Усе Його життя і творчість були були виповнені любов’ю

7 червня на 65 році життя, після важкої недуги відійшов у засвіти талановитий поет, журналіст, літературознавець, редактор, громадський діяч, щирий патріот України, друг нашої газети Володимир Ярославович Кравчук.

Поезії та й уся творчість п. Володимира, були виповненні любов’ю до читача, рідного краю. Його віршами зачитувалися, і будуть зачитуватися, ними признаватимуться в кохані, вони як завше допомагатимуть ширше побачити який прекрасний світ, а пісні написані на його слова ще лунатимуть, тож його слово житиме…

Досить влучно підібрав слова Олег Герман: «Є безмір люду в суєті життя. Є постаті, які особливо зримі. Є Особистості, з яких ми черпаємо розуміння себе, відкриваємо інший світ довкруж і в нас самих. Володя належав саме до них. Він стояв над потоками часу і літав у високостях щирої та праведної поезії…».

Член Національних спілок письменників і журналістів України, лауреат всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Братів Лепких, літературних премій ім. І. Блажкевич, ім. В. Вихруща, журналу «Літературний Тернопіль» та ін. Володимир Кравчук поза всі свої досягнення завжди залишався скромною, світлою і щирою людиною. Він завжди намагався підставити плече та допомогти розкритися юним талантам та й і не лише юним, його своїм наставником у творчості вважають десятки літераторів, які завжди згадуватимують його з повагою і любов’ю, присвячуватимуть йому свої поезії…

Уродженець с. Добромірка, що на Збаражчині, Володимр Кравчук, закінчив Кременецького медичне училище, Харківський міжнародний фінансово-економічний інститут. У 1986 р. брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Служив у армії. Працював фельдшером невідкладної медичної допомоги в Тернополі, редактором Збаразької районної газети «Народне слово», а також помічником санітарного лікаря районної санепідемстанції. Від квітня 2009 р. керівник літературно-мистецької студії «Рушник» центру культури і дозвілля Збаразькоі міської ради. Обирався депутатом Збаразької міської ради…

Скромні рядки біографії, а скільки за ними було праці, переживань…, лише одному Богові відомо… Автор десятків книг, збірок поезій у т. ч. для дітей, а ще упорядник, редактор, друг і порадник він був талановитий в усьому, бо все робив з любов’ю, щиро…

Навіть будучи вже важко хворими він до останнього писав, творив, допомагав… Адже він так хотів щоби завжди «книжилося» і не лише Йому, а й усім колегам його по перу…

Минуло четверга ми заверстали на 8-му сторінку цього номера його дві поезії «Червень» і «Тепло», а у соботу Його вже не стало…

***

Входжу легко в ліс, як весло у воду.

Жовті віти хвиль вітер підійма.

Тут думки мої в шумовинні бродять,

Поміж них нова осінь не сама.

Зачерпну листків з вдячністю живою,

Що прожив, дожив… Що такий, як є.

Серед лету дня залишивсь с о б о ю;

Слово з-під пера тихо постає.

Вололодимир Кравчук

Ніхто досі не знає і не розуміє чому Господь найшвидше забирає із земного життя найкращих… Мабуть, тому, що там, на Небесах, йому також потрібні чисті, талановиті, добрі та щирі, такі, яким був світлої пам’яті пан Володимир.

Редакція газети «Свобода», друзі, колеги висловлюють щире співчуття рідним і близьким. Віримо, що Всемилостивий Господь прийме його світлу та щиру душу в Царство Небесне. Вічна і світла пам’ять…