Роман Шухевич і Тернопільщина

Упродовж двадцяти п’яти років Роман Шухевич був учасником і провідником визвольного руху. Очолювані ним ОУН та УПА стали яскравим свідченням безкомпромісної та жертовної боротьби українського народу за незалежність. Талант Р. Шухевича – організатора, політика, військового діяча та загалом людини з широким світобаченням – дав змогу спрямувати УВО, ОУН, УПА та УГВР на конструктивний розвиток та поширення їхніх ідей серед суспільства.
Тернопільщина відіграла вагому роль в національно-визвольному русі й у житті Романа Шухевича, зокрема.  Так, 7 липня 1941 р. він прибув до Тернополя на чолі батальйону «Нахтігаль», якого урочисто зустріли місцеві громадяни. На площі Ринок відбулося віче, на якому виступив Р. Шухевич і повідомив, що у Львові проголошено відновлення Української Держави 30 червня 1941 р. Згодом він вирушив Тернопільщиною за р. Збруч.
Із січня 1943 р. в житті Романа Шухевича почався новий етап діяльності як провідника й командира національно-визвольної боротьби проти окупантів. Після втечі з-під арешту німецького гестапо він зв’язався з проводом ОУН та приєднався до боротьби, очоливши військову референтуру. У травні став членом бюро проводу ОУН, а 21-25.08.1943 р. на хуторі Веснівка поблизу с. Золота Слобода Козівського району на III Надзвичайному великому зборі ОУН був обраний головою бюро проводу ОУН і призначений головним командиром УПА. Він впровадив виборність і відповідальність перед проводом ОУН, узгодження головних рішень і постанов.
За керівництва Р. Шухевича почалася подальша еволюція ідейно-програмних засад націоналістичного руху, що відображено в Постановах III Великого збору ОУН. У них наголошено, що ОУН бореться: проти всіх видів тоталітарних систем; за побудову демократичного державного порядку в Українській державі; за право кожної нації на самовизначення; проти імперій та імперіалістів.
Від серпня 1944 р. з приходом радянської влади Роман Шухевич здійснював загальне керівництво повстанськими діями зі своїх штаб-квартир. У 1943-45 рр. у с. Бишки Козівського району був розташований штаб проводу ОУН і командування УПА. Там перебували Р. Шухевич, Яків Бусел, Дмитро Маївський, Катерина Зарицька, Осип Дяків, Петро Федун та інші провідні діячі. За конспірацію криївок відповідав референт організаційно-кадровий КП ОУН «Поділля» Григорій Голяш – «Шолом». В травні-червні 1944 р. у с. Заболотівка Чортківського району був бункер Р. Шухевича, де також перебувала його охорона та зв’язкова Галина Дидик – «Анна».
У серпні 1944 р. у с. Улашківці Чортківського району над річкою Серет Р. Шухевич («Білий») із відділом кіннотників та зв’язковими Г. Дидик, –К. Зарицькою  («Монета») перейшли радянсько-німецький фронт. Провідник ОУН і головний командир УПА мешкав влітку-восени 1944 р. та взимку 1945 р. на околицях сіл Потік, Конюхи, Бишки. Переважно у криївці господаря Олекси Лихолата (с. Бишки) проводили наради проводу ОУН. У 1944 р. у с. Августівка Козівського району у господарчого ОУН Петра Когута було влаштовано криївку, де перебував Р. Шухевич з охороною і зв’язковими. Восени 1944 р. у с. Рай Бережанського району в господині Катерини Гладчук була криївка, де перебував Р. Шухевич зі штабом.
У березні 1945 р. Р. Шухевич з почтом здійснив інспекцію відділів УПА поблизу сіл Августівка, Конюхи Козівського, а також сіл Жуків і Рай Бережанського районів. Наприкінці березня 1945 р. у с. Потік Козівського району у криївці референта СБ Миколи Арсенича відбулася нарада проводу ОУН. На ній були присутні Р. Шухевич, Д. Маївський, Дмитро Грицай, В. Кук, Я. Бусел, Роман Кравчук. Обговорювали питання боротьби і пропаганди, переговорів з радянськими представниками, прибуття з-за кордону кур’єрів на чолі з Юрком Лопатинським. На цій нараді Р. Шухевич призначив провідником Закерзоння Ярослава Старуха («Стяг») та референтом СБ Петра Федоріва  («Дальнич») та делегував членів проводу Д. Маївського і Д. Грицая на Захід.
У 1944-45 рр. у с. Волощина на Підгаєччині на подвір’ї Михайла Осадци розміщувалася криївка КП ОУН «Поділля». А в його хаті відбулася зустріч Р. Шухевича, В. Кука з КП «Поділля» Іваном Шанайдою – «Данилом» та Бережанським окружним провідником Михайлом Хомою – «Обухом». Також улітку 1945 р. у с. Криве Козівського р-ну Р. Шухевич  («Тур») разом із В. Куком  («Леміш») мав розмови з провідником ОУН Подільського краю І. Шанайдою – «Данилом» та членами цього проводу.
У с. Августівці Козівського району головний командир УПА перебував з осені 1944 до весни 1945 р. В травні-серпні 1945 р. – у с. Заболотівка Чортківського району був розташований бункер командира УПА, а в липні 1945 р. – у с. Теляче (нині с. Мирне) Підгаєцького району. У серпні-жовтні 1945 р. Р. Шухевич  («Тарас Чупринка») перебував у с. Рай Бережанського району, а восени 1945 р. – у с. Озеряни Зборівського району, де збула одна із його криївок.
Черговим місцем постою штабу було село Пуків Рогатинського району Івано-Франківської області, де Шухевич перезимував із 1945-го на 1946 р. Також цієї зими Р. Шухевич зі зв’язковими та охороною перебував на хуторі Переліски біля с. Жуків Бережанського району в криївці, яку облаштували в хаті учителя місцевої середньої школи Івана Кіка.
У червні 1946 р. Р. Шухевич прибув до с. Бишки і два тижні квартирував, провівши інспекцію ВО-3 «Лисоня» між селами Бишки і Жуків. Його супроводжували шеф ВШ ВО «Лисоня» Володимир Якубовський – «Бондаренко», сотенний Петро Рак – «Овоч», спецкур’єр проводу ОУН Григорій Голяш – «Бей».
Від жовтня 1946 р. до 21 вересня 1947 р. Р. Шухевич мешкав у с. Княгиничі Рогатинського району Івано-Франківської області. Звідси місце постою було перенесено у Комарнянський район на Львівщині, у с. Грімне. Ця криївка проіснувала до осені 1947 р. Зиму 1947-48 р. Р. Шухевич провів у Львові, в будинку на вул. Кривій. Від весни 1948 р. і до загибелі головний командир УПА перебував у с. Білогорща (тепер частина Львова).
Життя й діяльність головного командира УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича – “Тараса Чупринки” – яскравий взірець героїчної боротьби за незалежність України та чудовий приклад для сучасного покоління.
Микола Посівнич, Євген Філь