«Реабілітацію скасувати»

Молитвами святих отців наших,
Господи Ісусе Христе, Боже наш,
Помилуй нас…
Редакція газети «Свобода» продовжує серію публікацій присвячених душпастирям Тернопільщини, які були замордовані та відбували ув’язнення у більшовицьких тюрмах і таборах… Ми намагатимемося подавати інформацію про тих пастирів, про яких не має жодних відомостей у друкованих чи електронних виданнях.
Його не реабілітувала країна про незалежність якої просив неодноразово Господа, за яку відбував покарання у таборах…
Роман Андрійович Воробкевич народився у 1907 р. в Станіславі (нині м. Івано-Франківськ). Там же у 1927 р. закінчив гімназію, а у 1934 р. духовну семінарію. Перед висвяченням у 1934 р. прийняв целібат. Після рукопокладення у листопаді цього ж року Григорієм Хомишиним життєвий шлях о. Романа пролягав Тернопільщиною. У 1935–1942  рр. душпастирював у дерев’яній церкві св. Великомученика Димитрія (1862 р.) у с. Кулаківці Заліщицького району, де був активним в громадському житті населеного пункту.
Від 1943 р. душпастирював у церкві Різдва Пресвятої Богородиці у с. Вовківці на Борщівщині. Незважаючи на лихоліття війни відправи о. Романа були багатолюдними і він дуже швидко заслужив авторитет у місцевих мешканців. Окрім того, від листопада 1943 р. о. Роман Воробкевич – голова Українського допомогового комітету у Борщові, завідувач дитячого будинку для безпритульних, керівник «Українського освітнього товариства».
26 жовтня 1945 р. о. Романа заарештували органи НКДБ та утримували у в’язниці м. Чортків. Під час слідства о. Воробкевича звинувачували в антирадянській агітації, співпраці з німецькою адміністрацією та заохоченні української молоді вступати до лав дивізії «Галичина» (на початку 1944 р. виступав на мітингу в Борщеві), окрім того серед звинувачень було й те, що «після відступу німецької армії надавав матеріальну допомогу українським німецьким посібникам, забезпечував їх продуктами харчування». На суді проти священика свідчили три особи. 15 лютого 1946 р. о. Романа засудили за статтею «зрада Батьківщині» військом трибуналом військ НКВС у Тернопільській області на 10 р. виправно-трудових таборів (ВТТ) із конфіскацією майна і 5 р. позбавлення громадських прав.
Варто зауважити, що братів чи сестер о. Роман Воробкевич не мав, а батьки – Андрій Іванович та Анна Пантелеймонівна на час слідства померли. Тому родичів священика карально-репресивна система не могла переслідувати.
Покарання о. Роман відбував в Ангарському ВТТ у с. Заярськ Братського району Іркутської області. Після звільнення 18 жовтня 1955 р., о. Роман-Володимир Воробкевич служив у церкві Успіння Пречистої Діви в м. Борщів.
31 липня 1991 року о. Романа Воробкевича реабілітували, про те, при перегляді його справи реабілітацію скасували 29 травня 2000 року.
Ось так священик, який вірно служив Богу і вірив в успішну незалежну Україну, тій же Україні став непотрібен, його чесне ім’я так і не повернуто із забуття – «реабілітацію скасувати».

Віктор Карпович