В аптеці таких ліків немає, вони – всередині нас

 

Декому важко сприйняти цю думку, дехто, почувши  усталений віками вислів, скептично усміхнеться. Між тим, хочете ви чи ні, але сучасна сім’я – це віддзеркалення енергетичного стану теперішнього суспільства. Про це наша розмова із психоаналітиком і журналістом, головою громадської організації «Світлодар» Борисом Семеняком. Спілкуємось про вкрай необхідну і важливу у всі часи тему – загальнолюдські цінності. Про те, як некомфортно стає жити, коли не перебувати у любові і повазі до інших, до природи, зрештою, до всього того, що нам дав Творець.

– Нещодавно ви повернулися з Індії. Чим збагатила мандрівка?

– Найперше – знаннями та інформацією. А вони надходять доти, доки вважаєш себе учнем. Зрештою, не нарікаєш на життєві ситуації, а сприймаєш їх як новий цікавий досвід, ділишся з іншими тим, що усвідомив сам, через що пройшов. Адже кожний новий день – це новий урок. Мені радісно від того, що я можу приносити комусь користь.

– Нещодавно у Тернопільському центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади та місцевого самоврядування ви зустрічалися з працівниками апаратів районних державних адміністрацій і з працівниками відділів у справах сім’ї та молоді…

– Упродовж останніх тринадцяти років я досліджував, як наші думки і поведінка допомагають творити гармонійне життя, або ж, навпаки, – руйнувати його. Зібрав величезний обсяг інформації про те, що відбувається насправді (як теоретично, так і практично), які при цьому задіяні, на перший погляд, невидимі механізми. Через те останнім часом багато уваги приділяю саме темі молодих сімей, майбутнім молодим батькам, народженню діток. Адже з моменту, як тільки подружжя вирішило продовжити рід, залежить, чи матимуть у майбутньому «роботу» спеціалісти та ювенальні служби. Або навпаки – батьки пишатимуться добрим характером і гармонійною поведінкою своїх дітей. Під час спілкування, ми, умовно кажучи, пройшли період від розвитку дитини в лоні матері і до її народження, від року життя – до семи років. Ці періоди особливо важливі, адже від кожної миті, від кожної думки, емоції залежить, яким саме буде майбутнє малюка.

– Ви завжди наголошуєте на важливості цих моментів. Чому?

– Нещодавно, як підтвердження, прочитав, що вчені довели: існує зв’язок між поганим психологічним здоров’ям підлітків та їхнім раннім дитинством. «Нарешті!» – зрадів я. Бо розповідаю про це упродовж останніх десяти років. Надзвичайно важливо приділяти увагу гармонійній атмосфері в сім’ї: постійний приклад батьків має вплив на формування позитивних (чи навпаки) рис характеру дитини-підлітка. Має бути уважне й шанобливе ставлення до кожного маленького громадянина, як до особистості. Виховувати так, як доглядаємо саджанець, чекаючи від нього добрих плодів. Я пам’ятаю одну жінку, яка залишилася самотньою. Вона прийшла до мене сумна. 50 років життя і нічого доброго біля неї нема: ні сім’ї, ні здоров’я, ні доброї роботи, ні радості. А коли провели аналіз, починаючи з дитинства, знайшли причину. Це – сумна історія. Їй було 6 років, коли на новорічному ранку в садочку вона мала зіграти роль Снігуроньки. З яким нетерпінням дівчинка чекала цієї події! І раптом батьки отримали інше місце роботи і переїжджають. Вони не почекали два дні, аби дитина зіграла ту роль. Ніхто не прислухався до слізного прохання малечі. Бажанням і мрією дівчинки знехтували. Якщо для неї це була трагедія, то для дорослих – дрібниця. Однак в житті цієї дівчинки після того все пішло шкереберть. А чи звертаємо увагу особисто ми, скільки подібних ран завдаємо своїм дітям? Гояться ж вони дуже важко. Та й чи гояться взагалі? Адже ліків від душевних ран в аптеці немає. Невидимі енергетичні рани гояться любов’ю і добротою. Та хто приділяє цьому належну увагу? Крик, стусани – здебільшого, на жаль, саме  до таких «ліків» вдаються батьки. Між тим, згідно з останніми дослідженнями, 70 відсотків старшокласників мають синдром хронічної втоми. Уявляєте? А все починається з перших днів життя. Про це ми і спілкувалися зі спеціалістами відділів сім’ї та молоді.

– Знаю, що маєте багато позитивних прикладів з практики, де йдеться про важливість гуманітарних програм для розвитку нашого майбутнього покоління.

–  У житті, починаючи від батьків і до викладачів вузу і керівника на роботі, усі відповідальні перед Богом за кожну душу, яку Він їм доручив. Що ми конкретно дали цій дитині чи молодій людині? Те ж саме з партією, громадською чи релігійною організаціями. Дуже важливо, які інтереси вони захищають, що чи хто за тим стоїть, чи чесно вони сповідують статутні вимоги, чи приховують за ними справжню суть? Чи це буде чергове розчарування, чи можливість бути щасливими і розвиватися духовно і матеріально, даючи можливість еволюціонувати Душі.

– Як правильно будувати стосунки з представниками цих організацій, аби не переносити будь-які стресові ситуації на сім’ю, на всіх, хто нас оточує?

– Якось до мене за порадою звернулася тридцятирічна жінка: турбували безкінечні непорозуміння у стосунках із матір’ю. Причина крилась у догматичних і фанатичних поглядах матері стосовно релігії, яку вона сповідувала і яку постійно нав’язувала доньці. Це тривало від 7 до 19 років у досить жорсткій формі. Дівчина не витримала і забралася з дому. І так тривало ще 10 років. Зрештою, обставини склалися так, що на схилі літ мати перебралася жити до дочки. Але несприйняття одне одного все одно продовжувалося. Через цей конфлікт молода жінка не створила власну сім’ю. Наша співпраця, детальний аналіз ситуації дали добрі результати. Перше, що зрозуміла Інна з наших занять, що усі релігії різним народам дав Господь. В їхній основі панує любов. Ненависть, гнів, пихатість відволікають нас від праведної і правильної дороги. Тоді залишається тільки видимість того, що ми нібито маємо у серці віру. Усвідомивши цей нюанс, Інна уперше за довгий період відвідала церкву. Вона зуміла помиритися з матір’ю, стала сприймати її такою, якою вона є, зрештою, зрозуміла і прийняла свої помилки.

– Чи варто молодим матерям працювати там, де в основі роботи нелегка праця з важкими сім’ями?

– Питання актуальне. Нещодавно до мене зверталась за допомогою молода мама. Останнім часом її маленький трирічний синочок відмовився їсти, знову повернувся до грудного молока. Це сталось якраз через тиждень після того, як мати пішла на нову роботу. У дитини був заблокований стравохід і шлуночок. Мати почала працювати із важкими сім’ями і всі їхні проблеми стала перепускати через себе. З чимось погоджувалася, з чимось – ні. Інформація накопичувалася в її біополі. У результаті страждала не тільки вона, а й малюк і вся сім’я. Надзвичайно важливо навчитися проблемні робочі ситуації сприймати спокійно і розсудливо, не вдаючись до емоцій. Бо вони, на рівні низьких вібрацій, залишаються в біополі людини на тривалий період, блокуючи повноцінну діяльність певних органів. А це, в свою чергу, призводить до страждань.

Насправді ж, всі ми одна велика вселенська сім’я. Якби людство достеменно зрозуміло і прийняло цю просту істину, автоматично зникли б і злість, і ненависть. Бо там, де простір наповнений любов’ю і добротою, немає місця для гніву чи ворожнечі, вони розчиняються і щезають назавжди.

Розпитувала Дарина КОЛОСОК

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*