Нестримно збігає час. Минають роки і десятиліття, але людська пам’ять зберігає спогади про  пережите, про гірке і радісне, веселе й трагічне. У 86-річного фронтовика Левка Романовича Бесараби  пам’ять така, що й двадцятилітні позаздрять. Оповідаючи про далеке минуле, літній чоловік називає дати та імена колишніх однополчан, описує події і факти, наче то було вчора.

Його батьківщина – село Худіївці Борщівського району. До війни встиг закінчити 6 класів. Готувався продовжити  навчання в гімназії у Борщові, але  почалася війна.

Радянська армія відступила, прийшли гітлерівці. Левко Романович пам’ятає облави в Борщові і черги фашистських автоматів, коли розстрілювали  євреїв у гетто.

У Тернополі відбулася зустріч представників німецького фонду імені Максиміліана Кольбе («Maximilian-Kolbe-Werk») із колишніми в’язнями концтаборів і гетто. Іноземні гості привезли їм матеріальну допомогу – компенсацію за насильницьку працю під час Другої світової війни у Німеччині.

Загалом в області проживало орієнтовно 18,5 тисячі колишніх остарбайтерів і майже 4,5 тисячі дітей, котрі були насильно вивезені разом із батьками. Крім того, була ще одна категорія людей – в’язні концтаборів і гетто. Таких на Тернопіллі налічувалось 68 осіб. Нині живими залишилися лише 25. На зустріч із німцями, зважаючи на вік і стан здоров’я, прийшли тільки дев’ятеро.

Відходять у вічність Поети, лишаючи слово живе

Георгій Петрук-Попик

“Не треба ридать, не тужіть:

Я землю свою не покину!

Лиш Рух наш Народний –

Мій дух! – бережіть,

Од зла захистіть  Україну...”

У народному домі села Лісники на Бережанщині відбулася виставка-презентація документів, світлин та підпільної повстанської літератури «Правда про УПА», присвячена 70-річчю створення Української повстанської армії. Організатори виставки –  депутат Бережанської міської ради Олег Захарків  та місцеві  краєзнавці - змогли зібрати чимало цінних історичних матеріалів про трагічні сторінки історії рідного села і краю.

Я лише бідний художник, 

і пензель - це засіб для вираження, яке небо вклало мені до рук.

Поль Сезанн.

16 квітня 2012 р. на 77 році життя перестало битися серце заслуженого діяча мистецтв України Казимира Броніславовича  Сікорського,  з 1974 по 2007 рр. – головного художника Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка.

У Тернопільському обласному музеї політичних в’язнів недавно презентували виставку Великодніх листівок «Христос Воскрес – воскресне Україна!». В експозиції представлені поштові картки на Великодню тематику, випущені на підтримку Української повстанської армії та виготовлені в’язнями радянських концтаборів. 

Ось і настала весна. Все ожило від холодної зимової сплячки і тягнеться  до сонечка, до тепла – радіє життю. І мені хочеться на повні груди вдихати  лагідне, весняне повітря, хочеться сміятися на весь голос, радіти цьому швидкоплинному часу. Але від  однієї думки, що немає в живих моєї подруги Людочки, зникає бажання веселитися. Ось уже чотири роки минуло, як ми, її рідні і друзі, ділимо навпіл біль і журбу непоправної втрати. Так, ми знаємо, що Людочка - у кращому  світі, де немає  розлук, болю, сліз і хвороб, але нам, тим, хто залишився  на землі, дуже важко без неї і навіть час не лікує  життєвих ран.

Оксана Макар померла у Донецькому опіковому центрі у четвер вранці.

Про це повідомили у прес-службі депутата від Партії регіонів, голови парламентського Комітету з питань охорони здоров’я Тетяни Бахтєєвої.

Саме завдяки йому в Тернополі вперше з’явилось освітлення, телефон, водогін. Адвокат та письменник за сумісництвом успішно займався літературною творчістю.

У понеділок, 20 лютого, минула 107 річниця від дня народження  Уласа Самчука, талановитого українського прозаїка, автора трилогій «Волинь», «Ост», романів «Гори говорять», «Юність Василя Шеремети», повістей «Марія», «Кулак», збірки новел «Віднайдений рай», мемуарів «На білому коні» та інших.

Не віриться... У те, що ось уже рік немає з нами  надзвичайно світлої, відповідальної, гарної людини Олександри Олександрівни ОЛЕКСІЇВ.

Роки життя нашого видзвонюють, як струмочки спливають по тій воді в синю далечінь так швидко, що не встигаємо на них оглянутися. Здається, наче вчора нам, молодим і юним випускникам Чортківського педагогічного училища, урочисто вручили дипломи вчителів початкових класів, а з тих пір на крилах журавлиних чимало літ пролетіло, а цьогоріч їх назбирається майже сорок.

Нелегкими кривавими дорогами Республіки Афганістан пройшли воїни-інтернаціоналісти під час виконання військового обов’язку. Близько двох сотень із них були мешканцями Кременецького краю... 

1 лютого не стало великого українського поета, дисидента, нашого земляка – Степана Сапеляка. Ще напередодні він спілкувався з друзями. Ніхто навіть не міг подумати, що так швидко відійде у Вічність. У Поета зупинилося серце. Мабуть, не витримало всіх тих випробувань, яких ніколи не шкодувала для нього доля.

Напередодні 23 річниці виведення радянських військ з Республіки Афганістан у Підволочиську, на території місцевого парку Слави, з участю кількох сотень мешканців райцентру, численних гостей і колишніх воїнів-інтернаціоналістів офіційно відкрито меморіальний комплекс учасникам бойових дій в Афганістані.

На початку 90-х років у селі Денисові на шкільній території, в алейці біля учительської, спорудили пам’ятник-погруддя вродливій жінці. На його п’єдесталі є напис «Тетяна Федорів. Українська письменниця в Канаді» (скульптор пам’ятника Іван Сонсядло)… 

У Тернополі започатковано ювілейні заходи з нагоди Року пам’яті нашого славетного земляка, патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого.

З Україною в серці назавжди

Днями я отримав листа зі Сполучених Штатів Америки від бандуриста, піаніста, диригента та композитора Юрія Олійника, якому недавно виповнилось 80 років. У музичному товаристві США та України гідно пошановують його творчий доробок. А цьогорічної осені у місті Лева очікують проведення його ювілейного концерту.

Степан САПЕЛЯК

Вдосвіта 1 лютого перестало битися серце вірного сина України, письменника, публіциста, літературознавця, громадського діяча, багаторічного політв’язня комуністичної системи, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, уродженця с. Росохач Чортківського району Степана Євстахійовича Сапеляка.

Наприкінці січня одному з неординарних майстрів пера редакції газети „Свобода”,  життєрадісному і дотепному Василю Ковальчуку виповнилось би сімдесят...