Всеправославний собор на Криті й одвічне питання православ’я в Україні

 

500021Як відомо, 16 червня Верховна Рада України ухвалила звернення до Вселенського Патріарха Варфоломія з проханням надати автокефалію Українській православній церкві та визнати нечинним акт 1686 року, яким Москва вивела Київський патріархат з-під юрисдикції Константинополя.

Звернення Верховної Ради ухвалено напередодні Всеправославного собору, який відбувся 18-27 червня на грецькому острові Крит (на вимогу РПЦ). Подібне зібрання глав православних церков, визнане Вселенським, відбулося ще у 787 році! Проведення такого собору готували понад півстоліття у зв’язку зі змінами в багатьох сферах життя. Проте через відмову Російської православної церкви й трьох її сателітів – Грузинської, Болгарської та Антіохійської православних церков – узяти в ньому участь собор Всеправославним РПЦ визнавати не хоче.

Питання надання автокефалії Українській православній церкві у порядок денний собору не було внесене. Водночас учасник Великого і Святого собору, представник Константинопольського Патріарха у Всеправославному секретаріаті й постійний представник Вселенського Патріарха у Всесвітній раді церков архієпископ Іов запевняє: як тільки звернення Верховної Ради України надійде офіційно, Патріарх розпочне його розгляд… І це закономірно, бо вирішення цього питання є  прерогативою праматірної церкви для України – Константинопольського Патріархату.

Окремі фрагменти цього історичного собору ми попросили прокоментувати настоятеля Свято-Троїцького духовного центру на честь Данила Галицького УПЦ КП, голову громадської організації «Українські святині – українському народові», митрофорного протоієрея Анатолія Зінкевича:

– Передусім хочу відзначити, що попри шалену протидію РПЦ та її сателітів, намагання зірвати чи  скомпрометувати, Всеправославний собор проведено. Це, без перебільшення, епохальна подія, яка відбулася  вперше за більше ніж 1200 років. Адже для православних церков, які не мають єдиного адміністративного центру, собори – це основа єднання на спільній глобальній ідентичності, місце ухвалення найважливіших рішень щодо їх діяльності. Собори вирішують основні догматичні питання, встановлюють правила, які лягають в основу християнської релігійної традиції… Тож з оптимізмом і вірою очікуємо на серйозні історичні рішення Великого собору, які сприятимуть, перш за все, процесам модернізації Православної церкви в контексті тих глобальних змін, які відбулися у світі впродовж останніх століть.

Незважаючи на заяви РПЦ та її васалів, навіть за відсутності кількох церков рішення Великого собору на Криті матимуть «всеправославний» статус. Про це, зокрема, запевняє один із найближчих з оточення патріарха Варфоломея, редактор офіційного сайту Критського собору архідиякон Іван Хріссавгіс: «Якщо одна чи кілька церков відмовляються від участі або не голосуватимуть, усі ухвалені рішення все одно матимуть силу і статус обов’язкових для всіх православних церков…»

– Отож, «українське питання» – одна з головних причин для РПЦ зірвати проведення Всеправославного собору?

– Однозначно, що питання «віруючих суверенної України», небезпека втратити на них вплив через загострення теми незалежності УПЦ було не лише для РПЦ і Кирила, а й для всієї Росії та Путіна одним із найпроблемніших у контексті проведення Великого собору. Уявіть: після надання УПЦ автономії з-під юрисдикції та ідеологічного впливу РПЦ (а фактично, Росії) виходить майже 30 тисяч парафій, а це – мільйони громадян нашої держави! Хіба може з цим змиритися агресивний північний сусід?

Наступне. Путін та імперська Росія прагнуть до світового лідерства (хоча й не мають для цього підстав у злиденній, п’яній, зате агресивній державі). Таку саму «першість» у православному світі намагається демонструвати і глава РПЦ Кирило. Пригадаймо, як під час зустрічі на Кубі з Папою Римським Франциском він зухвало поводився як «рівний» із понтифіком за статусом, як «представник усього східного християнства», хоча, насправді, був, є і буде лише московським патріархом – главою однієї з 14 помісних православних церков. Проведення Всеправославного собору під орудою Вселенського патріарха (першого серед перших) цю показову «першість» Москви нівелює.

Окрім того, для РПЦ дуже важливо будь-що зберегти принципи пріоритету «етнічного» над «міжнародним». Страх, що рішення Всеправославного собору можуть піти врозріз із внутрішніми правилами РПЦ, теж значною мірою спричинив позицію Московської патріархії…

Словом, маємо всі підстави вважати Російську православну церкву та її сателітів розкольниками у православному світі. За цієї ситуації Верховна Рада України повинна першочергово прийняти законодавчий акт про юридичну перереєстрацію УПЦ Московського патріархату на Російську православну церкву в Україні. Це буде і чесно, і по-Божому. Ось тоді й побачимо: хто є хто насправді!

Щодо автокефалії Української православної церкви, то це лише справа часу. Історичних процесів ніхто не відверне, вони – неминучі. Авторитетні богослови вважають, що після звернення Верховної Ради України до Вселенського патріарха є 100% можливостей надати Україні автокефалію, ні до кого не звертаючись і ні з ким не консультуючись…

– А як ви оцінюєте заяви про те, що Українська православна церква має отримати автокефалію не з  Константинополя, а з рук Москви?

– Цими заявами нас, українців, хочуть остаточно принизити. На фоні незаконно анексованого Росією Криму, воєнної агресії на сході України це звучить, як маячня, як цинізм найвищої проби, як духовна агресія проти нашої держави. На жаль, цю чергову ідеологічну провокацію імперської Росії безкарно пропагують її прислужники в Україні, серед яких і окремі народні депутати…

Розмовляв Володимир БАВОРІВСЬКИЙ

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*