Повідомити новину

Поширити:

2021Осінь тепла, лагідна, але за канонами цієї пори року за місяць-два дутимуть вітрища, дощитиме. Принаймні так було завжди (хоча, нині погода вкрай не прогнозована). Я перебрала взуття, гардероб – у чобітках трохи зносилися набійки. І хоч, напевно, можна було б осінь переходити, втім, вирішила таки їх змінити. Згодом я дуже картала себе за цю завбачливість…
Кожна майстерня з ремонту взуття має свою репутацію, своїх клієнтів. Ось і я вже кілька років поспіль зверталася із взуттєвими клопотами тільки в одну з них. Влаштовувало, як підбивали каблуки, а до серйознішого ремонту не доходило. Тож чобітки занесла туди. Майстер забрав взуття, заплатила йому сорок гривень, натомість отримала металевий жетон. Наступного дня прийшла за чобітками. Віддав їх інший майстер. Я була шокована – майже нові чобітки враз набули вигляду старих – раніше смугастий каблук ретельно замалювали у чорне, набійки прилаштовані так, начебто чобітки реанімували з останніх сил. Від несподіванки я й не знала, як реагувати. Майстер вловив мої емоції і винувато крутив чобітки у руках. «Пані, ну, що я зроблю… Ви не перша, на нього люди жаліються». Так він говорив про свого напарника – горе-майстра.
Я не забрала взуття. Власне, такого стану чобітки  мені не потрібні. Здається, Стефан Цвейг колись написав, що у ношеному взутті є щось дуже людське. Але ці чобітки були спотворені рукотворно. Металевий жетон, який я так і не повернула, пік руки. Ну, як можна так познущатися над каблуками, а увесь заподіяний гандж намагатися затерти чорним?
Що робити? Я усвідомлювала, що ніяк не докажу, що здавала у ремонт майже нове взуття, відтак усі мої претензії будуть розцінені як безпідставні. Марно сподіватися від горе-майстра визнання провини. Можна лише йому подивуватися – чоловік середніх років, а так і не навчився ремеслу.
Вдома я відкрила законодавство, яке регулює сферу побуту і надання послуг, і «найшла управу» на невмілого майстра. Виявилося, що під час оформлення на ремонт взуття приймальник має визначити відсоток його зносу, узгодити це із замовником,  записати у квитанції. Цей документ слугував би доказом у подальших спорах. Чи зустрічалася вам майстерня, де видавали б таку квитанцію? Мені і моїм знайомим – ні. Отже, сфера ремонту взуття діє поза межами правового поля.
Я склала проект заяви до  інспекції захисту прав споживачів м. Тернополя і занесла у майстерню – з метою, аби майстер збагнув, що ніхто з ним сваритися-скандалити не буде, але за гандж треба відповідати. Можливо, мотивація, викладена у проекті скарги, стане комусь у нагоді. Зокрема я написала таке:
«Я усвідомлюю, що доказати зіпсування товару у судовому порядку мені не вдасться. Зокрема через те, що у майстерні грубо порушують Правила побутового обслуговування населення та вимоги Інструкції  щодо надання послуг з ремонту і пошиття взуття. Інструкцією передбачено, що:
«Приймальник під  час  оформлення  замовлення  на  ремонт взуття  визначає  відсоток  його  зносу  за наявності вад згідно з таблицею.  Відсоток зносу взуття погоджується із замовником.  Вартість прийнятого в ремонт  взуття  встановлюється  за погодженням із замовником або на підставі підтвердних документів і зазначається разом з відсотком зносу в договорі (квитанції).
Оцінка взуття  може не проводитися у разі виконання ремонту в присутності замовника.
Послуги  надаються  відповідно до переліку та за цінами, затвердженими  виконавцем.  Порядок  розрахунків  у готівковій або безготівковій  формі  визначається  виконавцем  за  погодженням із замовником  (до  надання  послуги  або  після її надання, часткова оплата з остаточним розрахунком під час отримання замовлення).
При  розрахунках   із   замовником   через   реєстратори розрахункових  операцій  замовнику  видається  касовий чек касиром (якщо  є  центральний   розрахунковий   вузол)   або   працівником виконавця,  який  має  право доступу до реєстратора і свій власний код.  Разом з  чеком  замовнику видається другий примірник договору (копія квитанції).
При   розрахунках   із   замовником   без   застосування реєстраторів  йому  видається  квитанція  за  формами   N   ПО-В-1 (виготовлення),   N   ПО-Р-1   (ремонт)  та  N  ПО-Д-2  (ремонт  у присутності замовника), затвердженими наказом Українського  союзу об’єднань,  підприємств  і  організацій  побутового обслуговування населення від  29.09.95  N 8  (z0389-95) “Про затвердження форм документів суворої звітності та Інструкцій щодо їх  використання”, зареєстрованим Міністерством    юстиції    України   25.10.95   за N389/925».
Жодних квитанцій, передбачених Інструкцією, я не отримала. Заплатила 40 гривень та отримала металевий жетон. Отже, у майстерні порушують правила побутового обслуговування населення. Прошу захистити мої права споживача відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів». Про розгляд скарги та вжиті до порушника заходи впливу прошу  повідомити мене письмово».
Реагування не забарилося. Цього ж дня мені зателефонував власник майстерні – просив вибачення, запевняв, що майстра притягне до дисциплінарної відповідальності, а чобітки по-новому відремонтують.
З невеликою надією я пішла до майстерні. Але… Очам не повірила: чобітки набули бездоганного вигляду – каблуки підбили ідеально, і навіть десь поділася  жахлива чорнота. І ще майстер протягнув мені раніше заплачені 40 гривень, мовляв, майстерня почувається винною, а тому послугу надали безоплатно.
 
Ольга КУШНЕРИК