Озброєні – захищені чи загрозливі?

Військові дії на сході спричинили величезну кількість нелегальної зброї у населення. Це періодично підтверджується драматичними випадками, коли від умисного чи випадкового застосування вогнепальної зброї та боєприпасів гинуть люди. Але, попри таке становище, досі належно не врегульовано законодавство, що врешті нівелює можливість настання кримінальної відповідальності навіть для тих, хто припас невідомо для чого гранату чи, наприклад, автомат Калашникова. І це уже підтверджують виправдувальні вироки для власників небезпечних «іграшок».

 

Як повідомив на нещодавній прес-конференції керівник ГУ НП в області Олександр Богомол, цього року зафіксовано на Тернопіллі 117 випадків незаконного зберігання зброї, що наполовину більше, ніж за аналогічний період минулого.

Під час операції «Зброя та вибухівка», яку завершили 22 травня, поліцейські вилучили 30 одиниць вогнепальної зброї, у тому числі 3 автомати, 6 карабінів, 5 пістолетів, 6 обрізів, 3 взірці саморобної зброї. Крім цього, було виявлено 4420 набоїв, 22 гранати, 5 інших боєприпасів, один вибуховий пристрій, 2975 грамів вибухівки. Добровільно жителі області здали 24 одиниці вогнепальної зброї, 338 боєприпасів, 5 гранат.

Також перевіряли легальних носіїв зброї – тих, хто мав дозвіл на придбання і зберігання мисливської або травматичної зброї. У 285-х з них виявили порушення, відтак вилучили дозволи на зберігання зброї.

За результатами операції заведено 80 кримінальних проваджень.

Скільки в Україні зареєстрованої зброї? На початок цього року офіційно зареєстровано близько 800 тисяч одиниць вогнепальної зброї. Це – мисливські гладкоствольні рушниці й мисливські нарізні гвинтівки. Володіють нею 663 тисячі українців.

Стати власником пневматичної чи газової зброї може кожен, хто досяг 18-річного віку. Вогнепальну мисливську гладкоствольну зброю можна придбати з 21 року, мисливську нарізну — з 25 років. При тому слід пройти процедуру перевірки, отримати дозвіл від поліції.

Короткоствольну травматичну зброю, що стріляє гумовими або іншими несмертельними кулями, можуть придбати, наприклад,  працівники судів, охоронні структури, журналісти.

Відповідно до статті 263 Кримінального кодексу за незаконне зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передачу чи збут вогнепальної зброї передбачено позбавлення волі – від одного до п’яти років. Громадяни, які добровільно здають незаконно придбану вогнепальну зброю, звільняються від відповідальності.

Чи законно судять за зброю? Упродовж останніх років серед правників точаться дискусії щодо повноти законодавчого врегулювання володіння зброєю в Україні. Річ у тім, що більшість питань поводження зі зброєю регулюється наказом МВС. Документ на 88 друкованих сторінках затверджений ще 1998 року.

Уже згадана 263 стаття ККУ передбачає відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Фахівці дійшли висновку: наявність підзаконних актів Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України, зокрема, наказу МВС №622 від 21.08.1998 року про затвердження відповідної Інструкції, не може свідчити про існування Закону України, яким передбачено порядок носіння, зберігання зброї як такого. А немає закону – немає відповідальності. Ця теза випливає як і з вітчизняного процесуального законодавства, так і з судової практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Вєрєнцов проти України» суд нагадав принцип, за яким лише закон може визначати злочин та передбачати покарання.

У лютому цього року Печерський райсуд Києва виніс виправдувальний вирок у справі про зброю саме на підставі відсутності закону, що регулює цю сферу. Це стало сенсацією, прецедентом. Але мало хто знає, що заздалегідь до цього – ще у червні 2017-го –  у стінах апеляційного суду області суддя Галина Коструба винесла ухвалу про скасування вироку районного суду теж з цієї причини. В ухвалі міститься глибинний аналіз вітчизняного законодавства та практики ЄСПЛ. Суть зводиться до такого: оскільки відповідно до статті 178 Цивільного кодексу всі речі, тобто предмети матеріального світу, можуть вільно передаватися від особи до особи, окрім тих, обіг яких заборонений або обмежений законом, а на сьогодні закону, який би забороняв або обмежував в Україні обіг таких речей, як вогнепальна зброя, немає, то і в діях засудженого немає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

 

То чи не марно поліцейські вишукують зброю, заводять кримінальні провадження, якщо згодом у судовому порядку винуватців можуть виправдати, причому на цілком законних підставах? На це запитання Олександр Богомол відповів так: поліцейські і надалі виконуватимуть свою функцію, а удосконалювати законодавство – справа законодавців. Очевидно, що відповідні роз’яснення щодо цього питання мав би надати новостворений Верховний Суд.

 

 

Ольга КУШНЕРИК

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*