То ми раді чи не раді, що по вуха в шоколаді?

У позаминулій статті «Навкруги нас вража рать, та на неї нам начхать» фрагментарно зачепив традиційних воріженьків, пам’ятаючи однак, що не так небезпечні іноземні воші, як вітчизняні гниди. Ці бридкі паразити, як «перевертні, приблуди», прилипають до людського тіла, висмоктують з нього силу і кров – їх популяція катастрофічно зростає. А множаться вони і жирують як на людському, так і на суспільному ослабленому голодом та змореному безнадією організмі і можуть стати причиною великої біди. Тому слід їх нещадно труїти ліками нинішньої української медицини, але краще виводити… всенародними методами. Ну не стріляти ж у кожну гниду «свинцем з карабіна»? Тим більше, що набоїв обмаль, бо Луганський патронний завод захопили москалі. Та й зброї не маємо, хоча головний військовий прокурор України Матіос твердо наказує: «Кожен українець повинен мати зброю, щоб у випадку необхідності захистити своє життя».

Не думайте собі, дорогі приятелі, що то так дуже приємно підшукувати об’єкт для критики, тим більше, що тут і шукати не треба, – що вступи – то влупи. Це, звичайно, лягає каменем на душу, бо чоловік не для ненависті вродився, але ніц не вдієш, такі наші житейські реалії і треба щось робити. Тим більше, що свобода слова заохочує до дії. А хитро нам цю «свободу слова» підсунули, з дальнім прицілом! Ми критикуємо, а владі на зауваги плювати. Проте на міжнародному рівні пани мають чим похизуватись. Особливо ризиковано брати за чуба нинішніх держслужбовців високого рангу. По-перше: багато з них вже й українського чуба легковажно зреклись, по-друге: при їх зв’язках, фінансах, сидінні дупою на законі, ослячій впертості і почасти глупоті продажні суди легко підпиляють журналістові зуби, або йому їх повибивають найняті злодіями і хабарниками бандити. Багаторічний досвід нагадує: жоден пацієнт, котрого я спробував підлікувати у своїх критичних публікаціях, не постраждав – навпаки, усі продовжили або й зробили успішну кар’єру. Певно, на журналістське полювання слід було виходити з орчиком?

Хоча правопорушення осуджую, але до питоменних злочинців, котрих оминули державні посади і депутатські мандати, не пхаюсь. Та й взагалі популярне гасло Чорновола «бандидатам – тюрми» дістало у народі підкореговане трактування. У цих самих домушників, кишеньковців і ведмежатників, уявіть собі, поняття моралі, гордості, а особливо соціальної справедливості набагато вищі, ніж у багатьох керівників Української держави. Зрештою, вони мають тверді гарантії бути покараними всупереч гарантіям безкарності у держслужбі. Та злетимо на висоту обласного ешелону. Предметом моєї зацікавленості будуть місцеві хабарники, посадові злодюги, політичні зрадники, підпільні мільйонери, котрі не можуть нажертись, фальшиві патріоти, котрі змінюють партії, як шкарпетки, окремі безсовісні лікарі, котрі деруть навіть з умираючого і ганьблять поважну тернопільську медицину, работорговці, що останнє здирають з вимушених мігрантів, випадкові депутати, що писок бояться розкрити за народну кривду, поза ВР себе не уявляють, займаються саморекламою і продались за «верховні» подачки, фальшиві «народні» артисти, що «вилизали» і купили собі звання (це прекрасного нашого драмтеатру, на щастя, не торкнулось), безпринципні професори, котрі примусили свої душі змовчати за високу платню, отримують в час державного лихоліття і народного горя брязкальця на груди, подачки і звання та скоро виповзуть як довірці на виборах, самозакохані керівні тумани, що втратили останні крихти української скромності – також з брязкальцями на грудях, загребущі святоші. Не забуду і тих керівних персон, що були об’єктами критичних зауваг десятиліття тому, бо саме на міазмах, роздмуханих їх зловживаннями і злодійством, так рясно розплодились нинішні тернопільські гниди. Тим, що будують, торгують, роблять меблі, ремонтують, доглядають, прибирають, розвозять людей, довозять продукти і матеріали, навчають, лікують, вчаться, мудро і відповідально по-українськи керують, а особливо тим, що Вітчизну захищають, – моя повага і щира любов! Як нас багато – нас не подолати! І щоб якась там війна відібрала від нас Україну? Ніколи!

А війна, котру обіцяно завершити перемогою в десятиденний термін, виявилась затяжною і кривавою. І коли вона скінчиться – не ми вирішуємо, та й аналітики давно твердять, що то суцільний «договорняк». Ну, дав би Бог, скінчиться заворуха, і в якому статусі сядемо за стіл переговорів? Адже країні, котра постраждала від агресії, належаться від міжнародного співтовариства не лише сердечні співчуття, але, як свідчить практика, навіть значна матеріальна і фінансова допомога. Притому безповоротна! Не кажемо про поміч спеціалістами в налагоджуванні зруйнованої господарки! І скажуть закордонні мудреці, що у нас війни не було, а лише якась АТО, а за конфлікт з терористами допомога не належиться. А ще дорікнуть, що наша влада сприяла бізнесу близьких до Путіна людей, що Росія не вважалась для нас державою-агресором, що повномасштабних санкцій нахабній москальщині не було оголошено. Твердолоба Росія схилятиме закордонних юристів до того, що на сході точилася громадянська війна, яку ми самі розв’язали. Тут ми впадемо на коліна і восплачемо: «Люди добрі! Але ж у нашій ситуації все ясно, як Божий день. У Путіна на лобі написано, що він агресор. Невже ви цього не бачите?» – «Ми бачимо, розуміємо і співчуваємо, але у вашому випадку ви самі мали собі допомогти, у вас правової бази кіт наплакав. Та й взагалі ваша державна еліта сповідувала у відносинах з Росією принципи подвійних стандартів. Візьміть хоча б бізнес Головнокомандувача – від нього тхне, знаєте чим…» – і покрутять пальцем біля скроні. Ми не відступимо і почнемо канючити грошей, але нам відмовлять і скажуть, що ми вже й так набрали, як віл на роги. Ніхто нам свободи не подарує, якщо «свої» злодії її у нас вкрали.

Гадаю, що група криміналістів на основі документів СБУ та інших спецслужб напише книгу «Війна, як час для збагачення української еліти», у якій змалює наше управлінське бидло в анфас і в профіль і покаже, як ці скажені звірі в чоловічій подобі робили бізнес на людській крові.  Бо вже ні для кого не є секретом, що нинішня «українська» влада підмінила боротьбу за Україну шаленим гендлем Україною і українськими інтересами, зробила і державу, і народ розмінною монетою на міжнародному торжищі. Зарвалась мафія! Від вкрадених мільярдів настільки осліпла і оглухла, що вже не чує плачів і лементів, передсмертних криків вмираючих на фронті і стогонів скалічених, погроз і прокльонів обкрадених і вічно скривджених. Пішли панове шляхом створення «державної банди»» і, певно, вважають, що об’єднана спільним злодійським інтересам група зможе захистити від агресора територію для подальшої експлуатації та грабунку людності, що на ній проживає. Історія засвідчує, що навіть великі гроші не зроблять зі злодія воїна, хоч би й він був широкий в плечах, зате озброєний ідеєю захисту Вітчизни шупленький чоловічок, голодний і роздягнений стоятиме у бою на смерть. Ото під владою живем, як у божевільні. Але народ не дурний, все бачить і свій рахунок врешті-решт виставить. Саме тому «верховні»  інтенсивно добиваються різкої зміни психіки української людини і, мусимо визнати, досягли певних успіхів. Через те значна частина громадян перебуває в безнадії і протестувати відмовляється: «З цією бандою ми не дамо собі ради». Одначе, що нами керує «банда», усі розуміють! Скомпрометоване київське начальство на гачку у Путіна і в багатьох випадках посилає йому інформацію. Через це ВВП матиме клопіт, бо змушений буде приймати  «на квартиру» перебіжчиків та й орденів для них мусить наштампувати. Коло Януковича, кажуть, нікого з втікачів-мільйонерів не поселяє – береже місце для одного мільярдера. Кажуть, що має з ним спільні секрети, що випускати його до Англії чи Америки дуже небезпечно. Бо слідом за ним треба було б везти каву з полонієм. Корупція роз’їдає владу, як іржа залізо. Було б незле, якби була створена комісія, котра мала б зафіксувати злочини недосяжних чиновників і багатіїв-мільярдерів для передачі їх у суди – свої і міжнародні. Звичайно, там би мала бути чесна та кваліфікована слідча група. Може, це спинило б багатьох, бо наш команданте просто намагається добігти до фіналу будь-яким чином. А поки-що бреше, бреше, бреше і краде, хабарі збирає та готує Україну до розпродажу. Як на нашу думку, вищезгадана комісія мала б також зафіксувати небезпечні аномалії в українському суспільстві. Чому висока влада і її керівники, що оптимістично рекламують світле майбутнє народу, не подають руки цьому народові, що перебував у рабстві, не допомагають йому зайняти гідне місце у житті, а роблять ставку на чужинців – бездарних, але хитрих і злодійкуватих?  Не відаємо, чи знане колєяж польські  повіз зароблене у торбині, чемодані, чи відправив заздалегідь ешелоном, але, як з керівника, з нього було користі – зеро. Зате корисну схему для ненажер відпрацював сповна. Нащо якусь заморську «почвору» ставити на посаду «начмеда», кому це вигідно і чи не поздихаємо від її послуг? Чому влада, коли ми в стані війни, просто розграбовує державу. І чи не є це пряма допомога агресору Путіну? До речі, на низу сигнал центральної влади прийнято – вже й по областях безкарно грабують? Відпускають злодіїв під заставу. Чи не отримують з цього процент найвищі керівники? Чи розуміє влада, що інспірацією злодійства і поряд з ним безкарності деморалізує народ, сіє невпевненість і страх? Чи розуміє влада, у якій на всіх рівнях не найкращі представники єврейства, що своїми злочинними діями, зокрема возведенням корупції в ранг закону, безкарність для явних злодіїв пробуджується неприязнь  до єврейського загалу? Чи влада бажає спровокувати насильство, щоб потім репетувати про розгул антисемітизму в Україні? Чи потрібно у час непевності, розрухи і загрози прямого військового вторгнення викидати тисячі і тисячі юнаків на поневіряння до Польщі? Чи не краще налягти на інтенсивний розвиток малого і середнього бізнесу та олігархів у належні рамки поставити? Виходить, що наша влада помагає Польщі вирішувати її власні проблеми і позбувається здорових, свідомих молодих людей, що складають протестний електорат? Чи потрібно під час війни викидати по 40 млд на дороги? Ми розуміємо, що половину «відкатають» у кишені чиновників, але ж совість майте! Ніяких автострад ми не побачимо, та й нам поки що потрібно дві дороги: одна до східного кордону, а друга – до перемоги. І дав би вже собі спокій той вінницький базарний комендант! Бо збільшення ним пенсій і зарплат – то лише продовження афери з доларом.

Ярослав ДЕМИДАСЬ

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*