Повідомити новину

Поширити:

На Тернопільщині в шістнадцяте відбулася найбільша  теренова гра України «Гурби-Антонівці», яку організувало Міністерство молоді та спорту і Тернопільська ОДА в партнерстві з Молодіжним Націоналістичним Конгресом. В урочистому відкритті заходу взяв учать заступник голови облдержадміністрації Юрій Юрик.
«Цьогоріч минає 74 роки з того часу, як під Гурбами протягом 21-22 квітня відбулося одне з найбільших бойових зіткнень Української повстанської армії з регулярними частинами НКВС. Вояки УПА показали гідні приклади як військового мистецтва, так і високого рівня мужності й витривалості, — зазначив Юрій Юрик. — Теренова гра «Гурби-Антоніці» є обличчям молодіжного руху не лише Тернопільщини, а й всієї України. Адже саме тут молоді люди черпають патріотизм та наснагу для того, щоб у майбутньому будувати сильну Українську державу».
Майже чотириста юнаків і дівчат прибули в урочище Гурби, що на межі Рівненщини і Тернопільщини. Молодь зібралася тут, аби віддати шану героям, які полягли за волю України, і випробувати свою силу духу в прагненні до перемоги. Ці ігри стали кузнею послідовників воїнів УПА, які в лавах української армії захищають східні кордони нашої держави.
…Які ж красиві ці дерева навесні! А квіти, високе синє небо, пташиний спів… Усе відкрите і чисте, як святковий обрус. І лише мудрий ліс зберігає велику таємницю, яка стала для нас героїчною і трагічною сторінкою в історії України…
Навесні 1944 року в урочищі Гурби зібралися  вишколені підрозділи УПА і тисячі добровольців з навколишніх районів. Формувалася потужна бойова одиниця – майже п’ять тисяч бійців. Після боїв з німецькими військами УПА контролювала значну територію Волині та Полісся. Це потім комуністичні пропагандисти розповідатимуть, що УПА – це невеликі підпільні групи. А тоді, у квітні 1944 року, радянське керівництво скерувало проти вояків УПА військові підрозділи чисельністю 35 тисяч червоноармійців, артилерію та авіацію. 21-25 квітня 74 роки тому тут відбулася наймасштабніша битва Української повстанської армії.  Запеклі бої, навіть рукопашні, тривали кілька днів. Хоча радянське командування поставило завдання оточити і знищити з’єднання, основним силам повстанців вдалося прорвати оточення противника, який чисельно в сім разів переважав сили УПА. Після бою «переможці» спалили навколишні села Гурби і Антонівці, а жителів вивезли. Кількість загиблих не встановлена.
Так і хочеться сказати: «Ось така історія нашого народу». Але ця сторінка, завдяки молоді, що має в серці велику любов до своєї землі, стала живою і невіддільною від нашого життя. На патріотичному духові тримаються всі держави, наша – не виняток, як би цей рух не зацьковували і не пригнічували в різні часи. Лише останні три роки гра «Гурби-Антонівці» одержує державну підтримку окремим рядком у планах Міністерства молоді і спорту. Начальник національно-патріотичного відділу цього міністерства Микола Ляхович, який прибув на відкриття, сказав, що захід сприяє не лише поглибленню знань про нашу складну і сумну історію, а й формує державницьку позицію  молоді, готує до захисту цілісності Української держави. Представник Міністерства поділився планами проведення наступної гри, присвяченої 75-річчю бою УПА на Тернопільщині.
– Міністерство молоді і спорту звернулося із запитом до Національного банку про випуск пам’ятної медалі до цієї дати. Планують відзняти і документальну стрічку про «Гурби-Антонівці». Ми маємо з собою дрон, який запускали в небо. Таким чином, перші кадри про відкриття теренової гри та показовий бій уже знято. А ще хотілося б, щоб дійство було масштабнішим. Ми вже маємо досвід відзначення роковин бою під Крутами. Хотілося б і на Тернопілля наступного року запросити команди із військових ліцеїв України, – сказав Микола Ляхович.
Соломія Фаріон – голова Молодіжного Націоналістичного Конгресу – переконана, що дні, проведені на теренах героїчної битви, сприяють формуванню генерації освічених, успішних, дієвих українців, які розбудовують свою державу і захищають її від ворога.
– Тут розумієш, що здатен на більше, – поділився Денис Драгініч, який уже восьмий раз бере участь у вишколі. – Не всі можуть це витримати, потрібна внутрішня зосередженість, бажання торкнутися душею болючої і героїчної історії. Головна риса учасників – контролювати себе, не здаватися, адже буває холодно, мокро, неприємно, голодно, хочеться спати. Ця гра для загартування самого себе, а це конче потрібно для подальшого розвитку.
Дмитро Швед родом з Алчевська. Хоча тепер він – переселенець, але їздив на гру кілька років і перед війною:
– Я часто розповідав друзям, що тут відбувається, наголошував, що важливо нам усім єднатися, що історія в України – одна, – розповів Дмитро. – Друзі мене розуміли, але бажання їхати зі мною не виявляли. А я без цього ковтка свіжого повітря жити вже не можу. Гра дає неоціненне відчуття дружнього плеча, духу того часу, нове розуміння героїчної історії країни і бажання діяти. Я всьоме приїхав на Тернопільщину на цей захід і почуваюся добре від того, що так багато тут однодумців.
Вперше на зборах Антон з Києва. Його запросила подруга із Запоріжжя, яка вже була тут. Випробувати себе захотіла і майбутня художниця з Канева Юля Банах.
Учасники Всеукраїнської теренової гри «Гурби-Антонівці», крім змагань, відтворення бою, реконструюють і територію дислокації повстанців. Упорядковують та прибирають могили українських воїнів та місце розташування штабу «УПА Південь». Тут тривають роботи над облаштуванням криївки, зброярні. Відреставрована піч, каплиця, місце для гутірки, алея героїв. Після гри, якими стомленими не були б учасники, всі разом прибирають територію  повстанського бою. Завзятості і лицарської звитяги  молодим українцям, що зібралися в цьому легендарному  історичному місці, не бракує. Тут дізнаються історію не з книжки, тут дихає нею кожна піщинка, кожне дерево. Тоді цвіли конвалії, височіло прозоре небо, а земля вмивалася кров’ю, і ліс беріг цю таємницю багато років…
Хочеться, щоби в Україні лише відтворювали історичні бої, реконструювали героїчні битви… Але поки що це – лише мрія. Бо багатьом молодим людям довелося з вишколу теренової гри піти на майдани, в окопи на лінію фронту з російським агресором.
Людмила ОСТРОВСЬКА