«Життя в яскравих барвах»

17.11.2017

107

Тернопільщина, Культура, Життя, Історія, Новини

Під такою назвою нещодавно в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відкрилася виставка, присвячена народному майстру декоративно-ужиткового мистецтва, режисеру, педагогу, 1-му лауреату обласної премії ім. О. Кульчицької Ткачуку Петру Платоновичу.
Народився він 8 липня 1946 у с.Золотолин, нині Костопільського району Рівненської області. Після школи вступив до Харківського інституту культури на факультет режисури. З 1970 року працював викладачем театральних дисциплін та декоративно-ужиткового мистецтва Теребовлянського училища культури, режисером самодіяльного народного театру районного будинку культури. Помер 3 квітня 1997 у м.Теребовля.
Петро Ткачук широко знаний як майстер народної творчості. Що цікаво, його дід був сільським кравцем. І до сьогодні в багатьох сільських скринях збереглися його роботи – чудово оздоблені свитки, в яких односельчани не раз виступала на різних фольклорних святах. Від батьків Петро перейняв любов до народних ремесел, народної пісні, рідної України. Особливо любив спостерігати, як вишивала мама. Потроху і сам втягнувся у те чарування на полотні. Будучи студентом не мав часу на вишивання. А от коли став викладачем Теребовлянського училища культури, повернувся до улюбленої справи і з 1975 року працював як майстер народної творчості. З того часу усе своє дозвілля присвячував цьому захопленню, звикнувши відпочивати з голкою і ниткою у руках. Мережив витонченим візерунком барвисті рушники, серветки, доріжки, жіночі костюми і сукні, чоловічі і жіночі сорочки, виготовляв прикраси з бісеру тощо. Згодом уже не нитками, а шнурком починає вив’язувати оригінальні прикраси в техніці макраме.
Існує хибна думка про те, що вишивання – не чоловіча справа. Але яка різниця чиїми руками створена краса, тим більше, якщо ця краса справжня.
Перший успіх і визнання прийшли до Ткачука Петра на виставці народної творчості у Тернопільській картинній галереї. Відвідувачі захоплювалися витонченістю роботи, стрункістю композицій, привабливою колористикою вишивання, навіть дехто не вірив, що така краса створена чоловічими руками.
Вишиті сукні Петра Ткачука народилися від бажання автора оздобити красу наших жінок відповідним вбранням, яке пасувало українкам з давніх-давен. Звідси його самобутні комплекти не відтворені давні, а створені під їх впливом. Він творив «дивнії дива». Поєднуючи вишивку з бісером, мереживо з поверхницею, макраме із вирізуванням. На виготовлення кожного виробу витрачав в середньому 5-7 місяців.
У майстра Ткачука замовляли костюми зірки української естради, музичні колективи, він був лауреатом багатьох міжнародних конкурсів та фестивалів народної творчості. Його вироби – це поетичне бачення народного костюма і водночас філософське осмислення українських національних традицій. Петро Ткачук, створюючи високохудожні зразки сценічного та ужиткового одягу, ретельно дотримувався регіональних традицій. Він є автором костюмів «Подоляночка», «Волиняночка», «Ольга», «Бучаччанка», «Теребовляночка», «Золотолиночка». У його костюмах переплелися традиційні мотиви народного одягу Західних областей України.
Одного разу майстер спробував розписати кухонну дощечку. А як відомо, якщо людина обдарована, то обдарована у всьому, виріб вийшов на славу. І захопився Петро Ткачук розписуванням кухонних дощечок. Незабаром на них з’явилися колористичні композиції за мотивами народних пісень «Ой на Івана та й на Купала», «Летить галка через балку», «Ой під калиною», «Кучерява Катерина», гумористичні малюнки на теми пісень «Просив, просив відеречко».
Петро Ткачук відомий і як чудовий фахівець з театральної справи, режисер вистав української класики і сучасних авторів. Ці вистави мали великий успіх у глядачів, були переможцями престижних всеукраїнських та міжнародних театральних конкурсів. Автор прозових творів, інсценізацій повістей.
Коли його запитували, як у нього поєднується режисура і вишивка, то він відповідав, що захоплення, безперечно, впливають на режисерську творчість. У своїх постановках прагнув зберегти народні традиції, національний колорит. Почав з «Лісової пісні» Лесі Українки, пізніше – «Солов’їна ніч» Валентина Єжова, «Материнське поле» Чингіза Айтматова, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» Михайла Старицького.
Як майстер народної творчості Петро Ткачук був учасником виставок у містах Київ, Москва, Тернопіль та в Польщі; свят народної творчості в містах Полтава, Тернопіль, Хмельницький та інші. Роботи майстра зберігаються у музеях та приватних колекціях України, США, Канади, Великобританії, Франції, Польщі.
На виставці у ТОКМ представлено сукні «Лілея», «Осінній настрій», «Веснянка» та чоловіча і жіноча вишиті сорочки, прекрасні високохудожні рушники. З портрета теребовлянського художника Я.М. Баран до відвідувачів посміхається Петро Ткачук. У вітрині виставлено документальні матеріали: запрошення і мандат делегата Установчого з’їзду Спілки народних майстрів України, запрошення і диплом II Міжнародного фестивалю фольклору, журнали, каталоги та фотографії. Різносторонність діяльності підтверджують барвисті декоративні дощечки та різноманітні гердани – жіночі прикраси на шию, виготовлені з бісеру.
Коли знайомишся з творами майстра народної творчості Петра Ткачука, завжди з’являється відчуття великого свята, бо кожен його твір за емоційною виразністю можна порівняти з глибоколіричною українською народною піснею.