Жертви «плодів отруєного дерева»

Дорога до справедливості почасти буває непрохідною, і не кожен наважиться її торувати. Втрачені на роки спокій і життєві орієнтири, розхитані нерви, душевні травми – ось що чекає на відчайдухів, які домагаються справедливості.

Потрапивши під прес кримінального переслідування чи навіть опинившись у ролі потерпілого, люди нерідко стають жертвами непрофесійності, заангажованості державних чиновників, поліції, прокуратури чи суду. За кожним  непрофесійним рішенням – чиясь кривда. Чи мають шанс скривджені відстояти себе, домогтися відшкодування з боку держави? Такі випадки поодинокі. Досі у пам’яті резонансна справа жителя Монастирищини, якого 2012-го притягнули до кримінальної відповідальності за заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Слідство тривало довго, чоловік сидів під вартою. Врешті, суд виправдав підсудного. Останній не пробачив – за свої поневіряння вирішив відсудити у держави компенсацію. У 2014 р. Монастириський райсуд присудив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів держбюджету на користь позивача 250 тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди. В апеляційній інстанції підтвердили рішення. А от київські судді поставили «хрест» на очікуваннях чоловіка, мовляв, він сам себе обмовив у вчиненні злочину, написавши явку з повинною, і ця самообмова була добровільною, бо ж немає доказів, що на чоловіка тиснули морально чи фізично. А відповідно до цивільного законодавства, особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з’ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

Ця монастириська справа навіть увійшла до узагальнення судової практики.

Нещодавно ще один житель області – з Теребовлянщини – спробував відсудити у держави компенсацію за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності. Свого часу йому інкримінували використання підробленого документа – довідки про зарплату, яку він подав до банку для отримання кредиту. Врешті-решт суд його виправдав. У квітні він звернувся до суду із заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Чоловік обґрунтовував свою вимогу тим, що кримінальне переслідування завдало йому багато душевного болю, забрало здоров’я. Він змушений був ходити на допити та інші слідчі дії, спілкуватися з працівниками поліції, які то погрожували тюремним строком, то просили визнати вину, і тоді звільнять від відповідальності. Уся родина була у постійній напрузі. І суд став на бік позивача – постановив стягнути з коштів держбюджету 30 тисяч гривень як відшкодування моральної шкоди.

Нині судиться за відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, і житель Чортківщини, який вважає, що з вини чортківських поліціянтів втратив автомобіль. У 2015 р. звернувся із заявою до Чортківського райвідділу міліції про заволодіння шахрайським способом його автомобілем марки «Subaru». Кримінальну справу порушили, наклали арешт на машину. Згодом справу закрили, а «Subaru» повернули не власникові, а іншому чоловікові. Той розукомплектував автомобіль. Тепер власник домагається матеріального і морального відшкодування.

Непрофесійне розслідування, процесуальні порушення під час досудового слідства почасти завдають непоправної шкоди тим людям, які є потерпілими від злочинів. Бо саме через процесуальні хиби винуватці залишаються непокараними, а жертви втрачають шанс домогтися справедливості. Показовим є виправдувальний вирок, винесений нещодавно у Гусятинському райсуді. Виправдали водія, який у грудні 2015-го збив жінку на пішоходному переході у Гусятині. Потерпіла потрапила до лікарні з численними переломами, іншими травмами. Здавалося б, очевиднішого трафунку не буває: наїзд, тілесні ушкодження середньої важкості – це ж, однозначно, кримінальна відповідальність. Але у судовій залі усі докази обвинувачення зазнали фіаско, передусім, через непрофесійно проведене досудове слідство. Суд забракував протоколи, слідчі дії, визнавши їх недопустими доказами. При цьому нагадав сформовану Європейським судом з прав людини доктрину «плодів отруєного дерева»: визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші.

Ольга КУШНЕРИК

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*