач не потрапить на піратський сайт випадково, шукаючи що б переглянути, проте цілком може прийти туди цілеспрямовано. А як ми бачили вище, таке буває нерідко. Ще один недолік DMCA — це працює у межах конкретної вказаної у скарзі URL адреси, навіть не доменного імені.

WIPO ALERT Database

Більш обіцяючою виглядає перспектива позбавлення піратських сайтів можливості розміщувати рекламу і, відповідно, заробляти кошти за рахунок піратського контенту. Зокрема навесні 2024 року Україна приєдналася до всесвітньої онлайн-платформи World Intellectual Property Organization (WIPO ALERT Database). Країни-учасники цієї платформи можуть завантажувати в міжнародний blacklist переліки сайтів, які підозрюються у порушенні авторських прав. Додані в цей список ресурси втрачають можливість заробляти на розміщенні реклами.

Зміни до Закону України «Про рекламу» також передбачають адміністративну відповідальність за розміщення рекламних оголошень та інтеграцій на сайтах, внесених в реєстр WIPO ALERT. Окрім того, інформація з реєстру надається операторам платіжних систем (Visa, MasterCard, PayPal), щоб вони уникали співпраці з власниками цих майданчиків. В ідеалі такі заходи мали б зробити розповсюдження піратського контенту менш вигідним.

Колективна відповідальність

Основний акцент в боротьбі з піратством в Україні робиться на покаранні розповсюджувачів краденого контенту. Така політика цілком логічна, адже саме вони отримують прибуток від порушення авторського права, отже і збитки відшкодовувати їм. З іншого боку — без попиту немає пропозиції.

В Україні споживачі піратського контенту тільки постають перед першими труднощами. Так, у квітні 2023 року користувачі супутникових терміналів Starlink почали отримувати попередження за завантаження й поширення неліцензійних фільмів і серіалів. Якщо особа повторно порушує авторське право, їй можуть повністю заблокувати доступ термінала до мережі.

В багатьох прогресивних країнах доволі суворі покарання передбачені не лише за розповсюдження, але і за споживання піратського контенту. Наприклад, в Японії за завантаження сумнівних фільмів або треків можна опинитися за ґратами на 2 роки. В Італії споживачі нелегального контенту мусять сплатити штраф на суму до 5000 євро. В Німеччині спроба завантажити неліцензійну продукцію прирівнюється до факту її розповсюдження. За перше порушення доводиться сплатити штраф на суму в 155 євро, а за повторне вже близько 1000 євро.

Не беремось судити, наскільки дієвою є та чи інша практика обмежень та покарань. Проте ризикнемо припустити, що кардинально змінити ситуацію такі заходи зможуть лише за умови, що офіційні ресурси вирішать питання з кросплатформенним доступом до контенту і запропонують користувачам більш гнучку цінову політику, а державні і громадські організації проводитимуть послідовні антипіратські інформаційні кампанії.