Олег ВАЛОВ: «Децентралізація – це одна з реальних реформ, яка виведе Україну з економічного ступору»

В Україні триває реформа децентралізації, і Тернопільщина в ній займає одну з лідируючих позицій — на нас рівняються сусіди, за нами «підтягують» тих, хто відстав. Уже 36 діючих об’єднаних територіальних громад є в області. Торік існуючі громади отримали понад 141 млн. грн. на розвиток інфраструктури. До реформи таких коштів взагалі не було. В громадах було реалізовано майже 200 соціальних проектів, і це вдалося зробити саме завдяки децентралізації. Про перші позитивні результати, складнощі на шляху впровадження та перспективи децентралізації спілкуємося з профільним заступником голови облдержадміністрації Олегом Валовим.
– Олеже Володимировичу, процес децентралізації запущено на повну потужність на всій території України. Тернопілля ж у впровадженні цієї реформи впевнено займає лідируючі позиції, про це неодноразово наголошували і Президент України Петро Порошенко, і Прем’єр-міністр Володимир Гройсман.
– Справді, Тернопільська область одна із перших відгукнулася на цю інноваційну реформу. Бути лідером непросто, це означає бути першопрохідцем. Але нині уже чітко зрозуміло – ми не прогадали. Якщо два роки тому, на початках децентралізації, ми самі точно не знали, за що агітуємо, то 2016-й рік довів явні переваги цієї реформи. Звісно, процес втілення має і свої складнощі, але загалом, на мою думку, децентралізація – однозначний позитив. Вважаю, що це одна з реальних реформ, яка виведе Україну з економічного ступору. Торік навіть у невеликих громадах бюджети збільшилися у три-чотири рази, а в більш потужних – зростання до десяти разів. Позитивна динаміка є і у власних доходах бюджетів громад. Порівняймо суми за останні роки: 2015 – 86,5 млн. грн., 2016 – 344,2 млн. грн., таким чином, маємо зростання на 257,7 млн. грн. Ніхто не заперечуватиме, що це вагомий аргумент на користь децентралізації.
Якщо ж спростити до максимуму: то суть цієї реформи – більше повноважень, більше фінансів на місцях, але і відповідальність за ефективність роботи – теж на місцях. Тобто, держава дала інструменти: беріть та робіть! А от уже як зробите – справа ваша, перекласти відповідальність на когось іншого більше не вдасться.
Будь-який ефект можна відчути у порівнянні, так само і з децентралізацією. Наприклад, в нашій області є вдосталь діючих сільських рад, які мають бюджети 100-200 тис. грн. Їх доходи переважно – від оренди землі, що дозволяє утримувати лише адміністративний штат з 4-5 людей і вести мінімальну господарську діяльність. Тобто кошти фактично просто «проїдаються», а сам орган управління вже втратив функціональність. Натомість новоутворені територіальні громади за своїм статусом – на порядок вищі, у них зовсім інший рівень самофінансування та можливість отримувати кошти безпосередньо з держбюджету. Отож і ресурсу, який можна використати на розвиток території, значно більше.
– Ви казали, що процес децентралізації має і свої складнощі.
Так, і один із «наріжних каменів» реформи в тому, що, отримавши повноваження та гроші, не всі виявилися готовими одночасно нести відповідальність за свої рішення та дії.
Також з’явилася ще одна із ключових проблем – дефіцит кваліфікованих кадрів. В об’єднаній територіальній громаді необхідно створити нові органи влади – відділи освіти, охорони здоров’я, фінансового та господарського напрямків тощо. В ідеалі адміністративний апарат має налічувати 30-40 фахівців. Там, де йдеться про райцентри та міста обласного підпорядкування, особливих проблем не виникало, а ось громади, у які об’єдналися лише кілька сіл, виявилися не завжди готовими до таких викликів. Де знайти 40 фахівців у двотисячній громаді?! Обласна адміністрації максимально допомагала – постійно виїжджали на місця, зустрічалися з активом, консультували, надавали методичний та юридичний супровід. Протягом року спільно з Офісом реформ в Тернопільській області (і за безпосередньої допомоги Віктора Литвинчука) було організовано і багато семінарів, під час яких громади могли запозичити досвід, у тому числі й іноземних колег.
Для більш реальної ілюстрації труднощів, з якими доводиться стикатися, наведу приклад з питанням вивезення твердих побутових відходів. В області процес вивезення їх на сміттєзвалища організований лише поблизу міст, а у нових громад проблеми з’явилися вже на стадії оформлення документів. Згідно з законодавством необхідно було організувати тендер, провести конкурс серед перевізників тощо. Але, на жаль, не всі громади виявилися спроможними це зробити. Ось і маємо нині ледь не поблизу кожного села стихійні сміттєзвалища. Тому нині намагаємося облаштувати 4-5 місць для вивозу твердих побутових відходів, якими хочемо охопити всю область, а стихійні сміттєзвалища поступово ліквідувати. Але такий проект вдасться реалізувати лише за активнішої позиції органів місцевого самоврядування та готовності самих громад до взаємодії.
– Але є думка, що варто створити для сільських рад такі ж умови фінансування, як і для об’єднаних територіальних громад, тоді проблем з їх функціонуванням теж не буде…
– Можливо, деякі села справді знайшли б кваліфікованих фахівців і ефективно використали кошти, але, як показує практика, вдається це далеко не завжди. Наприклад, торік у деяких сільських радах бюджетне перевиконання сягнуло мільйона гривень, а то й більше. Однак місцева влада так і не спромоглася використати ці кошти і вони перейшли на наступний рік як «перехідні».
З іншого боку, у багатьох селах немає підприємств з реальними робочими місцями. Отож, залишай їм відповідні податки чи не залишай – бюджети не будуть наповнюватися. Тобто, ми отримаємо ситуацію, коли сильніші села стануть ще міцнішими, а слабші стануть занепадати ще більше. А метою децентралізації, нагадаю, є об’єднання громад в міцні осередки для підвищення добробуту громадян.
– Нині на території області вже функціонують 36 об’єднаних територіальних громад. Об’єднатися ще трьом завадило діюче законодавство, а точніше — неухвалені парламентом зміни до нього. За нашими темпами вже не встигають державотворці?
– Це справді так, нам нині бракує оновленого закону про децентралізацію. Ми вже зверталися до народних депутатів, що обрані від Тернопільської області, і вони підтримують нашу позицію та лобіюють її у парламенті. Однак наприкінці року тривав бюджетний процес, йшли певні політичні торги і наразі необхідні закони були відсунуті на другий план. Сподіваємося, у найближчі місяці процес активізується, зміни до законодавства ухвалять, що дасть новий поштовх темпам децентралізації на Тернопільщині.
Зокрема, чекаємо ухвалення закону щодо приєднання сільських рад до діючих громад. Багато сільських рад уже висловили готовність приєднатися, але відсутність відповідного закону позбавляє їх можливості це зробити. Необхідним також є ухвалення закону щодо зміни меж районів. Ті три громади, про які ви згадали – Хоростківська, Зборівська і Товстенська, не мали змоги об’єднатися, адже через певні причини новоутворення включатиме населенні пункти з кількох районів, а це наразі законодавством не передбачено.
– На якій стадії нині ухвалення згаданих законів?
Наскільки мені відомо, закон щодо приєднання сільських рад до діючих громад вже пройшов перше читання, а тепер його обговорюють у комітетах. Скільки триватиме цей процес, враховуючи особливості українського парламентаризму, спрогнозувати важко. Можливо, окремим парламентарям він видається не вкрай нагальним, але на місцях його дуже чекають. Гадаю, після його ухвалення процес децентралізації стане більш плідним, і ми за короткий час охопимо реформою половину області.
– Як на практиці відображаються ці прогалини законодавства?
– Скажімо, законопроект щодо змін меж району «зв’язує руки» процесам децентралізації в обласному центрі та містах обласного значення — Бережанах, Чорткові, Кременці. Вони прирівняні до районів, а отже, у випадку утворення нової громади і приєднання навколишніх сіл, їм також необхідні відповідні зміни меж, а це законодавством поки що не передбачено.
На часі й інші законодавчі зміни – зокрема про використання земельних ресурсів. Нині, всупереч здоровій логіці, громади, що об’єднуються, не можуть розпоряджатися землями, які розташовані поза межами населених пунктів. Цю ситуацію треба негайно вирішувати.
– Навіть попри згадані проблеми ви вважаєте реформу децентралізації однозначно позитивною?
– Абсолютно. Давайте знову звернемося до цифр. Якщо, наприклад, до об’єднання сільські ради мали надходження 100-150 грн. на душу населення, то тепер – але вже у складі громад – до 600-700 грн. А в деяких потужних громадах – навіть до 1500 грн. Чи, скажімо, зведений річний бюджет Шумська разом з селами району до утворення громади не перевищував 7-8 млн. грн., а у 2016 р. (після створення ОТГ) склав 90 млн. грн. Погодьтеся, це дуже переконливі показники.
Ну і безумовний позитив реформи в тому, що усі кошти використовуються саме на потреби громади. І без жодних посередників! Звісно, управління громадою потребує іншого рівня підготовки, ніж у сільській раді. Тому місцеві жителі повинні стежити за роботою голови громади. Ми в обласній адміністрації стоїмо на позиції максимальної прозорості в їх роботі, тому закликаємо членів громади цікавитися справами у ній, брати активну участь в ухваленні рішень на місцях – адже в цьому і полягає інноваційність реформи.
– Коли реформа децентралізації лише стартувала, то кінцевою датою називали жовтень 2017 р. На вашу думку, цьогоріч її справді вдасться завершити?
– Час покаже, але більше схиляюся до того, що треба буде відтермінувати цю дату. Поточний рік я би назвав одним із основних етапів децентралізації, але не остаточним. А ось у наступному, 2018-му, цілком можливо, що реформа вийде на фінішну пряму. Цей процес має бути прив’язаний до інших реформ, у тому числі – в освіті, медицині, які поки що здійснюються не так швидко, як би хотілося. Наприклад, протягом усього минулого року ми жодного разу не чули позицію представників охорони здоров’я про те, як буде розвиватися їх напрямок в умовах децентралізації. І це один із факторів, який гальмує нашу реформу, а він же не єдиний…
Також для нас дуже важлива не кількість громад, а їх якість. Можна, звісно, «наплодити» й сотню громад, але чи буде від цього позитивний ефект?
Необхідно створювати дієві економічні моделі фінансово спроможних громад – з відповідними інфраструктурою, кадровим потенціалом та трудовими ресурсами. Ці новоутворення мають бути привабливими для інвесторів, аби їм хотілося вкладати кошти у створення бізнес-проектів на територіях громад.
– А скільки громад, на вашу думку, в ідеальному варіанті має утворитися на території області?
– Коли ми розробляли детальний план розвитку територій нашої області, то зупинилися на цифрі 50. Це, звичайно, умовна цифра, бо все залежатиме від бажання населених пунктів об’єднуватися. До того ж цей план має бути затверджений на рівні обласної ради, потім – пройти процедуру узгодження у Кабміні. Але з огляду на те, що облрада – політичний орган, то серед депутатів є лобісти певних територій, які спробують переробити остаточний варіант плану під свої інтереси. Тому, яким він стане «на виході», після розгляду на сесії, передбачити складно… Але я вірю в загальний здоровий глузд, і в те, що більшість депутатів готові поступитися амбіціями заради блага жителів краю.
Підсумовуючи, скажу, що досвід, котрий ми набули разом із «гулями», які набили в процесі децентралізації, – це наша сила. Багато чого навчилися, багато що перевірили на практиці, зрозуміли, що працює, а від чого варто відмовлятися… Тож тепер спробуємо переконати громади й депутатів створювати моделі, максимально наближені до ідеальних. Лише за ними майбутнє! Насамкінець додам: на Тернопільщині вже сформувалася критична маса людей, які зрозуміли суть «філософії» децентралізації і тепер стали її прихильниками. Тому я цілком упевнений в успіху, якого ми досягнемо!
Розмовляв Петро НАВРОЦЬКИЙ

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*