Торти, випечені лівою рукою…

Ви, мабуть, подумали, що Надія Євгенівна Мушалюк з села Постолівка Гусятинського  району – шульга. Але, на жаль, це не так. У 29 років жінка втратила праву руку. Однак не зламалася. І її випічка нині не може не подивувати як вишуканістю оздоблення, так і  смаковими якостями…

Торт у формі лебедя

– Приблизно 15 років тому у Палаці культури «Березіль» відбувалася виставка виробів тих, хто потерпів на виробництві і став інвалідом, – каже головний спеціаліст  Фонду соціального страхування  України у Тернопільській області Зоряна Замкова. – Тоді сильні духом люди, які не скорилися долі, презентували свої вишивки, в’язані речі, різні вироби, зроблені власноруч. Особливе захоплення у мене та відвідувачів заходу викликав торт у формі лебедя. Його випекла Надія Євгенівна. Я тоді ще не знала, що у цієї жінки нема однієї руки…

«Я буду твоєю правою рукою…»

Трагедія з пані Надією сталася у вересні 1992 року. Тоді вона працювала ланковою буряківничої ланки у місцевому сільгосппідприємстві. Одного дня чистила буряконавантажувач, а трава потягнула між валки руку. У райлікарні прийняли рішення ампутувати по лікоть. Так жінка залишалася без правої руки.

А далі – реанімація, шоковий стан, наркоз, пересадка шкіри, сім операції. А вдома – чоловік  Михайло та два сини – 5-річний Іванко і 3-річний Любомир.

Чоловікові тоді жінка сказала: «Я тепер каліка, мене з дітьми забере мама, а ти – молодий, тож влаштовуй своє життя». Слова, які почула у відповідь, запам’ятала на все життя: «Відтепер я буду твоєю правою рукою».

За все вдячна Богові

Нині панові Михайлу 62 роки, пані Надії – 55. У шлюбі вони прожили 33 роки. Виросли й сини. Іван одружився з Вікторією і пішов жити у сусіднє село Городниця, подарував батькам двох онуків – Марійку та Ромчика. Любомир поки що не одружився, живе з батьками. І, як розповідає мама, спонсорує ще одне її захоплення – вирощування квітів. Купує насіння, розсаду, що навесні пані Надія висіває, висаджує на чималу клумбу біля хати. Каже, що за роки навчилася і без правої руки виконувати усіляку роботу, якої в селі завжди вдосталь.

–      Іноді, коли печу торти, мені здається, що моїми руками творить Господь. Ще коли я була здорова, то любила готувати смаколики. Мої рідні звикли, що мама пече хліб, тістечка, торти. Як не дивно, та з роками почала пекти ще краще і смачніше. Одна жінка мені якось сказала: «Такі кулінарні шедеври більшість жінок і двома руками не виготовлять».

Попри мою складну долю, я за все дякую Богові. За те, що залишилася живою, маю доброго чоловіка, дітей та онуків, живу в оточенні хороших односельців. І щаслива, що людям смакують торти від пані Надії…

Галина ВАНДЗЕЛЯК

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*