Минулого тижня на Тернопільщині перебував голова Аграрної партії України Віталій Скоцик. Зі столичним політиком коротку розмову мав наш кореспондент.
– Віталію Євстафійовичу, яка мета вашого перебування на Тернопільщині?
– Я зі своєю командою кожного дня у роз’їздах. Учора були на Житомирщині, перед тим – на Вінниччині й Черкащині. А приводом для відвідин Тернопільщини став потужний форум аграрних інвестицій у компанії «Агропродсервіс». Ми прибули для того, аби поспілкуватися з місцевими аграріями і відчути реальний дух села. Тому що на такі заходи люди їдуть не тільки подивитися нові технології, але й поспілкуватися один з одним. Це – своєрідний дискусійний клуб, в якому обговорюємо ті проблеми, що турбують хліборобів у повсякденному житті.
– Нині на всіх рівнях влади та агробізнесу йдеться про майбутній ринок землі. Ваша позиція з цього приводу?
– Наша позиція однозначна. Ми не можемо знімати мораторій з продажу земель сільськогосподарського призначення в країні, де не діють чіткі правила гри. У нас немає завершеного Земельного кодексу, немає такої регулюючої інстанції, як за кордоном. Із 17 інструментів, які регулюють обіг земель сільськогосподарського призначення у світі, у нас функціонують лише 2. А тому спочатку треба напрацювати прийнятні для нашої держави інструменти, бо ми не можемо сліпо скопіювати законодавство інших держав. Звичайно, там накопичений значний досвід земельної реформи, у когось є свої плюси, у когось – мінуси. Але для нас головне завдання – не дозволити аферистам украсти українську землю, як це вже зробили з вітчизняною промисловістю. Українська земля повинна належати виключно українській нації.
– Судячи з настроїв парламентарів та урядовців, з першого січня наступного року аграріїв, цілком можливо, переведуть на загальну систему оподаткування…
– Аграрії – конструктивні люди. Наприкінці минулого року ми сім разів виходили на акції протесту. 5 страйків були спрямовані на відстоювання існуючої системи оподаткування. У принципі нам вдалося об’єднати весь аграрний сектор і виробити законопроект, який би влаштовував усіх. Він повертав систему оподаткування агровиробництва до моделі початку 2015 року і пройшов читання у аграрному та податковому комітетах ВРУ, але до цього часу цей документ так і не був винесений у сесійну залу.
До першого липня зміни до оподаткування мала напрацювати робоча група під керівництвом Першого віце-прем’єра Степана Кубіва, але від 31 травня вона так ні разу і не засідала. На жаль, не бачимо конструктивних кроків у цьому питанні і з боку профільного міністерства. І саме тому ми вже готуємося до загальнонаціонального страйку в проміжку від 1 до 15 вересня для того, щоби задекларувати незгоду із запропонованою аграріям системою оподаткування.
Водночас хліборобська спільнота напрацьовує своє бачення податкового законодавства, бо добре розуміє, що його підвалини були закладені ще в 1998 році, а отже, певні зміни потрібні. Але тим не менше, в аграріїв є чітке бачення майбутньої системи оподаткування.
– 17 липня відбудуться довибори до Верховної Ради України в семи округах. Чи братиме участь в них ваша політична сила?
– Аграрна партія сьогодні підтримує 5 кандидатів у п’яти виборчих округах. На двох округах ми фактично недопрацювали з місцевими організаціями з тієї причини, що наша політсила ще недостатньо стійка, аби самостійно висувати своїх кандидатів. Тому будемо надіятися, що до парламенту пройдуть ті яскраві особистості, яких ми підтримуємо.
– У публічних заявах ви наголошуєте, що Аграрна партія України має стати партією усіх верств населення. Чи не розмиється при цьому головна функція партії – захист інтересів селян та агровиробників?
– На минулорічних виборах до місцевих рад ми делегували понад 900 кандидатів у депутати. Із них тільки 30 відсотків мають безпосереднє відношення до аграрного виробництва, а решта – представники медицини, культури, науки, освіти й інших прошарків суспільства. І це цілком природно. Ось подивіться, ми сьогодні перебуваємо на форумі в «Агропродсервісі», де його організатор – Іван Адамович Чайківський – веде мову про високі технології. Але щодня він думає про те, які ліки є у фельдшерсько-акушерських пунктах, як школи готуються до нового навчального року тощо. Тож з ким тоді бути лікарю, вчителю, бібліотекарю, як не з тими людьми, які працюють на землі й опікуються усім, що є на території сільських населених пунктів?
– Нещодавно ви побували з офіційним візитом у Великобританії. Що повчального почерпнули для агарних партійців нашої держави?
– Коли я починав їздити світом, до речі, на запрошення тамтешніх політиків, то в них виникало запитання, з чим асоціюється Аграрна партія в Україні? Річ у тому, що більшість аналогічних зарубіжних партій період політичного розвитку пройшли 120-150 років тому. А Консервативна партія Великобританії цьогоріч відзначає 180-ліття. І я їм нагадую, що ми сьогодні, як і вони на початку свого шляху, об’єднуємо дрібних і середніх власників землі для обстоювання своїх прав. Не виключаю, що через 20-40 років наша партія стане основою ширшої демократичної центристської політсили. А повчальний урок тут доволі простий: аграріям треба об’єднуватися, працювати й розуміти, що в демократичних суспільствах поки що іншого інструменту побудови країни, як політична партія, ніхто не придумав.
– У керівних органах Аграрної партії несподівано з’явилося прізвище яскравого представника українського політикуму – Романа Безсмертного. Яку ділянку роботи він виконує?
– Роман Петрович прийшов до нас як один із досвідчених партійних (в хорошому розумінні цього слова) бюрократів. Небагато з тих людей, які займалися партійним будівництвом багато років поспіль, змогли зберегти своє порядне ім’я і високий рівень професіоналізму. Йому це вдалося, і саме тому я запросив Романа Петровича очолити центральний апарат партії, аби вибудувати її чітку вертикаль знизу до верху.
– На вашу думку, наскільки раціональною і життєздатною є нова стратегія Міністерства аграрної політики та продовольства України «3+5»?
- Я особисто не бачу цієї стратегії, тому що в ній у принципі не йдеться про основні речі: створення робочих місць, формування передумов для хліборобів до обробітку землі з доданою вартістю. А відтак це – загальні фрази, які не мають під собою основи практичної реалізації. І це, на жаль, типово для всіх міністерств сільського господарства, які працювали в Україні упродовж останніх 25 років.
– На чому грунтується ваш прогноз про відчутне підвищення вартості споживчого кошика для наших співвітчизників?
– Восени продукти харчування можуть подорожчати на 40-50% з вини влади. Уже нині українці купують у 2,5 рази менше продуктів харчування, ніж у 2012 році. Подальше зростання цін позбавить значну частину населення можливості придбати навіть найнеобхідніше. За даними ООН, в Україні 1,5 мільйона українців перебувають на межі голоду. І ситуація погіршуватиметься.
Причини сказаного очевидні. Усі складові аграрного виробництва подорожчали у кілька разів через падіння гривні. Відповідно, зросла собівартість продукції. А уряд, як попередній, так і нинішній, проводить політику фіскального тиску. За два роки податкове навантаження на один гектар землі в обробітку збільшилось у 41(!) раз.
– Як слід розцінювати заяву польського уряду про те, що він готовий надати українцям 5 мільйонів робочих місць з європейським рівнем оплати?
– Ми є свідками п’ятої хвилі міграції з нашої держави. За різними оцінками, від п’яти до семи з половиною мільйонів працездатних українців перебувають за кордоном. Якщо взяти для прикладу Тернопільську область, то сьогодні на одну вакансію претендують 9 безробітних.
А Польща має свою проблему: багато її людей виїхали до Західної Європи, де рівень оплати вищий. Тому вона різними шляхами запрошує до себе, і не тільки робітників, а й студентів та учнів. І не секрет, що більшість освітніх програм там дешевші, ніж в Україні. Таким чином, Польща намагається вирішити проблему демографічної кризи за рахунок спорідненого за культурою і походженням населення сусідніх країн і, передусім, українців.
– Цього року ви вже вдруге на Тернопіллі, тож маєте змогу об’єктивно оцінити її діяльність…
– Як відомо, торік у Тернопільській обласній організації був складний період. Ми змушені були розпустити керівні органи обласної та районних організацій Аграрної партії України і сформувати їх новий склад. А на обласній звітно-виборній конференції головою було обрано Івана Адамовича Чайківського.
І тепер із приємністю можу сказати, що Тернопільщина за короткий період наздогнала сусідні області, такі як Чернівецька і Хмельницька, де ми маємо потужні фракції в тамтешніх облрадах. Сьогодні першочергове завдання Тернопільської обласної організації – готуватися до наступних місцевих виборів і, звичайно, до парламентських, на яких від Тернопілля плануємо висувати повний склад кандидатів у народні депутати.
Розмовляв Богдан НОВОСЯДЛИЙ
