Ольга ПОЛЯК: «Без культури нема освіти, а без освіти – культури»

Поляк ОльгаСьогодні моїм співрозмовником є Ольга Михайлівна Поляк – директор Потуторської ЗОШ І-ІІІ ст. Бережанського району, депутат обласної ради, член постійної комісії з питань духовності, культури, свободи слова, інформації та розвитку громадянського  суспільства.

– Ольго Михайлівно, у суспільстві нині так багато проблем, що культуру відсунули на другий план…

– А дарма, бо саме з культури починається людина, суспільство, держава. Тільки на високих моральних і культурних цінностях можна жити.

– Чому ви пішли працювати у комісію з питань культури, а не освіти, адже за фахом ви педагог?

– Бо без культури нема освіти, а без освіти – культури. Завданням комісії, яку очолює Михайло Тимошик, є вирішення проблем не лише обласного, а й державного значення. Сподіваюся, що вона розгляне і питання створення на Бережанщині, звідки я родом,  національно-патріотичного комплексу для молоді з усієї України.

– Виховання треба починати з дитинства. Яка роль педагога у навчально-виховному процесі?

– Насамперед, учитель має бути високоморальним, а також розуміти свою відповідальність перед суспільством і майбутніми  поколіннями. Якби саме таких учителів була більшість на сході України, там би не було нині війни. Я вчитель історії, тож не прихильник перекручування фактів і навішування ярликів. Дітям потрібно доносити правду, а не вигідну окремим кланам інформацію. Виховання учнів має здійснюватися на прикладі самовідданого життя героїв України, відповідно до концепції національно-патріотичного виховання, яку повинна розробити держава.

– Напевно, дух патріотизму вам також прищеплювали з дитинства?

– Так, я народилась і живу у Потуторах Бережанського району, неподалік місця героїчних звитяг усусів – гори Лисоні, звідки віє духом  української незалежності. Тут я познайомилася з Іваном Гавдидою, іншими громадськими діячами – патріотами рідного краю. Коли працювала у райвідділі освіти методистом з виховної роботи, відновила діяльність «Пласту» на Бережанщині, організовувала вишкільні табори для молоді. Така моя громадянська позиція. Мабуть, тому мої земляки двічі обирали мене депутатом Бережанської районної ради, а згодом – і обласної.

– Які перспективи у школи, яку ви очолюєте?

– Цього року сесія Бережанської районної ради ухвалила рішення про реформування Потуторської ЗОШ І-ІІІ ст., в якій я директором понад 10 років, в опорний заклад. Таких в області вже є 9. До нашої одинадцятирічки буде приєднано Літятинську дев’ятирічку та дві початкові школи сіл Жовнівка й Посухів.

– Ви вважаєте такі нововведення позитивними?

– Так, бо у Жовнівці до школи ходить 10 дітей, у Посухові – 11. А класи мають бути укомплектованими і учнями, і вчителями. Та й громади, що утворяться у процесі децентралізації, не зможуть утримувати «дорогих» учнів та вчителів.

– На вашу думку, яка основна мета реформи?

– Передусім, зміни мають забезпечити підвищення рівня освіти в селі, зокрема шляхом матеріального забезпечення. Наприклад, Потуторська школа у серпні за державні кошти отримала нові комп’ютери й мультимедійну дошку на суму 200 тис. грн. На обладнання кабінетів хімії, фізики, біології, географії витратили 66 тис. грн., адже реактивів, приладів ми не отримували вже 25 років. Зроблено також новий фасад у Літятинській школі.

– Ольго Михайлівно, чим займаєтеся у вільний від школи, громадської роботи час?

– Такого часу в мене майже нема. Але коли  випадає нагода, люблю поспівати разом зі своєю мамою Богданою Михайлівною і дочками – Роксоланою та Світланою.  Багато пісень почерпнули з книги колишнього вчителя музики Михайла Бабухівського «100 пісень села Шибалин». Співаємо про життя, кохання, а також патріотичні – стрілецькі, повстанські. «Йшли селом партизани», «Ой у лісі, на полянці» – мої улюблені пісні.

Розмовляла Галина ВАНДЗЕЛЯК

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*