Роман ЗАСТАВНИЙ: «Наша політсила висуватиме не кандидата, а вимоги до майбутнього Президента України»

Народний депутат від «Народного фронту» Роман Заставний не любить обіцяти. Завжди називає речі своїми іменами, навіть якщо це комусь не подобається. Сьогодні політик розповів нашим читачам, чому насправді в Україні запровадили воєнний стан, скільки боргів віддасть наша держава наступного року і багато іншого цікавого, що може знати народний депутат, який ефективно працює в українському парламенті.

– Романе Йосиповичу, що ви, як депутат, зробили за останній місяць-два у парламенті?

– Насправді, можна по-різному оцінювати роботу депутата. Одні вважають, що депутат має забезпечувати виборців якимись матеріальними благами, інші переконані, що депутат не має бути причетний до перерозподілу коштів на користь області, а займатися лише законотворенням. Я думаю, що депутат повинен займатися і тим, і іншим. Де є можливість і де є критична потреба допомогти – треба долучатися. Неодноразово повторював, що Тернопільщина за всі роки незалежності була обділена увагою народних депутатів, які відкрито та щиро лобіювали би інтереси нашої області.

– Ви є співавтором Закону про розмитнення авто на єврономерах. Як вважаєте, чи він дійсно такий суперечливий, як стверджують власники авто на іноземній реєстрації?

– Цей законопроект розробляли більше двох років, я переконаний, що його мали прийняти саме два роки тому. Те, що сталося з «євробляхарями», це – і проблема держави. Бо потрібно було реагувати тоді, коли автівок з іноземною реєстрацією було десятки, сотні, а не сотні тисяч. Дуже багато політиків загравали з активістами, думаючи, як використати їх, щоб задовольнити свої політичні амбіції. Це й призвело до плачевних наслідків.

Я спілкуюся з поляками, які розповідають, що за 5-10 кілометрів від кордону всі паркувальні майданчики біля торгових центрів заставлені «євробляхами» з України, поки люди шукають вирішення проблеми. Дехто вирішив не розмитнювати, а почав активно торгувати комплектуючими.
– Європа активно переходить на екологічний транспорт – велосипеди, а ми привозимо звідти старі автомобілі…
– В Європі у найближчому майбутньому взагалі відмовляться від дизельних двигунів. Думаю, що осмислення цього процесу дуже швидко прийде і до нас, адже українці все частіше бувають за кордоном і бачать, як потрібно змінювати власну країну.

– Чи відповідає державний бюджет на наступний рік потребам країни?
– Дуже приємно, що Україна виконала свої зобов’язання за основними напрямками. Весь військовий комплекс достатньо профінансований – понад 210 млрд грн спрямовано на армію, що дуже важливо. Наступне питання — це освіта. Існує така практика: якщо не фінансуємо освіту, то будемо фінансувати армію. Відповідно, у 2019 бюджетному році будуть збільшені видатки на освіту, збільшиться заробітна плата викладачів вищої школи. Більше коштів буде спрямовано на дороги та соціально-економічний розвиток. Тобто, ми знову можемо розраховувати на нові проекти, які потрібно реалізувати на теренах області.

– Україна потроху віддає борги…

– Так. Але найбільша проблема в тому, що на обслуговування боргів у бюджеті заклали більше, ніж на армію. Щоправда, нам подарували 3,5 млрд із суми боргу. Яценюк із Яресько вели переговори і домоглися списання цієї суми. Проте це дуже мало, порівняно зі всією сумою заборгованості.

Та й я не вірю, як і більшість українців, у те, що хтось може щось просто подарувати. Якщо нам щось дарують, то натомість обов’язково захочуть щось отримати. Це треба розуміти і не плекати марних надій чи ілюзій.

Вважаю, що єдиний варіант, за яким можна глобально вирішити питання фінансового становища України, – це компенсація збитків Російською Федерацією за анексію Криму і частини території України, за знищення економічно привабливих об’єктів – заводів, які були вивезені з Донецької і Луганської областей на територію Росії. Загальна сума збитків буде більша, ніж увесь борг України. І я вірю, що цей борг буде сплачено. Не сьогодні і не завтра,  але у найближчі 5 років. Згадаєте моє слово.
– Наприкінці грудня завершується воєнний стан у кількох областях України. Як гадаєте, чи буде він продовжений і чи є ймовірність, що його запровадять на всій території України?
– Я не думаю, що він буде продовжений і тим більше поширений на всю територію України. Депутати підтримали Головнокомандуючого нашого війська, інакше наші позиції на міжнародній арені були би дуже послабленими. Ми би продемонстрували, що у нас немає єдності. А коли немає єдності між гілками влади всередині держави, немає резону і світовій спільноті допомагати країні, яка сама не шукає виходу зі складної ситуації.

Беззаперечним є і той факт, що запровадженням військового стану ми ще раз привернули до себе увагу, показали, що ситуація дуже складна.

– Ви за те, щоб Україна ввійшла в НАТО?
– Звичайно. І дуже прикро, що багато політиків, які бачать себе в майбутньому головнокомандувачами української армії, обходили це питання стільки років. Я більш ніж переконаний, що якби ми увійшли в НАТО 10 років тому, то зараз не було б війни з Російською Федерацією.
– 31 грудня офіційно стартує президентська кампанія, кого висуватиме «Народний фронт»?
– По-перше, виборча кампанія ще не стартувала, і ми не знаємо всіх учасників виборчого процесу. За різними оцінками, їх буде від 50 до 100. Це – рекорд. Я навіть не уявляю, як українці мають розібратися в цьому «іконостасі» кандидатів.
На сьогодні прийнято рішення, що «Народний фронт» буде висувати не кандидата, а вимоги до майбутнього кандидата в Президенти. Та людина, яка буде відповідати певним критеріям, може розраховувати на підтримку нашої політичної партії. Поки що ми не бачимо такої людини. Напевно, це – об’єктивно, тому що виборча кампанія ще не стартувала.
– Дуже жваво нині обговорюють таких ймовірних кандидатів, як Вакарчук і Зеленський. Яка ваша думка?
– Думаю, що Вакарчук не братиме участі у виборах, інакше зробить помилку. Його буде сприймати лише невелика частина виборців, до нього будуть ставитися як, до співака. А Зеленському, думаю, вистачає цинізму, щоби брати участь у виборах. Його треба сприймати, як технічного кандидата. Враховуючи якусь своєрідну зачарованість ним українців, вважаю, що він має реальні шанси бути в «п’ятірці».
– Ви в досить хороших стосунках з Яценюком. Нещодавно він був у Тернополі і провів закриту зустріч із партійцями. Що обіцяв Арсеній Петрович?
– Ви знаєте, в Арсенія Петровича є одна проблема – він ніколи нічого не обіцяє. А, згідно з опитуваннями, 70 відсотків українців готові віддати голос за того кандидата, який їм найбільше пообіцяє. Тобто не той кандидат, який вже щось зробив. Не той кандидат, який пропонує кращу програму. І не той кандидат, який має певну програму виходу України з кризи. А той, хто більше пообіцяє. На жаль, люди вірять в те, у що їм хочеться вірити.
– То Яценюк таки піде в Президенти?
– Я думаю, що не піде. Знаючи його 10 років та спілкуючись доволі часто, можу запевнити, що він реально оцінює свої шанси.

– Чи приносите проблеми з Верховної Ради додому?
– На превеликий жаль, приношу. І не тільки з Верховної Ради. Як депутат, змушений вислуховувати дуже багато неприємних речей від українців і тернополян зокрема, які абсолютно справедливо скаржаться на важке життя. Але знову ж таки, чомусь вони в основу завжди закладають матеріальні блага. Коли починаєш спілкуватися про життя, їх стосунки в сім’ї, в родині, вони так само скаржаться, особливо люди похилого віку. А щастя не залежить ні від народних обранців, які сидять в парламенті, ні від президента, ні від уряду… Треба все-таки нам над собою працювати і навчитися відокремлювати державницьке і власне, і в основу ставити ті речі, які можуть зробити щасливим.
– Що ви радите таким людям?
– Я їм раджу задуматись над своєю поведінкою. І від цього отримую ще більшу порцію негативу та агресії. «Немає добрих стосунків в сім’ї, тому що діти на мене сваряться». Чому сваряться? «Я хочу для них як краще, а вони не розуміють цього».

Я вже якось розповідав, як один чоловік прийшов просити, щоб я повпливав на його сина, бо той виганяє його з дому. Питаю, чому? «Тому, що я хочу як краще, встаю в 5-й ранку, щоб зварити йому свіжий борщ». Питаю: «А ви не задумувалися, що син з невісткою ходять на роботу, діти – в школу, що їм просто треба виспатись?» А чоловік відповідає: «Я не можу спати». «Так лягайте пізніше, поспілкуйтеся ввечері з онуками, із сином врешті-решт. А не вставайте вдосвіта, не треба їм цього борщу, вони хочуть поспати».

Мені здається, що людям треба глибше вникати в проблеми своїх близьких, рідних і знаходити точки дотику й розуміння.
– Часто звертаються люди за допомогою у вирішенні їх фінансових труднощів?
– Щодня. Чомусь більшість людей сприймають політика саме в такому аспекті. Не звинувачую нікого, бо вважаю, що в цьому винні самі політики. Вони хочуть дешево відкупитися від своїх обов’язків фінансовими подачками. Нате вам 500 грн і йдіть. І нібито проблему вирішено. Насправді, я вважаю, що це – неправильно.
– Чи був цей рік для вас щасливим?
– Він був для мене насичений яскравими, хорошими подіями. Ми завжди з дружиною мріяли про дочку, цього року вона у нас з’явилася — старший син одружився.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*