Шмуель Йосеф Агнон: нобелівський лауреат родом з Галичини

Народився майбутній письменник у невеликому провінційному містечку Бучачі, що в Західній Україні. У Нобелівській лекції, виголошеній у Стокгольмі, Агнон згодом зауважить: «Внаслідок історичної катастрофи, через те, що Тіт, імператор римський, зруйнував Єрусалим і прогнав народ Ізраїлю зі своєї країни, народився я в одному із міст Вигнання… З коліна Левієвого я походжу. І я, і батьки мої – зі співців, що співали у храмі святому. За сімейною легендою, родовід наш ведеться від пророка Шмуеля, й ім’ям його мене нарекли».

Батько Агнона був торговцем худобою та хутром і водночас знавцем єврейської релігійної літератури. Мати вирізнялася освіченістю та начитаністю. Агнон з дитинства вільно спілкувався польською, українською, німецькою. Навчався у хедері, де студіював Тору і Талмуд на івриті. Спілкування з широким колом освічених людей сприяло ранньому залученню Агнона до світу мистецтва та літератури.

Свої перші вірші й оповідання він написав у 8-літньому віці. Одного разу батько хлопчика поїхав на ярмарок у Лешковиці, сучасне село Улашківці в Чортківському районі Тернопільщини. Агнон так сумував за ним, що вилив смій смуток у вірші. Цей момент із дитинства письменник часто згадуватиме у творчості, про нього він говоритиме у своїй Нобелівській промові: «Почав я складати вірші від туги за батьком».

У 1906 році 18-річний Агнон вирушив до Львова, куди його запросили працювати в єврейській газеті. Будучи активним прихильником сіонізму, наступного року він утілив свою мрію: побував на батьківщині предків – у Палестині, відвідав древній Єрусалим, до якого зберігав трепетну любов протягом усього життя. Причиною від’їзду також стало й бажання ухилитися від військової служби: «дев’ятнадцять з половиною років виповнилося йому, і був він міцним хлопцем, і зрозуміло було, що заберуть його на військову службу. А в армії їдять заборонену їжу та не дотримуються суботи» («Хемдат»). Спочатку Агнон поселився у Яффі, де потоваришував з івритомовним письменником Йосефом Хаїмом Бреннером, а через рік обидва письменники переїхали в Єрусалим (1907). На прожиття Агнону доводилося заробляти від випадку до випадку – давати приватні уроки, працювати конторником, секретарем іудейського суду, служити в іудейських радах, займатися журналістикою та перекладом. У цей період він багато мандрує країною.

У 1913 році переїхав у Німеччину, в Берлін. 1924-го повернувся в Палестину, яка після Першої світової війни відійшла у підпорядкування Великобританії. У 1929 році він відвідав містечко свого дитинства – Бучач. Там він провів майже рік. Враження від поїздки згодом вилилися в романи «Гість на одну ніч» та «Проста історія». В романі «Гість на одну ніч» – йдеться про повернення героя у зруйноване після Першої світової війни галицьке містечко та поступове усвідомлення ним жахливої істини: старе благочестиве життя назавжди втрачене і вже ніколи не повернеться. У романі описав не лише єврейське, а й українське життя, побут та звичаї українців.

В цей же час Агнон востаннє у своєму житті подорожує Галичиною – Тернопіль, Золочів, Львів, Броди. Надалі українська тематика відображена в багатьох його творах. Найперше – в оповіданні «Бартка Добуша», романах «Видання заміж», «На морській глибині», «Старі й молоді разом», ін.

У 78 років Шмуель Йосеф Агнон отримує Нобелівську премію (1966) за «глибоко оригінальне мистецтво оповідання, навіяне єврейськими народними мотивами». Він стане першим з івритомовних та ідишомовних письменників, які здобули цю високу відзнаку.

… Далекого 1930 року уродженець галицького Бучача Шмуель Агнон, повертаючись потягом до рідного міста, напише: «Я приклав до серця руку. І рука почала битися об серце, а серце – об руку»…

Ю. КОВАЛЬКОВ,

Є. ЗАХАРЧУК

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*