Стипендії нараховуватимуть по-новому

3000011Недавно міністр фінансів  України Олександр Данилюк виступив із пропозицією, щоб з 2017 року розділити студентські стипендії на академічні і соціальні. Це звернення викликало бурю емоцій. Знайшлися як прихильники такої своєрідної реформи, так і ті, які висловилися категорично проти.

«Сьогодні держава повністю оплачує навчання студентів протягом мінімум чотирьох років ще й виплачує їм стипендію. В Україні 82% випускників шкіл вступають до ВНЗ. В Європі цей показник – в середньому 30%. Підходи до стипендій теж відрізняються: в Європі їх виплачують не всім, як у нас, а тільки малозабезпеченим або за особливі академічні заслуги. І при цьому якість життя і наукові досягнення у них набагато вищі, ніж у нас», – пояснив Данилюк.

Що стосовно цього думають тернопільські студенти й викладачі? З цим питанням ми вирушити у Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка.

Григорій Васильович ТЕРЕЩУК, перший проректор:

– Якщо казати про відміну стипендій, то я категорично проти. Адже це нонсенс – позбавляти спудея засобів існування, навіть так званого стимулу. Проте якщо йдеться про зміну нарахувань стипендії, відміну застарілої системи, то я обома руками за. Нині нараховують стипендію усім, хто має середній бал 4,0. Студенту не варто дуже напружуватись, а тільки дотягнути до того балу і все. Але ж є й такі, які мають набагато вищі оцінки, ще й займаються громадською, науковою роботою, беруть участь в олімпіадах, міжнародних програмах тощо. І вони мають таку саму стипендію. Хіба це справедливо? Я вважаю, дуже правильним є розподілити студентську стипендію на академічну і соціальну. Тобто нараховувати кошти тим дітям, яким направду без них буде сутужно, і тим, які заслужили її важкою працею. Решті залишається або братися за навчання і рівнятися на кращих, або ж залишатися позаду, але вже без грошової винагороди у формі стипендії.

Також хотів би згадати про студентів-контрактників. Чимало з них під час вступу просто недобрала кілька балів. Тож вони змушені були піти на платну форму навчання. Багато з них також гарно вчаться, відвідують лекції, стараються. І коли контрактник бачить, як байдуже ставиться до навчання той чи інший одногрупник, який вчиться на державній формі, причому ледь дотягнувшись до балу 4,0, ще й отримує стипендію, йому стає образливо. І стимул до навчання теж зникає. Тому я вважаю, що для студентів-контрактників теж варто зробити певні зміни. Зокрема, враховуючи певні критерії щодо освіти, громадської, наукової діяльності тощо, замість виплати стипендій, наприклад, зменшувати плату  за навчання. Це, я гадаю, буде справедливо.

А що думають студенти? Для цього ми вирушили у профком.

Андрій КИДАНЮК, голова студентського профкому:

– Я дещо скептично ставлюся до таких нововведень. Працюю в профкомі з 2006 року, тож чув чимало обіцянок, пропозицій тощо. Більшість із них так і не виконані досі. До прикладу, є закон у якому прописано, що стипендія має бути у розмірі прожиткового мінімуму. А насправді, вона є майже вдвічі меншою. Тим паче, що стипендія не індексується, а згідно закону мала б. Є дуже багато нюансів.

Та якщо говорити про те, щоб залишити лише соціальну і академічну стипендії, то я вважаю, що це як мінімум несправедливо як щодо тих, хто вступив на перший курс, так і тих, хто уже навчається. Адже під час вступу їх інформували про одне, а вийшло зовсім інше. Якщо студент, його батьки розраховували на обіцяні кошти, то що нині вони мають робити? Однозначно, буде сплеск емоцій, спротиву. Звісно, що потрібно реформувати освіту у європейському напрямку. Але робити це треба правильно, відстоюючи, передусім, права студентів.

Поспілкувалися ми і зі студентами. Це питання виявилося для них дуже болючим. Вони запевнили, що протестуватимуть проти такого рішення.

Микола ПІГОВСЬКИЙ, студент інституту педагогіки і психології (магістратура):

– Під час вступу я недобрав кілька балів, тому батьки змушені були платити за навчання. Та незважаючи на це, з першого курсу я добре вчився, був активним. Мене запросили працювати у профком. Тут я знайшов себе. Мені до вподоби організаторська робота. Тож навчання трішки відійшло на другий план. Проте на третьому курсі, коли з’явилося вільне державне місце, мене перевели з платної форми навчання на державну. Я почав отримувати стипендію. Зізнаюся, вона стала неабияким стимулом до навчання. До того ж раніше я щодня добирався з району (с.Драганівка), а перевівшись, поселився в гуртожитку, за який платив зі стипендії. Стипендія дуже важлива для студента.

Маргарита ДЕПУТАТ, студентка географічного факультету:

– Для багатьох студентів стипендія є єдиним засобом для виживання. В країні і так складна ситуація. Підняття цін на комунальних платежів, на усе інше. Батькам важко зводити кінці з кінцями. А коли ще студент приїде додому і заявить, що він більше не отримуватиме стипендії, а щомісяця мама з татом мають платити за гуртожиток і т.д… Боляче навіть подумати. Вважаю, тоді студенти занедбають навчання, бо підуть працювати. Якість освіти знизиться. Погодьтеся, що до академічного рівня дотягуватимуть одиниці. Соціальних категорій у нас приблизно 6-7%. А решта? Буде бунт. Будуть протести. Ми не мовчатимемо, однозначно…

Було ще багато думок, історій життя. Та все зводилось до одного – всі хочуть до Європи, але хочуть іти правильною дорогою.

Що ж, тема стипендій на стадії обговорення. Ми стежитимемо і обов’язково повідомимо, чим ця реформа закінчиться.

Зоряна ДЕРКАЧ

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*