“Юнаки з огненної печі”

Під такою назвою у бібліотеці-музеї “Літературне Тернопілля” відбулося відкриття філателістичної  виставки з нагоди 100-річчя Соборності  України. Ініціатори – Тернопільська кінокомісія та організатори мандрівного фестивалю  Docudays UA.  В експозиції – документи та листи від відомих громадських діячів, правозахисників з приватного архіву одного з активістів Росохацької групи Володимира Мармуса. Серед авторів С.Шабаткура, С.Глузман, Г.Горбач та інші. 

На початку 1970-х років у селі Росохач Чортківського району діяла підпільна організація Росохацька група.  Патріотично налаштована молодь слухала  радіо “Свобода”,  радіостанцію “Визволення”, передачі з Ватикану.

Молоді люди дізнавалися про такі постаті, як Кандиба, Лук’яненко, Світличний, Чорновіл, Сверстюк. Микола Мармус згадує: “Часто тоді про них говорили, було цікаво слухати про їхню діяльність. Пізніше стало відомо, що вони заарештовані. Мучило сумління, що люди борються, а ми нічого не робимо. Тож вирішили діяти”.

У 1970 році переписували й розповсюджували листи невідомого автора, у яких він називав вандалізмом знищення могил вояків Галицької армії у Львові.

У той же час Микола Мармус записав виступ із закликом боротьби за Україну на магнітофон. І коли молодь ішла з кінотеатру ввечері, Микола з друзями голосно вмикав запис, щоб усі слухали.

Хлопці збирали патріотичні книжки, пісні, вірші, фотографії тощо. Друзі навіть виготовили печатку: скопіювали її зображення з українських банкнот 1918 року. На ній було зображено тризуб, козака з рушницею і написано з обох боків: “Українська держава”.

 Володимир Мармус написав текст присяги, яка починалася словами: “Перед образом Святої Богородиці, перед лицем своїх товаришів урочисто присягаюся вірно служити Україні, боротися за її незалежність…” А закінчувалася так: “Якщо я зраджу, то хай рука друга зітре мене з лиця землі”. Присягу склали дев’ятеро хлопців: Володимир і Микола Мармуси, Петро Вітів, Петро Винничук, Володимир Сеньків, Андрій Кравець, Микола Слободян, Микола Лисий, Степан Сапеляк.

У ніч 22 січня 1973 року у Чорткові вони підняли чотири синьо-жовтих прапори і розвішали прокламації до 55-ї річниці проголошення IV Універсалу Української Народної Республіки в Києві.

Сторожа кінотеатру, над яким вивісили один із прапорів, на запитання співробітників КДБ, звідки взявся прапор, відповів: “Не знаю. Я прийшов, сів увечері, дивлюся – ваш прапор, а рано дивлюся – наш прапор”.

Члени групи активно збирали зброю, вчилися  користуватися нею. Але почалися арешти. Степана Сапеляка заарештували першим – 19 лютого 1973 року.

Наприкінці року відбувся суд. В. Мармуса засудили до 6 років таборів суворого режиму і 5 років заслання, М. Мармусу і С. Сапеляку дали по 5 років ВТК і 3 роки заслання, В. Сеньківу і П. Винничуку – по 4 роки ВТК і 3 роки заслання. Н. Слободяну й А. Кравцю – по 3 роки ВТК. П. Вітіва й М. Лисого не судили.

“Сьогодні ми презентували листи Володимира Мармуса і його колег, – зазначає експерт Тернопільської кінокомісії Володимир Ханас. – Листування відбувалося з українськими і закордонними правозахисниками, з надзвичайно відомими людьми – письменниками, політиками, лауреатами Шевченківської премії у період перебування Володимира у таборах, а також в часи незалежності.

Під час відкриття виставки відбулося спецпогашення конверта,  присвяченого подіям, що відбулися у ніч на 22 січня 1973 року у Чорткові.

Право погасити конверт надали заступнику Тернопільського міського голови, засновнику Тернопільської кінокомісії Леоніду Бицюрі, експерту Тернопільської кінокомісії Володимиру Ханасу, автору дизайну конверта Андрію Пилюху та філателісту, учаснику АТО Юрію Заблоцькому.

На конверті зображено меморіальну таблицю з іменами членів Росохацької групи, встановлену на будівлі педучилища, а також усі чотири приміщення, над якими було піднято жовто-сині прапори.

У 2006 році згідно з Указом Президента України росохацьких сміливців нагородили орденами „За мужність” І ступеня.

Аліна ЖАЙВОРОНКО

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*