Роман на курорті

 

 18008В травні нам з братом виповнилося двадцять. Ще за місяць ми вирішили, що відсвяткувати цю подію треба якось незвично. Нам дуже хотілося на море.

І ось цей момент настав. Повітря в Одесі було дуже тепле, погода стояла ясна, сонце сліпило очі. Ми поїхали в готель. Дорогою  перед нами відкрилося блакитне, як небо, море, пробудивши непереборне бажання скоріше зануритися в ньому. Територія готелю вражала красою. Першого ж дня ми почувалися, як вдома. Людина звикає до всього, як до хорошого, так і до поганого, але до хорошого звикає набагато швидше. Вже за вечерею почали відзначати наш день народження. Потім перемістилися в бар біля басейну. За наш стіл запросили нових знайомих. Якось непомітно опинилися на дискотеці. Все злилося в єдиному ритмі. Голова приємно паморочилася. Всі люди один одному посміхалися, їх обличчя сяяли радістю. Все було чудово.

В якийсь момент мені на очі потрапила симпатична дівчина, яка змінювала партнерів по танцях, як рукавички. Мені така поведінка видалася дивною. Вона підходила до кожного і танцювала. На дискотеці було багато дівчат, але мій погляд був прикутий тільки до неї. Не чекаючи своєї черги, я підійшов до неї і запитав:

– Ти і в житті так міняєш хлопців?

– Ні. Я ж на відпочинку, а отже, роблю, що хочу.

Так почалося наше знайомство. У неї було чорне волосся, карі очі і довгі вії. Я дізнався, що її звуть Оля. Що приїхала вона з Харкова. В якийсь момент вона не очікувано відвернулася і пішла танцювати з іншим.

Наступного дня, розплющивши очі,  не відразу зрозумів, де я. Після сніданку ми  пішли до басейну.  На небі ні хмаринки. Грала весела музика. Про Олю я не згадував, доки вона не пройшла з подругою повз нас. Наші погляди зустрілися, і вона посміхнувшись привіталась. У той момент у мене виникло якесь незвичне почуття. Мені знову захотілося з нею поспілкуватися, дізнатися про неї більше, але згадавши про її поведінку, прогнав від себе всі думки і продовжував безтурботно насолоджуватися сонячним теплом.

Раптом несподівано для себе я почув приємний голос:

– Можна до тебе?

– Звичайно.

Я взяв її за руку і допоміг вийти з басейну.

Вона сказала, що вирішила познайомитися ближче. Для мене це було приємною несподіванкою. Ми розмовляли про все: про наші інтерес, які, як не дивно, збігалися, про різні дрібниці. Мені було дуже цікаво. Просто дивитися на неї мені було приємно. Оля була прекрасна. Ми так захопилися розмовою, що не помітили, як люди пішли на вечерю.

За вечерею я розповів брату про своє захоплення,  він не схвалив мій вибір. Йому теж не сподобалася її поведінка на дискотеці, але для мене це не мало вже ніякого значення. Мої думки були тільки про неї. Я з нетерпінням чекав нашої зустрічі.

Ми зустрілися в барі, сіли за столик, звідки відкривався вид на море. На вулиці було вже темно. Безперервно шуміли хвилі. Грала повільна музика. Я подумав про те, як добре, що ще цілий тиждень ми будемо разом. Коли ми прогулювалися біля моря, вона несподівано поцілувала мене. Це незабутній поцілунок в моєму житті. Хвилин через десять ми вже лежали на березі в обіймах один одного. Я був дуже вдячний долі за те, що вона звела мене з Олею. Хотілося, щоб ця ніч ніколи не закінчувалася.

Наступного ранку я побачив, як Оля і її подруга грали з якимись чоловіками в карти, дуже радісно сміючись. У моїх ногах з’явилася слабкість. Пульс різко прискорився. Зашуміло в вухах. Здавалося, що мене боляче вдарили. Вона просто погралася зі мною,  знайшла хлопчика, з яким можна добре провести час. Я пішов на пляж, мені треба було побути на самоті. Через якийсь час Оля обіймала мене і щось пояснювала:

– Ти не зобов’язана оправдовуватися. Мені здається, буде краще, якщо ми перестанемо спілкуватися.

Вона ображено подивилася на мене. На її очах з’явилися сльози, вона сказала:

– Пробач і повір, мені ніколи не було так добре, як з тобою. Мені здається, що я в тебе закохана.

Ці слова настільки зворушили мене, що я міцно обняв її.

Після цього ми не відходили одне від одного ні на крок. Ходили по магазинах, разом обідали. Лежали на пляжі обнявшись, далеко від усіх. Сонце гріло наші тіла. Хвилі ледь торкалися наших ніг. Ми обидва були щасливі. Якби можна було зупинити час, я б зупинив його саме тоді.

І ось настав ранок останнього дня. Я побіг до басейну, сподіваючись побачити там Олю.

– Ти часом не мене шукаєш?

Обернувшись, Оля обняла мене і заплакала:

– Я подумала, що ви вже виїхали і злякалася.

– У нас є ще цілий день. Давай почнемо його з посмішки.

Вона посміхнулася і поцілувала мене.

– Я ніколи не забуду цей відпочинок. Я ніколи не забуду тебе.  Ми ще зустрінемося, я знаю. Оскільки доля звела нас одного разу, вона обов’язково зведе нас ще раз, – говорив я тоді.

Вона подивилася на мене і відповіла:

– Я буду вірити в це.

Це були важкі для мене хвилини. Хвилини розлуки. Оля міцно мене обняла. Останній раз поцілувала і сказала:

– Я дуже тебе люблю. Ти сам казав, що ми ще зустрінемося. Давай просто будемо чекати, коли це станеться.

– Я тобі зателефоную.

Вдома нас з братом зустріла мама і старша сестра. Розповівши в загальних рисах про відпочинок, ми пішли назустріч з друзями. Ділилися враженнями. Дізнавшись про нас з Олею, вони казали, що це все дурниця. Таке швидко минає. Хтось зауважив, що це був лише курортний роман. Так завжди буває на відпочинку. Сама обстановка спонукає до кохання.

Минуло два місяці. Потихеньку призвичаююся до повсякденного життя. Починаю звикати з думкою, що це була лише дуже казка, в якій я побував. Не намагаюся розлюбити Олю. Ні. Я завжди буду любити її. Просто рана на серці заживає. Вона теж каже, що зараз їй набагато легше. Головне, що ми пам’ятаємо одне одного і завжди будемо пам’ятати. Таке не можливо забути.

Ця історія сталася зі мною не випадково. Все в цьому житті відбувається не випадково. Як би там не було, мені все одно важко повірити, що це був лише курортний роман.

Ігор Саган

м.Теребовля

 

 

 

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*