Зрадив партнерів і позбавляє компанію майбутнього Тернопільський бізнесмен не виплачує людям зароблені мільйони, а тим часом його родина купує квартири в Києві

«Собака на сіні»

Тернопіль на межі грандіозного скандалу через небажання директора одного з найбільших підприємств регіону ділитися грошима, які заробила компанія за останніх шість років.

Про це пише видання «Економічні новини», посилаючись на дані видання business.ua, а також публікують дані власного розслідування.

Як випливає зі згаданих публікацій, директор ТОВ «Екор ТЗ» Ігор Галатович узурпував владу на підприємстві, блокує скликання зборів учасників і, як наслідок, — виплату понад 70 учасникам товариства (з яких, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, абсолютна більшість — мешканці Тернополя та області) майже 28 мільйонів гривень. Ці гроші — частина нерозподіленого прибутку товариства з 2011 року, яка має бути виплачена 73 громадянам — учасникам ТОВ «Екор ТЗ».  Саме вони вклали у розвиток бізнесу на старті найдорожче — віру в успіх і свій час. За даними Державної фіскальної служби, їм належить виплатити різні суми: декому 7138 грн, а комусь (і таких найбільше) — 80516 грн. Для декого ці гроші — можливість вижити в сьогоднішні непрості часи. І цю можливість у них, схоже, забрав той, хто мав би більше за інших хотіти розподілу прибутку ТОВ «Екор ТЗ».

Журналісти відзначають, що на першому ж місці за сумою до виплати в одні руки — 18 млн 248 тис. грн — Ігор Галатович, директор ТОВ «Екор ТЗ». За дивним збігом обставин ця сума має бути виплачена людині, яка своїми ж діями блокує розподіл прибутку. Журналістам удалося встановити найімовірнішу причину, з якої директор ТОВ «Екор ТЗ» не хоче скликати збори учасників. Зокрема, було встановлено, що родина Галатовича протягом 2011—2016 рр. придбала 4(!) квартири в київських новобудовах. Таким чином видання «Економічні новини» доходить висновку, що Ігореві Галатовичу просто не вигідно скликати збори учасників і розподіляти прибуток компанії, оскільки це може похитнути його пречудове становище директора ТОВ «Екор ТЗ».

Ми не могли залишатися осторонь гучної для Тернополя теми й вирішили з’ясувати, яким чином на відомому підприємстві могла відбутися узурпація влади, про яку пишуть журналісти, і що призвело до невиплати 73 учасникам ТОВ «Екор ТЗ» чесно зароблених 28 мільйонів гривень.

Гібридне рейдерство

ТОВ «Екор ТЗ» не завжди було гречкопереробним підприємством. Раніше воно займалося виготовленням запчастин до ліфтів. Компанія змінила свій профіль у другій половині 1990-х після приватизації. Тоді майже 90 відсотків акцій отримало близько 20 тернополян, колишніх співробітників тернопільських науково-дослідних інститутів і обчислювальних центрів. Вони об’єднали свої зусилля для спільної діяльності в нових ринкових умовах, які тільки почали створюватися в Україні. Нинішній очільник ТОВ «Екор ТЗ» Ігор Галатович був серед цієї групи акціонерів і став директором тоді ще відкритого акціонерного товариства «Екор». Задля мотивації інші акціонери вирішили передати Галатовичу 10 відсотків акцій підприємства. Для форсованого виходу з економічної кризи основні акціонери компанії ухвалили рішення про кардинальну зміну профілю діяльності підприємства (перехід у харчову промисловість). Тож було організовано отримання інноваційного кредиту для закупівлі обладнання з переробки гречки.

Важливу роль в успіху підприємства відігравала структура його управління: загальні збори акціонерів — наглядова рада (яка складалася з тих, хто мав найбільше акцій) — правління. Така структура створювала максимально комфортні умови для розвитку компанії. Результати не змусили себе довго чекати, і наприкінці 2000-х ВАТ «Екор» стає лідером у своїй галузі та одним з найбільших платників податків Тернопільської області.

Розуміючи перспективність очолюваного підприємства, Ігор Галатович вирішує прибрати контроль над компанією повністю до своїх рук. Для цього починає скуповувати акції, а також умовляти найбільших акціонерів, аби вони погодилися на зміну форми організації товариства.

Остання теза вимагає роз’яснення. Ось воно: після ухвалення у 2008 р. Закону України «Про акціонерні товариства», ВАТ «Екор» мало перетворитися на публічне акціонерне товариство або ж на ТОВ (цього вимагав закон). Якби ВАТ «Екор» став ПрАТ, то компанія зберегла б ефективну структуру управління. Проте Ігореві Галатовичу вдалося вмовити інших основних акціонерів на перереєстрацію ВАТ «Екор» у ТОВ. Тож про скуповування акцій ним стало відомо тільки на етапі реєстрації ТОВ «Екор ТЗ» у 2011 р. Тоді з’ясувалося, що Ігор Галатович, якому спочатку як заохочення авансом дали 10% акцій, уже володіє понад 36% акцій ВАТ «Екор».

«Вічний» директор і глухий кут бізнесу

Попри виявлену активність Галатовича щодо таємного скуповування акцій, неочікувану для інших великих акціонерів, все ж таки було ухвалено рішення про перереєстрацію ВАТ «Екор» на ТОВ «Екор ТЗ». Інших учасників уже новоствореного підприємства — ТОВ «Екор ТЗ» заспокоювало те, що «початкова група акціонерів» продовжувала володіти 51% частки в підприємстві, а отже, жодних ризиків для втрати акціонерами контролю чи узурпації такого контролю директором начебто не існувало.

Ризики були й вони проявилися вже незабаром

Через кілька років після реєстрації ТОВ «Екор ТЗ» учасники товариства почали хвилюватися через бездіяльність директора. Їхні звернення про потребу скликати збори учасників ігнорували. Згодом директор і його представники взагалі відмовилися визнавати учасником товариства ПрАТ «Технотерн-Обрій» (про відсутність підстав не визнавати ПрАТ це підприємство вже писало видання «Бізнес»). Та яким же було здивування учасників, коли через кілька років після реєстрації ТОВ «Екор ТЗ» вони виявили, що в статуті товариства взагалі відсутня(!) норма про термін, на який обирається директор. Звісно, володіючи хворобливою уявою, можна припустити, що група досвідчених акціонерів, в управлінні яких перебуває не одне підприємство і статути яких затверджували за єдиним шаблоном, могла дати згоду на затвердження статуту без терміну обрання на посаду директора. Але така «знахідка» найімовірніше свідчила про фальшування статуту ТОВ «Екор ТЗ». І якщо подумати над запитанням, кому це вигідно, то висновок напрошується сам собою. Розуміючи це, акціонери були б раді скасувати перереєстрацію ВАТ у ТОВ, але було вже пізно — сплили терміни, необхідні для оскарження.

«Гібридне рейдерство», яке скоїв директор ТОВ «Екор ТЗ», має й інший бік — перспективне прибуткове підприємство зупинилося в розвитку. Адже для розвитку потрібне оновлення виробництва. Оновлення вимагає закупівлі вартісного обладнання. А угоди з купівлі основних засобів, вартість яких перевищує 300 тис. грн, і з продажу на суму від 150 тис. грн повинні затверджувати збори учасників. Збори учасників не скликали з 2011 р. 6 років підприємство позбавлене можливості оновити основні засоби. А без оновлення будь-який, навіть найприбутковіший бізнес, приречений на занепад.

І останнє з найважливішого, що має непокоїти не тільки учасників ТОВ «Екор ТЗ», а й працівників підприємства та членів їхніх родин. За інформацією наших джерел, ТОВ «Екор ТЗ» тримає кошти нерозподіленого прибутку (і не тільки ці кошти) на депозитному гривневому рахунку в комерційному банку.

Що це означає? Це означає, що втрати ТОВ «Екор ТЗ» вже можуть сягати десятків мільйонів гривень лише на курсовій різниці. Рахуйте самі: наприклад, 20 млн грн за курсом 8 грн/дол. до 2014 р. дорівнювали 2,5 млн дол. Сьогодні після стрибка курсу. на тлі кризи й АТО це вже не 2,5 млн, а всього 800 тис. дол. Тобто прямі втрати від заморожування грошей на депозиті — щонайменше 1,7 млн дол.

Якби відбулися збори учасників, прибуток компанії був розподілений, його можна було б інвестувати в розвиток товариства. Наприклад, купити сучасні виробничі лінії за кордоном. Але через нерозподілений прибуток нерозподілені гривні знецінилися утричі, можливостей купити обладнання стало утричі менше. А що, якщо незабаром станеться новий стрибок курсу та інфляції? Нерозподіленого прибутку може не вистачити не те що на закупівлю основних фондів, а й на сировину для переробки. І відповідальність за це, очевидно, лежить на директорові, за чиїм рішенням кошти заморожено.

Але це ще не всі ризики від тримання грошей під замком. У якому банку вони зберігаються? І на одному чи на різних рахунках? Хто отримує відсотки? Хоча очільники НБУ й різні фінансові експерти кажуть, що період масового «банкопаду» закінчився, хто дасть гарантії, що гроші учасників у надійному місці? А якщо станеться прикрість, то за не гарантований державою депозит юридичної особи ніхто не відповість. Для підприємства це означатиме банкрутство. Для бюджету Тернополя — втрату платника податків. А для працівників — втрату надійної, добре оплачуваної роботи.

Олексій СТАНЬКО,

голова Тернопільського обласного відокремленого підрозділу ГО «Ідея нації».

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*