Тетяна БАШНЯК: «150 сортів троянд – це справа серця…»

Вчителька Тетяна Башняк із села Кривче, що на Борщівщині, на 60 сотках власного городу вирощує 10 тисяч кущів троянд.

Її літо вже вісім років поспіль пахне не просто квітами, а справжньою французькою парфумерією та щоденною важкою працею. Адже пані Тетяна зуміла перетворити звичайний город на трояндове господарство, відоме далеко за межами Тернопільщини.

Історія успіху розпочалася не з бізнес-планів, а з потреби знайти себе і трохи заробити. Вона – випускниця Чернівецького національного університету, за освітою вчителька початкових класів.

У 2016 році, під час чергової відпустки, пані Тетяна зважилася на поїздку до Польщі на заробітки. Доля привела її на околиці Познані, до господарів, які професійно займалися вирощуванням троянд.

«Я їхала туди, не маючи жодного уявлення, як розмножуються троянди, як за ними доглядати, – згадує вона. – Але коли побачила нескінченні барвисті ряди – ніжно-рожеві, криваво-червоні, просто закохалася у ці квіти. Попри втому, я намагалася запам’ятати назву кожного сорту, вбирала в себе цю красу. Саме там пройшла свій перший «курс молодого бійця» зі щеплення шипшини. Це було неймовірно важко, але водночас щось усередині підказувало: це моє».

Повернувшись додому, жінка вже не могла жити як раніше. Поштовхом до змін стала поїздка до родичів у Латвію. «Чому я не можу створити щось подібне на своїй землі?» – запитала себе. Тепер бувають дні, коли після уроків доводиться працювати в полі до пізньої ночі.

Свій бізнес жінка розпочала з 2 тисяч саджанців шипшини. На початках їй неабияк допомогли польські господарі, консультували щодо обробки, підбору сортів і технології щеплення. Спочатку це були лише дві сотки городу.

Але трояндовий бізнес – це не лише про милування квітами. Це важка фізична праця, адже кожен кущ потребує уваги. Пані Тетяна з гордістю розповідає про своїх надійних помічників – синів Івана та Романа – повноцінних партнерів. Аби про мамині троянди дізналися якомога більше людей, сини створили у фейсбуці групу, яка має символічну назву «Трояндове літо. Квітучі стежки».

Кожен сезон – це іспит. Бували випадки, коли шипшина засихала через посуху, або бруньки не приживалися. Але це був досвід. Цього року на полі вже встановили крапельну систему поливу, щоби не залежати від примх природи.

Нині в колекції майстрині понад 150 сортів. Серед них є беззаперечні лідери симпатій українських господинь. «Омаж а Барбара» – чайно-гібридна троянда з неймовірним темно-червоним, майже чорним оксамитовим відтінком. Вона – справжня «сталева леді», бо ідеально тримає спеку і не вигорає на сонці. «Еден Роуз» або «П’єр де Ронсар» – легендарна французька селекція. Це втілення романтики з густомахровими квітами.

Окрім класики, пані Тетяна експериментує з японською селекцією та дамаськими трояндами (сорти «Леда» та «Лань»), з яких у майбутньому планує виготовляти ефірну олію. Є на ділянці й місце для лаванди і лавандину різних сортів, які вже також стали її особливою любов’ю.

«Мої квіти є у кожному регіоні країни. Та найбільше вразило моє серце, коли клієнти розповіли, що троянди досі мужньо тримаються і квітнуть на опаленій війною Луганщині. Люди звідти виїхали, а вони цвітуть, терпеливо чекаючи на господарів, – каже жінка-квітникарка. – Дарувати людям красу – це моя місія. Особливо тепер, під час війни. Коли мені пишуть люди з деокупованих територій або ті, хто покинув свої домівки, і дякують за те, що мої троянди квітнуть і дають їм надію, – це дорожче за будь-які гроші. Краса дає позитивні емоції, вона дає сили жити далі».

Географія клієнтів вражає. Замовлення поїхали до Києва та Запоріжжя, а далі – в усі куточки України. А торік стався випадок, який розчулив до сліз: замовлення, сформоване в Україні, поїхало до Португалії. Тепер квіти з Кривчого прикрашають сади на березі Атлантичного океану…

Зоряна ДЕРКАЧ