Повідомити новину

Поширити:

«Просвіті» – 150!
Урочиста академія з нагоди 150-річчя Всеукраїнського товариства «Просвіта» відбулася У Тернопільському академічному обласному драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка. «Просвіта» – це більше, ніж товариство, це – спосіб життя і мислення кожного свідомого українця.   
Товариство «Просвіта» виникло 1868 року у Львові. Місією організації було поширювати освіту серед народу, стверджувати культуру, українську  мову, традиції, консолідувати спільноту під егідою української національної ідеї. Екс-голова обласної організації «Просвіта» Петро Шимків у своєму виступі на урочистій академії відзначив неймовірний розквіт організації  у 20–30 роках минулого століття. Тоді з’явилися  бібліотеки, друкарні, книгарні, школи, народні театри, кінотеатри, музеї, Народні доми, які донині служать людям. Це унікальне явище в історії України, своєрідна форма об’єднання та самоорганізації українців.
Голова Тернопільської міської «Просвіти» Дарія Чубата наголосила на вагомості цієї структури. Бо організації довелося здолати складний шлях. У 1940-х рр. – багнетом і чоботом пройшлася просвітянськими закладами польська влада, а добив національний український рух совєцький режим. У 1988 році патріотам, нащадкам просвітян, вдалося створити  Товариство української мови імені Т.Г. Шевченка. З цього почалося відновлення просвітянського руху. У 1991 році товариству повернули назву «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка. Це, без перебільшення, перша масова організація, що об’єднувала українців у боротьбі за незалежність України та її розбудову.
«У ювілейний рік «Просвіта» отримала друге дихання. Адже саме в часи, коли боротьба за українську ідентичність, державність виходить на перший план, суспільна значущість товариства зростає в рази», – сказав чинний керівник обласного осередку «Просвіти» Святослав Абрам’юк.
Присутні на академії схвалили звернення до  центрального правління ВУТ «Просвіта» про об’єднання в умовах воєнного стану заради захисту суверенної держави і її цілісності. «Закликаємо все українське суспільство, пам’ятаючи наші жертви від Батурина до знищення української держави у 20-х роках минулого століття, до штучних Голодоморів 1932–1933 та 1947 рр., пролиту кров полеглих захисників на Донбасі, стоячи уже перед очевидною загрозою путінського «русского міра» нашій територіальній цілісності й незалежності, об’єднатися навколо національних цінностей: сильної армії, державної соборності, української мови й Української помісної церкви, української культури як визначальних чинників національної ідентичності». Тож, об’єднавши зусилля, маємо захистити і розбудовувати Українську державу, щоб нами пишалися ті, хто святкуватиме 200-ліття товариства.
Василь ІВАНИШИН
Фото автора