Як комуністи на Тернопільщині намагалися знищити пам’ять про святого Миколая

Сьогодні це – улюблене свято не тільки української дітвори, а й дорослих. Адже, прокинувшись вдосвіта, ми знаходимо під подушкою ті «миколайчики», на які заслужили впродовж року.
Напередодні Миколая багато тернополян встановлюють різдвяну ялинку. На Тернопільщині це свято відзначають дуже урочисто. Адже на честь св. Миколая названо багато храмів, є каплички і фігури. Святий Миколай – покровитель мандрівників та подорожніх.
Отже, помандруємо населеними пунктами з назвами Миколаївка. У Бучацькому районі село Миколаївка вперше згадане у 1850 році. Перший житель, який переселився із села Губин на пагорби, звався Миколаєм, від цього і пішла назва села.
Є ще хутір Миколаївка, який належить до села Лисичники Заліщицького району. У 1952 р. тут налічувалося 17 дворів з населенням 56 осіб.
У церкві Пресвятої Трійці с. Красне Гусятинського району є відреставрована в срібному окладі чудотворна ікона святого Миколая. Чудотворна ікона Св. Миколая також є й у однойменному храмі с. Печірна Лановецького району.
Оскільки Миколай був один із найшановніших святих, його фігури були встановлені у понад сотні населених пунктів краю. Тому за часів комуністичного атеїзму після фігур Божої Матері нелюди-атеїсти найбільше знищили фігур святого Миколая, намагаючись стерти з пам’яті галичан навіть його ім’я, бо «дєдушку мароза» аж ніяк не приймали галичани, а продовжували вшановувати св. Миколая.
Нині фігури святого Миколая-Чудотворця є у с. Лапшин (1994 р.) Бережанського району, у містах Копичинці та Хоростків, с. Самолусківці (за кошти односельців-емігрантів з Канади) Гусятинського, селах Пилява (1904 р., у 1950-ті рр. зруйнована, 1992 р., реконструйована), Язловець (1992 р.) Бучацького району, Буряківка, Іване-Золоте, Нагоряни, Ставки, Солоне (1992 р.) Заліщицького, м. Збараж, Залужжя (поч. 20 ст., за часи атеїзму зруйнована; відреставрована і встановлена поблизу місцевої школи у 2015 р.), Нижчі Луб’янки (поч. 20 ст., у центрі села), Мала Березовиця, Стриївка, Травневе, Чагарі-Збаразькі, Чернихівці (поблизу дороги, що веде на с. Охримівці) Збаразького, смт Залізці, Білківці (1990 р.), Вертелка, Городище, Гаї-Розтоцькі, Жабиня (1881 р.), Панасівка, Ренів (споруджена молоддю села в 2005 р.) Зборівського, Голгоче і Старе Місто Підгаєцького, Дарахів, Ладичин (1886 р., фундатор – Іван Зелінський), Сороцьке Теребовлянського, Дубівці (на подвір’ї церкви, пошкоджена), Йосипівка (1870 р.) Тернопільського районів. Також у м. Бережани на вулиці Т. Шевченка та інших населених пунктах краю.
Фігури святого Миколая були встановлені у селах Тернопільщини й на відзнаку різних подій. Наприклад, у селі Дітківці Зборівського району встановлена на честь скасування панщини. У селі Глещава Теребовлянського району фігуру св. Миколая спорудили на кошти селян у 1861 році, коли страшна інфекційна хвороба забрала десятки життів. Саме тоді селяни вирішили поставити пам’ятник св. Миколаю. І сталося чудо – хвороба відступила. За часів комуністичного режиму фігура була знищена, відновлена у 1998 році.
Атеїсти нищили не тільки фігури св. Миколая, а й церкви, названі на честь цього найулюбленішого святого. Так, у смт Коропець церква Святого отця Миколая, збудована у 1786 році, перебувала на обліку як пам’ятка архітектури, але і це не зупинило войовничих атеїстів. У 1964 р. її знесли відповідно до рішення виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих.
Але з пам’яті народу віру стерти неможливо. Тому зі здобуттям незалежності фігури, храми, каплички не тільки відновлювали і реставровували, а й споруджували нові. Нині над всією Тернопільщиною святково лунає: «А хто, хто Миколая любить?..»
Віктор КАРПОВИЧ