Тернопільщина у скорботі: вірні сини України повертаються додому “на щиті”

Загинули у Новім Заповіті славою святих . Пам’яті Віктора Бухти

Я вже їду на зустріч з родиною,

Зі спогадами теплими про дім,

Про маму, що була святинею,

Про тата з поглядом ясним.

Пробачте, мамо, що не зможу обійняти,

В долоні ваші прихилити цілий світ.

За всі науки дякую вам, тату.

Хай вас хоронить Бог від всяких бід.

Карінко, доню, так люблю тебе і мріяв

Колись за руку вести під вінець.

Та руський кат між нами смерть посіяв.

Тепер я в небі. І мріям тим уже настав кінець.

Сестричко моя, прощавай і не тужи.

Лиш згадуй у молитві і думках.

Батьків одна за двох нас бережи.

А я до вас повернуся у снах.

Згадайте, друзі, як колись бувало –

Веселощі, забави, коляда…

Та вже прощання з вами мить настала.

– Живіть у мирі, – шепочуть змовклії вуста.

Я йшов на фронт, не за медалі і за славу,

Не ради пільг, грошей і не за чин.

Я захищав від ворога державу

І мав на це в душі мільйон причин –

Щоб моя донечка у мирі підростала,

Під мирним небом батько землю обробляв

І щоби мама уночі спокійно спала,

Щоб руський мір руки на них не клав…

Марія Целеп

Займався бальними танцями, а став мужнім воїном-патріотом

7 травня жителі Тернопільської громади віддали останню шану військовослужбовцю роти ударних БПЛА 68-ї окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша, тернополянину Максиму Олеговичу  Солов’Ю («Мася»; 20. 05.  2001 р. н.), який загинув 1 травня під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку Донецької області.

Світлої пам’яті Максим навчався у Тернопільській ЗОШ №16 ім. В. Левицького. «Максимчику, мій дорогий хлопчику. Тобі пише твоя перша вчителька… Ти захищав нас усіх як справжній мужній воїн, як герой. Вічна тобі памʼять, хлопчику наш дорогий, наш випускник», – написала у соцмережі Тетяна Рудик…

Молодий воїн боронив Україну з 18 років. Після початку повномасштабного вторгнення добровольцем пішов захищати Батьківщину. Його сестра Яна Возна розповіла, що брат дуже чекав на відпустку, мріяв відсвяткувати день народження разом із родиною.

– Ти повинен був приїхати на свій день народження, це мало б бути за 2 тижні… Як ж ти хотів у цю відпустку, так хотів відсвяткувати разом, але не дочекався… Любитиму тебе вічно, рідний, – написала Яна.

Рідні та побратими згадують його як відповідального, сміливого, винахідливого юнака, який у дитинстві займався бальними танцями, цікавився технікою, а став мужнім воїном-патріотом.

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо батькам Олегові та Оксані, рідним і близьким…

Вічна шана та світла памʼять Герою!..

Назавжди 21…

7 травня жителі Зборівської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, стрільця-снайпера, мешканця с. Розгадів, що на Зборівщині Павла Володимировича СТЕФАНИШИНА (28. 04. 2004 р. н.). який загинув 2 травня в районі Часового Яру Донецької області.

Світлої пам’яті Павло залишив у вічному смутку батька, який несе службу в ЗСУ, матір, двох братів, сестер, племінників.

Тетяна Дзюбата у соцмережі написала: «…Його труна, вкрита державним прапором, повільно пропливала вулицями рідного села, повз знайомі будинки, де він зростав, повз школу, де лунав його сміх. Мати, змарніла від горя, ледь трималася на ногах, її підтримували рідні. Батько йшов поруч, його обличчя було кам’яним, але в очах застигла невимовна туга. Сестра та брати, друзі та знайомі – усі прийшли попрощатися з тим, чиє життя так рано обірвалося. Кожен крок похоронної процесії віддавав шану його подвигу, його жертовності… Він повернувся додому на щиті, щоб навіки залишитися в серцях тих, хто його любив і хто завдячує йому своїм спокоєм».

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям…

Вічна та світла памʼять Герою!..

Загинув під час виконання бойового завдання

8 травня жителі Золотниківської громади провели останньою життєвою дорогою до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця с. Вишнівчик, що на Теребовлянщині Віктора Володимировича БУХТУ (11. 04. 1988 р. н.), який загинув 28 квітня під час виконання бойового завдання в Донецькій області.

Світлої пам’яті Віктор у 2003 р. закінчив Вишнівчиківську ЗОШ І–ІІІ ступенів, був доброзичливим, щирим, працьовитим чоловіком.

Поховали захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо батькам, сестрі, нареченій, доньці, всій родині, близьким та побратимам..

Вічна памʼять і шана Герою!..

«Сватівщино, ти втратила одного з твоїх кращих синів…»

8 травня жителі Тернопільської і Сватівської (Луганщина) громад віддали останню шану військовослужбовцюю, прикордоннику розвідувальної прикордонної застави 15-го мобільного прикордонного загону «Сталевий кордон», уродженцю с. селі Полтава Сватівського району Луганської області, мешканця Тернополя Анатолія Миколайовича БАРАХОВИЧА (31. 07.1979 р.н.), серце якого перестало битися 30 квітня від отриманих травм на Чернігівщині.

Оксана Ракітіна у соцмережі про світлої пам’яті Анатолія написала: «Жив, працював, плекав родину у Сватовому. У 2014-у став на захист України. Пройшов найгарячіші точки фронту Луганщини… У 2017 р. після закінчення чергового контракту, Анатолій демобілізувався. А у 2019-у на світ з’явилася його третя дитина і друга донечка Софійка. Дружина дуже просила, аби чоловік був поруч. І він був поруч… Аж до окупації рідного Сватового. Звичайна річ, родина АТО-вця виїхала з окупованого міста. Анатолій не міг спокійно спостерігати за тим, як ворог шматує і знищує Україну. Але кохані дівчата, донька й дружина, плакали та вмовляли його бути поруч. І він був поруч… Але у 2023-у знову повернувся на передову. Бо не міг інакше, якби не рвали душу сльози його дівчат. Знаю… Стільки разів то чула!.. Анатолій радів, коли його підрозділ відправили на Куп’янський напрямок. Ближче до дому, казав… Мріяв, що буде одним з тих, хто першим зайде на Розкопану… Потім був Вовчанськ. І Курськ… Поранення і повернення до служби… Він все пройшов, витримав, вистояв, не здався… Як же важко писати про тебе той довбаний офіціоз, друже… Але так треба. Так мушу. Юлічка попросила… Люди мають знати своїх Героїв!.. Сватівщино, ти втратила ще одного з твоїх кращих синів…».

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо рідним, близьким, друзям…

Вічна та світла памʼять Герою!..

Хотів бути священником, а став мужнім воїном

10 травня жителі Скала-Подільської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, уродженця села Нивра, що на Борщівщині головного сержанта Назара Володимировича МИЗАКА (1984 р. н.), серце якого перестало битися 4 травня після важкого поранення в лікувальному закладі м. Словʼянськ Донецької області.

Як написали на сторінці Скала-Подільської громади світлої пам’яті Назар (…успішно закінчив школу, у вільні хвилини співав, грав у футбол. У його душі боролися два начала: мріяв боронити людей силою слова, віри та духа. Однак  через високий конкурс семінаристом Київської духовної семінарії не став. Вибрав інший життєвий шлях, який теж був до снаги, – став військовим, щоби із зброєю у руках боронити людське життя, його надбання, державний суверенітет. Понад двадцять років віддав військовій справі. Мужній воїн був патріотом, військовослужбовцем контрактної служби, учасником бойових дій, зокрема, й за межами України.

Поховали захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо батькам, дружині з дочкою, братові та сестрам з родинами, рідним, близьким, побратимам…

Вічна слава і памʼять Герою!..

Був щирим патріотом

10 травня травня жителі Борщівської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, мешканця м. Борщів Романа Івановича ОЛЕКСЮКА (20. 10. 1977 р. н.), серце якого зупинилося 5 травня від больового шоку у населеному пункті Святогірськ Донецької області.

Світлої пам’яті Роман випускник ДНЗ «Борщівський професійний ліцей», учасник АТО, ООС, після початку повномасштабного вторгнення знову пішов захищати Україну, олднокласники й рідні згадують його як дуже доброго й чуйного чоловіка, патріота.

Поховали захисника у рідному місті.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям…

Вічна шана і пам’ять Герою!..

Загинув на Харківщині

13 травня жителі Іване-Пустенської та Збаразької громад віддали останню шану військовослужбовцю, старшому техніку мінометної батареї 14-ї ОМБР військової частини А****, уродженцю села Гермаківка, мешканцю села Олишківці, що на Збаражчині молодшому сержанту Івану Васильовичу Тимківу (5. 03. 1991 р.н.), який загинув 7 травня внаслідок ворожого обстрілу в районі населеного пункту Петропавлівка Куп’янського району на Харківщині.

Світлої пам’яті Івана жителі Гермаківки та Олишковець згадують як добру та щиру, чуйну людину, яка завжди приходила на допомогу.

Поховали захисника в Олишківцях.

Щиро співчуваємо рідним і близьким.

Вічна і світла пам’ять Герою!..

Півтора року пошуків і сподівань

13 травня жителі Скориківської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця с. Токи Андрія Зіновійовича ЖИЛАНА (27. 11. 2001 р.н.), який загинув під час виконання бойового завдання у грудні 2023 р. поблизу Мар’янки на Донеччині.

Світлої пам’яті Андрій від 14 грудня 2023 р. вважався зниклим безвісти… Півтора року пошуків та надії рідних на добрі новини, але, на жаль…, дива не сталося.

Поховали захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо батькам, сестрам, братам, родині, друзям…

Вічна і світла пам’ять Герою!..

Був доброзичливим і щиром

13 травня жителі Більче-Золотецької громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця с. Олексинці, солдата Михайла Зіновійовича Бабія (16. 03. 1984 р.н.), серце якого зупинилося 9 травня в КНП «Новояворівська міська лікарня» на Львівщині.

Світлої пам’яті Михайла згадують як доброзичливого, щирого чоловіка, як любив життя. У соцмережі у співчуттях згадуючи Михайла, пишуть, що «…гинуть найкращі».

Поховали захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо батькам, доньці, рідним і близьким…

Вічна і світла пам’ять Герою!..

Герої не вмирають!