Як ворожать на Тернопільщині у ніч на Андрія?

«Андрію, Андрію! Я на тебе льон сію. Сорочку волочу, бо я заміж хочу»…

Хто ж не знає цієї приповідки під час дівочих ворожінь у ніч на Андрія.

На зернах коноплі ворожили поодинці. Дівчина вставала вранці, виходила надвір, викопувала в землі або снігу ямку й кидала туди жменю конопляного насіння. Потім присідала так, щоб низ спідниці чи запаски волочився по землі. Таким чином проходила кілька разів по засіяній ділянці та «волочила коноплі». При цьому примовляла:

Андрію, Андрію!

Я на тебе льон сію.

Сорочку волочу,

Бо я заміж хочу.

А тоді брала у жменю сніг та рахувала кількість насінин. Якщо була парна кількість, то наступного року вийде заміж.

Інколи після слів: «Андрію, Андрію, коноплі ти сію, сію та волочу віддаватися хочу» дівчата кладуть миски з водою, світять свічки, ходять довкола, примовляючи «Первозданний Андрію, на Тебе ся надієм! Долю хочемо знати, просимо допомагати. Зійди до нас в цей вечірній час, в цю годину благослови кожну дівчину». Усі підходять до своєї миски і моляться навколішки: «Андрію, Андрію, Тебе благаю, до Тебе взиваю, Зійди, зійди і долю проречи! Хай побачу, почую, що мені віщує. Хай знаю, що мене чекає. Амінь». Хреститься. Якщо у воді з’явиться відображення хлопця, то дівчина невдовзі вийде заміж.

Із днем святого Андрія Первозванного в українській традиції тісно пов’язаний Андріївський обряд – цикл обрядових дій, який припадає на вечір 12 грудня. В народі – це свято ще називають Калита. Його витоки дохристиянські. На Тернопільщині були поширені ворожіння – на півневі та курці, відгадування предметів із зав’язаними очима, виливання води на гарячий віск і т. д. Ввечері відбувалися вечорниці, які супроводжувалися комічними іграми та забавами. Наприкінці вечорниць дівчата ходили попід вікна сусідів або родичів, калатали ложками і запитували «Чи ви є всі?», на що чули відповідь: «щоб повідавалися всі!». Прийшовши на своє подвір’я, дівчата зрізали вишневу гілочку і ставили у воду: якщо до Різдва зацвіте, то дівчині щаслива доля на одруження.

Ім’я судженого на Тернопільщині сучасні дівчата дізнаються так. Пускають перстень по столі, де ставлять три предмети, названі чоловічими іменами, примовляючи: «Ой, Андрію, Андрієчку, Даруй мені надієчку. Скажи мені, Андрієчку, Ой чи любить Василечко, Ой чи любить, чи кохає, Чи давно вже другу має? Чи давно вже іншу має, Мене бідну забуває? Покотись, лишень, колечко, Скажи мені Андрієчку, Чи Василь, чи Миколечко, Чи Степан, чи Михайлечко?».

Ніч на Андрія вважається парубочим святом, хлопці мають найбільші права – єдина ніч у році, коли парубкам за бешкети люди вибачають. Бешкети зазвичай робили в тих господарствах, де були дівчата на виданні. Напередодні, 7 грудня, дівчата вже мали змогу відзначати обрядовими діями свою покровительку – Катерину, до речі у Кременецькому районі є село Катеринівка колишнє містечко Катербург, яке заклав у 18 ст. троцький каштелян, граф Юзеф-Віцент Плятер на місці зруйнованого татарами села Вербиця і назвав його іменем своєї дружини Катажини. Парубки після вечорниць робили збитки: виносили на городи січкарні, знімали ворота чи хвіртки і несли на подвір’я майбутніх наречених. Найбільшим бешкетом вважали витягнути на дах хати сани або воза.

Обряди, обрядами, а в Україні близько 70 населених пунктів мають назву Андріївка. В Тернопільській області є села Мала Андруга Кременецького та Андрушівка Шумського районів обидва відомі від 1545. Названі ймовірно, від імені Андрух (Андрій). Також є хутір Андрущуки, виведений з облікових даних у зв’язку з переселенням мешканців на хутір Кухаруки Старовищнівецької сільської ради. У лютому 1952 р. на хуторі 3 будинки, в яких проживало 13 осіб.

Фіґура св. Андрія є у с. Красносільці (1899 р.) на Збаражчині, на честь святого названі храми, зокрема церкви у м. Тернопіль, смт Товсте Заліщицького району та ін.

Андрій Первозваний покровитель моряків, співаків і рибалок.

На фото Тернопільського обласного центру охорони пам’яток культурної спадщини: Фіґура св. Андрія у с. Красносільці.