У Дубівцях розцвіли барвами великодні рушники

Як гарно на Великдень у селі,

Б’ють дзвони гучно, і гаївки водять.

До церкви йдуть дорослі і малі,

Господня благодать на землю сходить…

Як добре – дочекались до весни.

Як весело – прийшли жадані свята.

Як гарно на Великдень у селі,

Так хочеться приїхати додому…

Тетяна Яблонь

Справді, у рідному селі завжди гарно, але найкраще, найвеселіше, найщиріше – на Великдень, коли з’їжджаються родичі з усіх усюд. Квітують дерева, співають птахи, шукаючи, де звити б гніздечко. Люди також, як птахи, намагаються завжди приїхати до свого родинного гнізда. Прийти до церкви, де їх хрестили, зазирнути у вікна-очі школи, в якій навчалися, віддати шану померлим родичам, друзям, сусідам, знайомим…

Великдень – моє улюблене свято. З ним до нас повертається надія, світло, весна. І лунає із церкви, наче із Небес: «Христос Воскрес!»

У Дубівцях на Великдень біля храму Архістратига Михаїла завжди велелюдно. Після освячення великодніх кошиків увесь день чути передзвін церковних дзвонів, який гучно і мелодійно лунає над селом, сповіщаючи радісну звістку. Вважають, що обов’язково на Пасху треба задзвонити, тоді людина упродовж року буде здорова та щаслива.

У післяобідню пору, за традицією, у селі разом із настоятелем храму о. Андрієм Яцюком дубівчани виводять давні та сучасні великодні гаївки, організовують різноманітні забави і конкурси. Особливо цим дійством тішиться дітвора.

У церкві та біля неї завжди гарно, причепурено. Церковне братство разом із школярами робить усе, щоб Великодні свята у селі були особливими, неповторними й незабутніми.

Цьогоріч родзинкою Пасхи стала виставка великодніх рушників, навіть велетенські писанки на церковному подвір’ї розписали вишиттям. В експозиції були рушнички – ткані, гаптовані та вишиті, з написами і без, з рослинними, тваринними і геометричними орнаментами, виконані різними техніками і розшиті бісером. На них здебільшого зображені гілочки верби, церква чи хрест, великодній кошик, свічка, ангели та перші весняні квіти. Символи Пасхи, які найчастіше можна побачити на рушничках, – крашанки-писанки, написи «Христос воскрес!» та «Воістину воскрес!». Дубівецькі господині вишивають великодні рушники хрестиком, гладдю, прикрашають стрічками.

Як розповіли сільські майстрині, великодній рушник завжди має вишивати господиня будинку, бо кожен з нас несе в собі енергію божественного світла, і дарує світу потрібне тепло й енергетику. Перед тим, як взятися до вишиття, варто хоча б день постити, а роботу починати у четвер. Полотно для рушників ніколи не різали, щоб не втратити нескінченність вічності життя, яку несе у собі нитка. Кожен колір на вишиванці випромінює потужну енергетику.

Родзинкою виставки стали рушники, принесені Ганною Уніят. Один із них ще у 80-х роках 19 століття вишила прабабуся Софія. Ганна Уніят вважає, що він має особливу енергетику, бо прабабуся Софія була знаною цілителькою. Коли у породіль починалися пологи, завжди брала великодній рушник, щоб легше минули пологи і немовля було здоровим і щасливим. Другий рушник – столітній, який вишила гладдю бабуся чоловіка, Текля.

Звісно, нині можна придбати великодній рушник на будь-який смак, але найбільше позитивної енергетики містять ті, яким багато років і які були на багатьох кошиках. Пасха – свято сімейне, тому такі рушники завжди мають бути в родині.

Віктор КАРПОВИЧ

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*