Зі святом, «зелене» лицарство!

Професія лісівника – одна з найдавніших і завжди була в народі шановановаю. У нашій країні її вік визначений декількома століттями. На Тернопільщині багато населених пунктів розташовані у безпосередній близькості до лісових масивів. Тому й маємо понад сотню сіл, в основі назв яких – назви дерев. А в Бережанському районі є село Лісники.
Лісівники, уродженці нашого краю, не тільки дбають про зелені масиви, а й пишуть вірші, співають пісні. Їм встановлюють пам’ятники, на честь них називають дерева і про них знімають документальні фільми.
Передісторія
Вперше лісову службу створено за рішенням Венеціанського сенату у 1500 році. Про лісівників згадується і в 16-17 ст. До речі, козацький отаман, один із організаторів повстання гайдамаків 1768 р. Іван Карась був нараївським (с. Нараїв Бережанського району) лісничим. Варто зазначити, що багато парків створили великі землевласники. Для прикладу, парк у Вишнівці заклав у 1731 р. князь Міхал Сервацій Вишневецький. Деякі історики та лісівники стверджують, що частина лісового заказника «Дача Галілея» на Чортківщині була штучно створена ще у 17 столітті графом Лянцкоронським. Якщо версія справедлива, то цей ліс є зразком найдавнішого та найуспішнішого досвіду штучного лісорозведення в Україні. 
Уже від другої половини 19 століття значно пожвавлюється праця тернопільських лісівників.  Улашківське лісництво створив у 1898 р. лісничий Й. Петровський. Лісовий заказник загальнодержавного значення «Суразька дача» заклали наприкінці 19 – на початку 20 століття під керівництвом вченого-лісівника В. Дубровинського. Милує око ще одне творіння цього вченого – Суразький дендропарк, заснований у 1912 р. як школа лісівників-кондукторів.
У 1904 р. було створене Збаразьке, а в 1909 р. Теребовлянське лісництва. Від 1940 р. активну діяльність розгорнули лісівники Бережанського, Бучацького, Кременецького, Чортківського лісових господарств, утворені з колишніх приватних, громадських і церковних лісів.
Участь у громадському житті та репресії
Лісівники брали активну участь і в громадсько-культурному житті. Зокрема, у с. Підлісне Бережанського району у 1901 р. з ініціативи пароха о. Сильвестра Лепкого і кількох господарів, у тому числі лісничого Льохмана, засновано читальню «Просвіти». Лісники здобували освіту й за кордоном, навчаючись у лісівничій академії у Празі. Уродженець Тернополя Степан Кравченюк (1911 р.н.) закінчив відділ лісництва в Регенсбурзі (Німеччина). У цій країні вивчав лісівничу справу і діяч ОУН, журналіст і редактор Володимир Леник.
Лісівники часто брали участь у військових діях. У с. Буданів Теребовлянського району більшовицькі окупанти у 1939 р. першим заарештували лісника Корнеля Тригука, а у Великих Бережцях Кременецького району у Сибір були вивезені сім’ї лісників Сергія Ляховича й Антона Козловського. Вояк УГА, головний лісничий Скалатського повіту (1941–1944 рр.) Федір Калуба, щоб не потрапити до рук більшовицьких катів, загинув у 1944 р. під час спроби емігрувати. Важкий період у лісівників був під час німецько-радянської війни і національно-визвольної боротьби ОУН і УПА. 2 вересня 1948 року на загальному зібранні студентів лісотехнікуму в с. Білокриниця Кременецького району завуч цього навчального закладу заявив, що всі спеціальні дисципліни вивчатимуть російською мовою. Потерпіли сім’ї лісівників у 1949–1952 рр., коли відбувалася ліквідація хуторів. Чимало їхніх господарств було знищено і розорано. Але, незважаючи на постійні переслідування, лісова справа розвивалася.
Лісівники-лицарі
Серед тернопільських лісівників були й праведники народів світу, зокрема, такого звання удостоєний Леон Білецький, який проживав з сім’єю на хуторі поблизу с. Завалів на Підгаєччині і у 1943 р. переховував понад 20 підгаєцьких євреїв. Завдяки лісівнику врятувалися 38 євреїв, які переховувалися у печері поблизу с. Королівка на Борщівщині.
Варто згадати лісівників, які долучилися до збагачення лісового фонду краю. Це – заслужені лісівники УРСР та незалежної України Микола Денека, який у 1956 заснував Гермаківський дендропарк (у 1989 р. там йому встановили меморіальну таблицю), Федір Чабан (перший серед тернополян у 1971 році отримав почесне звання), Микола Зубанюк, Зіновій Добенька (Скалатське лісництво під його керівництвом свого часу стало одним із найкращих в Україні), Степан Іваницький, Ігор Попадинець (2002), Михайло Кільчицький (2009), звання «Заслужений працівник сільського господарства» отримали Ярослав Павловський (директор Кременецького лісотехнічного технікуму) і Михайло Музика (директор природного заповідника «Медобори»), а також наші земляки, лісівники-науковці: Степан Генсірук – доктор сільськогосподарських наук, професор, головний редактор 2-томної «Української енциклопедії лісівництва», автор понад 30 монографій, зокрема «Ліси українських Карпат та їх використання» (1962 р.), «Ліси України» (1993), про нього зняли документальний фільм «Ліс і пісня»; доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Лісівничої академії наук України, уродженець Гермаківки Іван Калуцький. Також варто згадати почесного лісівника України, професора кафедри лісництва Національного лісотехнічного університету України Володимира Бондаренка, який трудову діяльність розпочинав у Чортківському лісгоспзазі, і саме краса чортківських і борщівських лісів змусила його взятися за віршування (він автор 10 поетичних збірок, присвячених лісам і лісівникам); доктора сільськогосподарських наук, професора, автора низки підручників, зокрема «Хвороби лісових насаджень УРСР» (1963 р.) і «Лісова фітопатологія»; дослідника лісів Карпат Сергія Шевченка, який у 1940-х  починав трудовий шлях у Вишнівецькому і Почаєвському лісництвах. Лісівники-вихідці Тернопільщини працюють у багатьох областях України. Наприклад, уродженець села Остап’є Леонід Прокопюк, жінка-лісівник, уродженка с. Озеряни, що на Борщівщині, Богдана Петришина трудяться на Київщині.
Мало хто знає, що у с. Плотичі, нині Тернопільського району, в 1850-х проживав  і вчителював у місцевій школі знаний натураліст Максиміліан Сила-Новицький. Галицький сейм підтримав його звернення і видав перший у світі акт про охорону тварин, що набув чинності у 1869 році. Окрім того, Новицький розробив інкубатор для запліднення і виведення ікри. Завдяки цій розробці він зумів виростити лосося й навесні 1879 року зарибнити ним Віслу біля Кракова, а пізніше й Серет поблизу села Біла Тернопільського району.
Пам’ятні місця і сучасність
Територія лісового фонду лісгоспу багата на історичні місця, пов’язані з героїчною минувшиною нашого народу, іменами Богдана Хмельницького (названі дуби й липи), Тараса Шевченка (дуби, сквер у Тернополі), Івана Франка (липа), Лесі Українки (сосна). Деякі дерева всохли, зокрема почаївська липа (за переказами, її посадив пророк Іов) та «Золота липа», під якою, за легендою, у жовтні 1672 р. був підписаний Бучацький мирний договір між Туреччиною і Річчю Посполитою. А на честь відомого лісівника В. Трентовського названо дуб у с. Вигода Гусятинського району.
Тернопільське обласне управління лісового господарства створене 23 вересня 1953 року. До нього належать 5 лісгоспів: Бережанський, Бучацький, Кременецький, Тернопільський і Чортківський. Така структура збереглася й донині, правда, до управління ще належить природний заповідник «Медобори».
Нині «зелене» лицарство області очолює Олег Яремко. Завдяки самовідданій праці лісівників збільшується площа лісового фонду, успішно розвивається лісогосподарська галузь. Благородна професія лісівника дуже важка й відповідальна. Серед пересічних громадян часто можна почути, що, мовляв, «лісники тільки те й роблять, що вирубують ліс». Мало хто задумується над тим, звідки ­ беруться молоді ліси і який шлях лісовідновлення. Зрештою, про тернопільських лісівників, ветеранів і їхню працю можна написати не один том книги чи навіть енциклопедичного видання, вони на це, безперечно, заслуговують.
А напередодні професійного свята бажаємо усім тернопільським лісівникам та ветеранам великого щастя, міцного здоров’я, достатку в родинах і успіхів у всіх справах!
Віктор КАРПОВИЧ