«О, святий Флоріане, збережи мій дім, хай краще згорить будинок мого сусіда!..» – так, за переказами, у ХІХ столітті серед інших молитов до святого, особливо «по-доброму» звучала ця молитва.
Пожежі під час війн
Найбільше від пожеж потерпів наш край під час військових дій, села та міста краю палили турки і татари, багато з них вогонь знищив під час Першої та Другої світових війн, внаслідок польсько-українського протистояння, інших збройних сутичок.
У багатьох селах люди після цих подій жили в землянках. Випадків пожеж під час війн є надзвичайно багато. Від цих страшних і сухих цифр холоне кров у жилах.
У Кременці, до прикладу, нацисти, щоб приховати розстріли місцевих євреїв у ніч із 2 на 3 вересня 1942 року, спалили центральну частину міста. 27 вересня 1942 року внаслідок пожежі у с. Осівці Бучацького району згоріли всі будинки, окрім тих, що були розташовані на вулиці Гора. 29 квітня 1943 року нацистські карателі спалили Молотків (вціліло 5 хат із 358), вбили і замучили 617 осіб. Село Лішня Кременецького району спалено під час бою вояків УПА із нацистами 9 травня 1943 року. 14 липня 1943 року гітлерівці у с. Шпиколоси Кременецького району спалили живцем 22 мешканців (у тому числі 6 дітей і 8 людей похилого віку), церкву, школу і 240 селянських господарств. 16 листопада 1943 року німецькі карателі спалили в Осниках Лановецького району 118 хат і вбили 187 мешканців. Село Цицори Зборівського району спалене німцями при відступі у липні 1944 року. Село Пожежа Бучацького району гітлерівці спалили у 1944-му. 15 квітня 1944 року нацисти вбили 345 мирних жителів у с. Великий Ходачків Козівського району і майже повністю спалили село, із 710 хат уціліло близько 30. У селі Ішків того ж району під час військових дій у 1944 році спалено близько 160 будинків. А в селі Глибочок на Борщівщині 11 січня 1945 року внаслідок бою між загоном ОУН і підрозділами НКДБ спалено 70 дворів і вбито 21 мирного жителя…
Пожежі внаслідок стихійних лих
Про Скалу-Подільську Борщівського району у люстрації за 1765 рік йдеться: «На скелястій терасі гори стоїть старий замок, оточений давніми мурами, в якому є новий палац, мурований і реставрований при старості Адамові Тарлу, але через кілька років палений вогнем блискавки». У 1771 році в містечку Буданові Теребовлянського району від холери загинуло кількасот жителів, а через деякий час пожежа знищила майже половину міста. У 1841 році в Ланівцях згорів майже увесь єврейський квартал (129 будинків). 29 липня 1865 року внаслідок пожежі вигоріла центральна частина Бучача (220 будинків, Покровська церква, ратуша, синагога, монастир отців Василіян і частина костелу).
А в селі Голгоча Підгаєцького району у 1872 році внаслідок пожежі згоріли капличка і 36 дворів. В Іванні Кременецького району велика пожежа 9 вересня 1882 року майже повністю знищила село, худобу і урожай. 1883-го в Завалові Підгаєцького району була пошесть холери, а в 1886-му внаслідок пожежі згоріло майже все село. У Збаражі під час великої пожежі 1887 року були пошкоджені навіть храми.
26 травня 1889 року сталася найбільша пожежа в історії Підгайців. Тоді згоріло три чверті будівель міста і частина навколишніх сіл Голендра і Старе Місто. Завдяки допомозі мецената, французького єврея барона Едмунда-Мозеса Гірша та пожертв із практично всієї Галичини місто зуміло відродитися.
У селі Чехів Монастириського району під час пожежі в 1892 році згоріло 14 будинків. У липні 1902-го згоріла більшість будинків у Микулинцях. А в 1904 році в Мшані Зборівського району пожежа знищила близько половини будівель. У Королівці Борщівського району внаслідок пожеж 1904 і 1926 років згоріло відповідно 30 і 36 будинків. У Шельпаках Підволочиського району під час пожеж у 1910 році згоріло 10, а в 1926-му – 15 будівель.
У с. Токи того ж району в 1912 році внаслідок пожежі згоріла більша частина будівель. Тоді цісар наказав виділити для ремонту осель оцинковане залізо (для найбідніших селян – безкоштовно).
У селі Старі Петликівці Бучацького району в 1916 році згорів 300-річний костел і будинки на вул. Застрип’янка, а в 1918-му вигоріла східна частина села. Тривожним був для мешканців с. Юськівці Лановецького району 1928 рік. Внаслідок пожежі згоріли будівлі на двох вулицях – Драніцька і Попівська. Великі пожежі були у 1928 році в селі Зарубинці Підволочиського, а в 1933-му – у Вівсі Козівського районів. У 1934 році в с. Москалівка Лановецького району внаслідок пожежі згоріли майже всі будинки. 1937 року в Старій Брикулі Теребовлянського району внаслідок пожежі вигоріли будівлі на одній із вулиць. Навесні 1942-го згоріла четверта частина житлових будинків у смт Великі Бірки. А в с. Богданівка Підволочиського району 1953 року внаслідок пожежі згоріла половина села.
Фігури – захисники від пожеж
Найбільшим охоронцем від пожеж та посухи, неврожаю, бурі та повеней наші предки, до речі, разом із поляками, вважали святого Флоріана. Здавна люди вірили, що цей святий оберігає їхні поля та домівки від вогню. Нині святого Флоріана вважають покровителем пожежників та людей інших професій, пов’язаних з вогнем: ковалів, пекарів, гончарів, металургів тощо.
Культ Флоріана був поширений на території Австрії, Польщі, Чехії, Німеччини та Західної України. До святого люди зверталися з молитвами, щоб під час пожежі зберіг дім та захистив майно від вогню.
Зазвичай він зображений в одязі римського воїна з відром або кухлем води.
На території Тернопільщини були відомі десятки фігур святого Флоріана, більшість з яких не збереглося. Зокрема – у Копичинцях Гусятинського району, яку знищили за часів комуністичного атеїзму. Була фігура цього святого й у с. Зелений Гай Заліщицького району. Збереглися лише залишки постаменту. За переказами, її встановив місцевий пан Коритко після пожежі в його маєтку, яку допомогли погасити селяни.
Наразі на території нашого краю збереглися лише кілька скульптурних зображень святого Флоріана. Мабуть, однією з найдавніших (з 1654 року) була фігура Флоріана в с. Коцюбинчики Чортківського району. Зображення святого збереглись у селах Мала Березовиця Збаразького, Мильно і Загір’я Зборівського районів. Саме загірянський Флоріан ллє воду з відра на будинок у вогні. Фігура споруджена на місці, де був розташований панський маєток, який кілька разів згорів від ударів блискавки. Також збереглися фігури святому в Швейкові Монастириського, Швайківцях Чортківського районів та в інших населених пунктах.
У селищі Микулинці Теребовлянського району фігура св. Флоріану встановлена у 1797 р. на згадку про людей, які загинули від пожеж. Відновлена у 1863 році. Спочатку вона стояла у центрі селища, а в 1909 р. перенесена на невелику площу між вулицями Надрічна та Лесі Українки.
Копія микулинецької фігури св. Флоріана є на подвір’ї Головного управління МНС України в Тернопільській області.
Деякий час образ св. Флоріана був зображений на символіці Тернополя. У 20-х роках XVII ст. від родини Острозьких Тернопіль перейшов до Замойських. Київський воєвода Томаш Замойський одружився з Катериною Острозькою. Тому в місті тоді був герб із зображенням святого Флоріана в латах римського легіонера. З правого боку він мав щит, на якому було викарбовано три списи, а в лівій руці тримав посудину з водою, щоб гасити пожежу. Саме святий Флоріан був покровителем Замойських.
Фігуру Флоріана на Тернопільщині встановлювали на будинках та костелах, зокрема північна сторона дзвіниці костелу в Збаражі у 1790 р. була оформлена фігурою святого.
Окрім того, у селах нашого краю відомі й інші фігури (у вигляді хреста), встановлені на захист від пожеж. Зокрема, у селі Базаринці Збаразького району є фігура з написом: «Свята Покрова. В пам’ять пожежі у Базаринцях 5 жовтня 1907». У с. Товсте Гусятинського району 1903 року внаслідок пожежі згоріли всі будинки на вул. Горішня. Для захисту від пожежі на початку цієї вулиці поставили фігуру, проте у 1915 р. знову згоріла частина села. У Дубівцях фігури на подвір’ї Марії Лагіш встановили Кароль і Текля Шеліги – на честь Божого захисту села від пожежі. У с. Староміщина Підволочиського району є пам’ятний хрест на згадку про велику руйнівну пожежу та епідемію (встановлений у ХІХ ст., відновлений у 1990-х роках). У с. Паївка Гусятинського району є хрест на пам’ять про пожежу 1886 року.
Варто зазначити, що наші предки також вважали, що й Матір Божа може захистити їх від пожежі. У різних районах Тернопільщини побутують перекази, ніби під час пожежі у небі з’явився образ Пресвятої Богородиці і почав падати сильний дощ. Також розповідають, що священик вийшов назустріч пекельному смерчу з іконою Богородиці і стіні вогню довелося відступити.
Віктор КАРПОВИЧ
