Шановна редакціє газети «Свобода»!

Мені 79 років. Я пережив тяжкі роки війни, голод 1946-1947 років. Маю стаж роботи 42 роки. Із них 32 роки працював на фермі техніком зі штучного осіменіння. За свою працю нагороджений 4 медалями, 17 грамотами, мій портрет розмістили на дошці пошани в Тернополі… А пенсію маю 2007 грн. Прикро, що на схилі літ доводиться знову переживати, тепер вже через децентралізацію сіл. Наше село Кудринці увійшло до Мельнице-Подільської громади, тому нема вже сільської ради. І тепер, щоб добратися туди, на маршрутку витрачаю 30 гривень, а якщо не застав голову, наступного разу знову платити доводиться. Що тепер мають робити такі літні люди, як я?
Депутати в громаді голосують і роздають землю в Кудринцях, а наші, обрані від села, – в меншості і нічого не вирішують. Голова громади кладе бруківку, асфальт, а з Кудринців треба годину їхати, такі ями. А до Панівців зовсім неможливо проїхати. Сміття в кар’єр вивозять, усе засипали аж до лісу. Староста села каже, що нема в громади грошей, щоб вирішити ці питання. Тим часом в газетах пишуть, що все роблять…
Хочу звернутися до голови Тернопільської обласної державної адміністрації Степана Барни, щоб до людей прислухався, бо, виходить, ми нікому не потрібні. Я вас дуже прошу допомогти у вирішенні питань стосовно ремонту доріг і вивезення сміття.
Михайло Якович Костишин
с. Кудринці