Повідомити новину

Поширити:

Народний депутат від «Народного фронту» Роман Заставний не любить обіцяти. Завжди називає речі своїми іменами, навіть якщо це комусь не подобається. Сьогодні політик розповів нашим читачам, чому насправді в Україні запровадили воєнний стан, скільки боргів віддасть наша держава наступного року і багато іншого цікавого, що може знати народний депутат, який ефективно працює в українському парламенті.
– Романе Йосиповичу, що ви, як депутат, зробили за останній місяць-два у парламенті?
– Насправді, можна по-різному оцінювати роботу депутата. Одні вважають, що депутат має забезпечувати виборців якимись матеріальними благами, інші переконані, що депутат не має бути причетний до перерозподілу коштів на користь області, а займатися лише законотворенням. Я думаю, що депутат повинен займатися і тим, і іншим. Де є можливість і де є критична потреба допомогти – треба долучатися. Неодноразово повторював, що Тернопільщина за всі роки незалежності була обділена увагою народних депутатів, які відкрито та щиро лобіювали би інтереси нашої області.
– Ви є співавтором Закону про розмитнення авто на єврономерах. Як вважаєте, чи він дійсно такий суперечливий, як стверджують власники авто на іноземній реєстрації?
– Цей законопроект розробляли більше двох років, я переконаний, що його мали прийняти саме два роки тому. Те, що сталося з «євробляхарями», це – і проблема держави. Бо потрібно було реагувати тоді, коли автівок з іноземною реєстрацією було десятки, сотні, а не сотні тисяч. Дуже багато політиків загравали з активістами, думаючи, як використати їх, щоб задовольнити свої політичні амбіції. Це й призвело до плачевних наслідків.
Я спілкуюся з поляками, які розповідають, що за 5-10 кілометрів від кордону всі паркувальні майданчики біля торгових центрів заставлені «євробляхами» з України, поки люди шукають вирішення проблеми. Дехто вирішив не розмитнювати, а почав активно торгувати комплектуючими.
– Європа активно переходить на екологічний транспорт – велосипеди, а ми привозимо звідти старі автомобілі…
– В Європі у найближчому майбутньому взагалі відмовляться від дизельних двигунів. Думаю, що осмислення цього процесу дуже швидко прийде і до нас, адже українці все частіше бувають за кордоном і бачать, як потрібно змінювати власну країну.
– Чи відповідає державний бюджет на наступний рік потребам країни?
– Дуже приємно, що Україна виконала свої зобов’язання за основними напрямками. Весь військовий комплекс достатньо профінансований – понад 210 млрд грн спрямовано на армію, що дуже важливо. Наступне питання — це освіта. Існує така практика: якщо не фінансуємо освіту, то будемо фінансувати армію. Відповідно, у 2019 бюджетному році будуть збільшені видатки на освіту, збільшиться заробітна плата викладачів вищої школи. Більше коштів буде спрямовано на дороги та соціально-економічний розвиток. Тобто, ми знову можемо розраховувати на нові проекти, які потрібно реалізувати на теренах області.
– Україна потроху віддає борги…
– Так. Але найбільша проблема в тому, що на обслуговування боргів у бюджеті заклали більше, ніж на армію. Щоправда, нам подарували 3,5 млрд із суми боргу. Яценюк із Яресько вели переговори і домоглися списання цієї суми. Проте це дуже мало, порівняно зі всією сумою заборгованості.
Та й я не вірю, як і більшість українців, у те, що хтось може щось просто подарувати. Якщо нам щось дарують, то натомість обов’язково захочуть щось отримати. Це треба розуміти і не плекати марних надій чи ілюзій.
Вважаю, що єдиний варіант, за яким можна глобально вирішити питання фінансового становища України, – це компенсація збитків Російською Федерацією за анексію Криму і частини території України, за знищення економічно привабливих об’єктів – заводів, які були вивезені з Донецької і Луганської областей на територію Росії. Загальна сума збитків буде більша, ніж увесь борг України. І я вірю, що цей борг буде сплачено. Не сьогодні і не завтра,  але у найближчі 5 років. Згадаєте моє слово.
– Наприкінці грудня завершується воєнний стан у кількох областях України. Як гадаєте, чи буде він продовжений і чи є ймовірність, що його запровадять на всій території України?
– Я не думаю, що він буде продовжений і тим більше поширений на всю територію України. Депутати підтримали Головнокомандуючого нашого війська, інакше наші позиції на міжнародній арені були би дуже послабленими. Ми би продемонстрували, що у нас немає єдності. А коли немає єдності між гілками влади всередині держави, немає резону і світовій спільноті допомагати країні, яка сама не шукає виходу зі складної ситуації.
Беззаперечним є і той факт, що запровадженням військового стану ми ще раз привернули до себе увагу, показали, що ситуація дуже складна.
– Ви за те, щоб Україна ввійшла в НАТО?
– Звичайно. І дуже прикро, що багато політиків, які бачать себе в майбутньому головнокомандувачами української армії, обходили це питання стільки років. Я більш ніж переконаний, що якби ми увійшли в НАТО 10 років тому, то зараз не було б війни з Російською Федерацією.
– 31 грудня офіційно стартує президентська кампанія, кого висуватиме «Народний фронт»?
– По-перше, виборча кампанія ще не стартувала, і ми не знаємо всіх учасників виборчого процесу. За різними оцінками, їх буде від 50 до 100. Це – рекорд. Я навіть не уявляю, як українці мають розібратися в цьому «іконостасі» кандидатів.
На сьогодні прийнято рішення, що «Народний фронт» буде висувати не кандидата, а вимоги до майбутнього кандидата в Президенти. Та людина, яка буде відповідати певним критеріям, може розраховувати на підтримку нашої політичної партії. Поки що ми не бачимо такої людини. Напевно, це – об’єктивно, тому що виборча кампанія ще не стартувала.
– Дуже жваво нині обговорюють таких ймовірних кандидатів, як Вакарчук і Зеленський. Яка ваша думка?
– Думаю, що Вакарчук не братиме участі у виборах, інакше зробить помилку. Його буде сприймати лише невелика частина виборців, до нього будуть ставитися як, до співака. А Зеленському, думаю, вистачає цинізму, щоби брати участь у виборах. Його треба сприймати, як технічного кандидата. Враховуючи якусь своєрідну зачарованість ним українців, вважаю, що він має реальні шанси бути в «п’ятірці».
– Ви в досить хороших стосунках з Яценюком. Нещодавно він був у Тернополі і провів закриту зустріч із партійцями. Що обіцяв Арсеній Петрович?
– Ви знаєте, в Арсенія Петровича є одна проблема – він ніколи нічого не обіцяє. А, згідно з опитуваннями, 70 відсотків українців готові віддати голос за того кандидата, який їм найбільше пообіцяє. Тобто не той кандидат, який вже щось зробив. Не той кандидат, який пропонує кращу програму. І не той кандидат, який має певну програму виходу України з кризи. А той, хто більше пообіцяє. На жаль, люди вірять в те, у що їм хочеться вірити.
– То Яценюк таки піде в Президенти?
– Я думаю, що не піде. Знаючи його 10 років та спілкуючись доволі часто, можу запевнити, що він реально оцінює свої шанси.
– Чи приносите проблеми з Верховної Ради додому?
– На превеликий жаль, приношу. І не тільки з Верховної Ради. Як депутат, змушений вислуховувати дуже багато неприємних речей від українців і тернополян зокрема, які абсолютно справедливо скаржаться на важке життя. Але знову ж таки, чомусь вони в основу завжди закладають матеріальні блага. Коли починаєш спілкуватися про життя, їх стосунки в сім’ї, в родині, вони так само скаржаться, особливо люди похилого віку. А щастя не залежить ні від народних обранців, які сидять в парламенті, ні від президента, ні від уряду… Треба все-таки нам над собою працювати і навчитися відокремлювати державницьке і власне, і в основу ставити ті речі, які можуть зробити щасливим.
– Що ви радите таким людям?
– Я їм раджу задуматись над своєю поведінкою. І від цього отримую ще більшу порцію негативу та агресії. «Немає добрих стосунків в сім’ї, тому що діти на мене сваряться». Чому сваряться? «Я хочу для них як краще, а вони не розуміють цього».
Я вже якось розповідав, як один чоловік прийшов просити, щоб я повпливав на його сина, бо той виганяє його з дому. Питаю, чому? «Тому, що я хочу як краще, встаю в 5-й ранку, щоб зварити йому свіжий борщ». Питаю: «А ви не задумувалися, що син з невісткою ходять на роботу, діти – в школу, що їм просто треба виспатись?» А чоловік відповідає: «Я не можу спати». «Так лягайте пізніше, поспілкуйтеся ввечері з онуками, із сином врешті-решт. А не вставайте вдосвіта, не треба їм цього борщу, вони хочуть поспати».
Мені здається, що людям треба глибше вникати в проблеми своїх близьких, рідних і знаходити точки дотику й розуміння.
– Часто звертаються люди за допомогою у вирішенні їх фінансових труднощів?
– Щодня. Чомусь більшість людей сприймають політика саме в такому аспекті. Не звинувачую нікого, бо вважаю, що в цьому винні самі політики. Вони хочуть дешево відкупитися від своїх обов’язків фінансовими подачками. Нате вам 500 грн і йдіть. І нібито проблему вирішено. Насправді, я вважаю, що це – неправильно.
– Чи був цей рік для вас щасливим?
– Він був для мене насичений яскравими, хорошими подіями. Ми завжди з дружиною мріяли про дочку, цього року вона у нас з’явилася — старший син одружився.