Ювілей на поетичній ноті

Наш колега, член НСЖУ Ігор Фарина зустрів 60-ліття. Талановитий журналіст і поет народився у селі Загір’я Зборівського району, але свою життєву і творчу долю зустрів у Шумську. В минулому Ігор був багаторічним власним кореспондентом газети «Свобода» у цьому районі.

Свій поважний ювілей він зустрів, сповнений сил і творчої енергії. Його нові задуми – це як продовження попередніх надбань. А в творчому доробку Ігоря Фарини – збірки поезій «Думаю про журавля», «Пісня пісень» (переспіви з біблійних текстів), «Осінні жорна», «Різьби по словодреві», повість-есе про Уласа Самчука «Пекуча чужина», повість «Чорне сонце», переклади з французької та польської мов, публіцистика, статті, краєзнавчі дослідження. Він – лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Братів Богдана та Левка Лепких.

«Свободівці» щиро вітають Ігоря Фарину з 60-літтям і зичать йому творчого довголіття, наснаги, здоров’я, натхнення, радості та добра і пропонують читачам добірку його нових віршів.

***

Душа у віддзеркаленні луни

Приховує політ несамовиття,

Портретить такти невгамовний світ,

Щоб міг у їхні видихи вростати.

***

Лунке свистіння вітру життєгри

Зламає правдовісні прапори,

Якщо в ярозорінні новизни

Не вздрію громочасної пори.

***

Фантазія долає моря шквал

І царственність свойого батерфляю

Спинити й на миттєвість не бажає,

У звичне застромляючи кинджал.

***

Змлинує тернодім жертвоприношень

І омузичень ще незнані такти,

Якщо бентежжя сутність полинову

Не врівноважить крапля доброти.

 

    Опришок

З бескиддя витиснувши волю,

Іде до правди крізь туман.

Його бажань не приневолить

Чужого потопту аркан.

 

Побачене уявою

Цікавість царює цибата,

Циганить цебро в царини.

Цілує цинізм циферблата

Цнотливість ціни цілини.

***

Роз’ятрює ця туга за красою,

Яка впряглася у ярмо жадань.

Лише вона обожує цю рань.

І ми стаєм крізь напасті собою.

***

Між  відчуттів осонцених прозрів,

І пристрасті весни вмокнувши душу

Збагнув, що мислі викине на сушу

Неблуканина у відтінках днів.

***

Із сумерку не виплив ще світанок.

Вітриська мандрівного чути крик.

Безмовний світ свій проковтнув язик,

Збираючи росинки тиші в дзбанок.

***

Смирення й непокора ходять в парі.

Шал двоїни у жазі пізнання?

Перепливу незриме часоморе,

Пливучи межи ними через днини.

   

    Натхнення

Вселилась світлотінь небоязка

У кольорову гаму райдуг часу.

І неспроможна вже оця окраса

Десь заховати впевненість мазка.

                             Ігор ФАРИНА

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*