Олег Петренко: «Ключові слова нашої служби – «державні фінансові гарантії»

 

Національна служба здоров’я України (НСЗУ) — новий орган, який керуватиме фінансовою системою медицини в Україні. На першому етапі реформи через Нацслужбу держава буде фінансувати роботу сімейних лікарів, терапевтів і педіатрів. Надалі створений орган керуватиме всією системою фінансування медицини в Україні. Відомство укладатиме угоди із закладами охорони здоров’я щодо надання медичних послуг українцям і платитиме за це гроші з держбюджету. Очолює нову структуру.

Ми познайомилися на семінарі «Нова якість системи охорони здоров’я: як забезпечити успішне впровадження реформи». Він завітав із презентацією «Національна служба здоров’я України: основні завдання та перші кроки у 2018 році».

– Ми взяли найкращі практики європейських країн, Канади та Великобританії і створили унікальну українську систему. Національну службу здоров’я створили згідно із Законом  України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення”. Отож, ключові слова нашої служби – «державні фінансові гарантії». Ми – національний  страховик, який укладатиме договори із закладами охорони здоров’я та закуповуватиме у них послуги з медичного обслуговування населення, – зазначив Олег Петренко. – Наприкінці березня служба народилася, а вже з липня має повним ходом запрацювати.

Закон про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення передбачає етапність розгортання. Його перехідні положення чітко передбачають: у 2018 році – зміни на первинному ринку, в 2019 році – на вторинному і третинному. З 2020 року ‒ лише програма медичної гарантії, інших механізмів фінансування не буде. Субвенція на фінансування установ охорони здоров’я на місцях існуватиме лише протягом 2019 року. З 2020 року вона не передбачена. Скажімо, коли пацієнти активно підписують декларації (а вже понад 10% населення це зробило), місцева влада, як правило, займається автономізацією і зміною статусу установ. Іноді ми зі свого боку підштовхуємо місцеву владу, як можемо. Але первинна медична допомога – безпосередня відповідальність місцевої влади, тут МОЗ або НСЗУ не можуть зарадити. І якщо місцева влада вважає, що їм не потрібне додаткове фінансування, яке пов’язане з новими умовами оплати медпослуг, то тоді лікарі і пацієнти мають сказати своє слово.

Відрадно, що медзаклади підписують декларації з пацієнтами, намагаються підтягуватися до стандартів, розроблених НСЗУ.

Наші умови не мають нічого складного й екстраординарного. Центр первинної медичної служби чи амбулаторія мають бути автономізовані. Тобто мають стати комунальним некомерційним підприємством, яке зможе відкрити розрахунковий рахунок у банку. У них мають бути комп’ютери, підключені до електронної системи охорони здоров’я через медичну інформаційну систему, обладнання для обстеження, перелік необхідних ліків тощо. Крім того, медзаклад має відповідати табелю оснащення. До речі, табель розділено на кілька складових – є базові, а є розширені вимоги. Обов’язковими є лише базові вимоги. Також є ще кілька сервісних вимог, які є частиною договору: можливість записатися на прийом віддалено, телефоном або через Інтернет – базові програми електронної черги, інформація про можливості потрапити до цього медзакладу – графік його роботи й інформація про чергові установи, а також вимога, щоб у медустанові була можливість зробити базові аналізи. Ті, хто готовий до цих вимог, будуть приймати виплати за новим механізмом у липні 2018.

Кожен повинен знати, що йому гарантує держава, в якому обсязі, як це реалізується. Кабмін затвердив тарифи на пацієнтів для терапевтів, педіатрів та сімейних лікарів. Постановою закріплений базовий тариф за обслуговування пацієнта 2018 року – 370 грн за людину на рік. Первинна медична допомога охоплює діагностування та лікування найпоширеніших хвороб (застуда, грип, отруєння, травми), спостереження за вагітними, гіпертоніками, діабетиками, хворими на туберкульоз, СНІД, онкозахворюваннями, паліативну допомогу (полегшення страждань). Безкоштовними є вимірювання тиску, електрокардіограма, аналізи крові і сечі, в тому числі на цукор. Тариф 370 грн за людину діє для пацієнтів віком 18-39 років. Для інших запроваджують підвищувальні коефіцієнти: на малюків до 5 років – 1480 грн, на дітей 6-17 років – по 814 грн, на 40-64-річних – по 444 грн, від 65 років і старші – по 740 грн. В планах уряду – підняти у 2019-му році тариф, від якого йдуть подальші розрахунки, до 450 грн. Таку суму отримає медустанова або лікар-приватний підприємець, який підписав договір про співпрацю з Нацслужбою здоров’я. До кінця 2018 року медустанови отримають додаткове фінансування і за пацієнтів, які були прикріплені за територіальним принципом, та договір не уклали. Але на них дадуть лише по 240 грн/рік, і то за умови, що лікарі не набрали достатньо пацієнтів. Нагадаю: для терапевтів це – 2000 осіб, педіатрів – 900, сімейних лікарів – 1800 осіб. Зменшені ставки на ліжко-місця за старим принципом стимулюватимуть держклініки до співпраці з НСЗ. До речі, щороку базова ставка підвищуватиметься.  Коефіцієнти також дещо змінять свою вагу.

– Місячний дохід лікаря, кажуть, сягне 15-30 тисяч?

– Зараз ніхто нікому не говоритиме, скільки платити, хоча є визначені законом норми. Закон передбачає, що з моменту повної реалізації програми медичної гарантії з 2020 року при розрахунку тарифів щодо компонента зарплати лікаря буде використано коефіцієнт 250% від середнього розміру заробітної плати за липень року, що передує розрахунковому періоду. Підвищення тарифу і  зарплати — стимул для швидшого переходу на нове фінансування. Бо основне завдання реформи — економічними стимулами змінити поведінку надавача послуг.

– Як на місцях сприймають нововведення?

– Як і всюди, є люди, які активно хапаються за будь-які можливості втілити позитивні зміни, а є ті, які вважають, що це їм не потрібно. Переважає поки що настрій скептично-сумний і вичікувальний. Та найкращим сигналом є те, що, спілкуючись безпосередньо з деякими головними лікарями, я чую запитання: «Що треба зробити? А як це повинно бути? На що звернути увагу? Як краще використовувати кошти?». Тобто, поступово філософія змін знаходить розуміння, економічний фактор починає впливати на поведінку постачальника медпослуг, а це і є основним завданням реформи, коли економіка визначає доцільність. Повторю: зі свого боку ми все зробили. Базові документи, що регулюють виконання закону про медреформу, вже розроблені, але не всі з них введені в дію. Деякі перебувають на стадії проходження в центральних органах виконавчої влади, деякі проходять останні узгодження. Іноді дуже складні. Ми реально змінюємо усі правила гри, але, на жаль, на сьогодні деякі речі взагалі законодавством не врегульовані. Нам би дуже хотілося відповідати усім вимогам чинного законодавства. Доводиться виконувати вимоги норм, які самі ще перебувають у розробці. Коли ухвалювали закон про медреформу, були внесені зміни більш ніж до 17 законів, але з’ясовується, що до деяких потрібно ще додатково вносити зміни. Тому, коли формуватиметься штат НСЗУ, підрозділ, що займається нормативно-правовою роботою, буде одним з основних. На жаль, ми не багата країна, тому не можемо просто витрачати ресурси. Хоча я, зі свого боку, вважаю, що реформи роблять не тоді, коли достатньо коштів, а тоді, коли коштів бракує. І найперша реформа ‒ це навчитися жити з урахуванням коштів.

– Нацслужба здоров’я виконуватиме і контролюючу функцію…

– Ми контролюємо надавача послуг, тобто заклад і лікаря. Як це відбувається? Лікарні звітують нам через електронну систему охорони здоров’я, але не так, як звикли на папері, а просто тим, що заносять до системи інформацію про свою роботу. Веде сімейний лікар, припустимо, 2 тис пацієнтів, заносить всі дані про них у систему, і ця інформація консолідується у нас.

– Безкоштовні ліки також йтимуть через вашу службу?

– Частина амбулаторних ліків, згідно із Законом, має бути реалізована через Національну службу здоров’я. Ця робота ще чекає на нас. Нам потрібно пережити перехідний період до 2020 року, коли всі мають укласти договір із НСЗУ у рамках програми медичної гарантії, куди входять і первинна, і вторинна, і третинна, і екстрена допомоги, реабілітація, пологи тощо.

– І все ж, на скільки відсотків упродовж цих перехідних років життя може внести корективи в реформування медичної галузі?

– Так, життя вносить свої зміни, новації мусять приживатися. На якихось етапах можливі зміни, але ключових позицій не будемо міняти.

Людмила ОСТРОВСЬКА

 

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*