Любе “Гніздечко”, хочу поділитися  з тобою історією мого життя.

Теплого літнього дня я сиділа у сквері на лавочці і молилася. Молилася за свого сина, за те, аби він вступив до вузу. Здавалося б, хвилюватися нема підстав, адже мій син закінчив гімназію із “золотою” медаллю. Але  материнську душу завше щось непокоїть.

...Настав день вступних іспитів. Хвилювалися всі - батьки під брамою вузу, а абітурієнти в навчальних аудиторіях. Правда, неподалік від мене  стояли дві жінки, весело про щось розмовляли, здавалося, поводилися впевнено, мабуть, вже знали,  що їх діти успішно пройдуть співбесіду. Я ж безперервно молилася. Результати співбесіди мали оголосити  через 3-4 години. Хвилини чекання ставали вічністю. Врешті я  усамітнилася, сіла осторонь всіх і почала читати книгу “Добрі ангели – порадники, подорожуючі, помічники”. Із поміщених у ній історій випливало, що чудеса трапляються кожного дня  і вони є часткою нашого буття.

Врапт підняла голову і побачила  чоловіка, що наближався до мене. Був одягнений  у нову робітничу спецівку з інструментом у руках. Підійшов близько і промовив: “Не переживайте, буде так, як ви хочете, і буде так, як я хочу”. У цю хвилину мені здалося, що сам Господь Бог послав цього чоловіка, щоб заспокоїв материнське серце.  А можливо, це був ангел у подобі людини. Мені стало спокійно на серці, хвилювань як не було. Почуті слова проникали у саму душу.

Минули ті хвилюючі години до оголошення результатів іспитів. Син склав їх успішно і був рекомендований до зарахування у вуз.

За цей день не перестаю дякувати Господу Богу. А ще молюся за здоров’я і щастя чоловіка, сина, невістки  і маленької Аліночки, моєї внучки, якій на Різдво виповнилося 3 рочки. Наше любе сонечко, нашу квіточку Аліночку всі ми  вітаємо із днем народження. Нехай усе життя береже її від лиха Господь Бог і ангел-хоронитель.

А ще хочу щиро подякувати педагогічному колективу  Заліщицької гімназії, де навчалися двоє моїх синів. Щастя і здоров’я всім у Новому році!

З повагою – Олеся. м.Заліщики.