«Одинадцятого жовтня Богдану виповнилося вісімнадцять, а наступного дня він уже був у Яворові – на полігоні»

Трагічна новина з Луганщини приголомшила Теребовлю – загинув її юний мешканець, 18-річний Богдан Ішутін. Прес-служба 44-тої артилерійської бригади повідомила: «Молодий боєць загинув двадцять другого травня під час виконання бойових обов’язків у зоні проведення антитерористичної операції. 18-річний Богдан Ішутін з Тернопільщини отримав вогневе поранення, у результаті чого пізніше помер».

Що трапилося, за яких обставин загинув юнак, наразі не відомо. Мати покійного – 59-річна Надія Богданівна очікує, поки привезуть тіло сина. «Нам повідомили про загибель Богданчика вчора. А що сталося – ніхто не каже, лише одне: під час виконання бойових обов’язків. Кажуть, буде розслідування військовою прокуратурою. Але лише Богданчик і Господь Бог знають, що трапилося… Він мені у суботу ввечері дзвонив. Питав: «Мамо, що робите?» Відповіла, що усі дивимося телевізор. Загалом він довго не розмовляв – хвилини дві, не більше, бо їм не дозволяли, щоб ворог не засік. Отак при кожній нагоді подзвонить, скаже слово-два, і на тому уся балачка. Але ніколи не скаржився, любив армію, казав, що це його покликання, і подальше життя буде пов’язане з армією. В одинадцятій вечора Богданчик ще переписувався в Інтернеті з сусідкою. А десь о четвертій ночі його вже не стало…»

Надія Богданівна плаче… Богдан – її наймолодший син. Є дві дочки – Женя, яка працює актрисою у Тернопільському театрі актора і ляльки, Юля – учителька фізики, котра мешкає у Козівському районі, син Віктор, який теж служив в зоні АТО. Як їхня родина переживе втрату наймолодшого, а тому найулюбленішого?.. «Як я його сильно любила!» – ридає мати.

Життєрадісний, компанійський, готовий допомогти – так про Богдана згадують у Теребовлі. У понеділок багато людей прийшло до будинку Богдана, щоб підготувати житло до прибуття його тіла. Планувалося, що у вівторок підвечір побратими, військове начальство привезуть покійного бійця.

Надія Богданівна крізь сльози говорить: «Напевно у нього така доля… Марив армією, казав: «Служив тато, дядьки, брат, а я що – ховатися буду, коли треба Батьківщину захищати?»  Одинадцятого жовтня минулого року йому виповнилося вісімнадцять, а дванадцятого жовтня він уже був у Яворові на полігоні. Уклав військовий контракт. Мій старший син Віктор теж служив за контрактом, повернувся із зони АТО торік у липні. Видно, що Богданчик хотів його наслідувати».

Питаю у матері, яким був її син. «Працьовитий, знався на техніці – зробив собі комп’ютер із двох старих, міг полагодити телевізор, радіо. У нас із грошима – не дуже, то Богдан при кожній нагоді намагався підробити, навіть їздив на південь за овочами».

Учора на приміщенні Теребовлянської гімназії, де навчався Богдан і працює учителькою Надія Богданівна, приспустили прапор з чорною стрічкою. Місто готується прощатися зі своїм юним мешканцем, який зустрів смерть на бойовому посту під Новоайдаром Луганської області.

 

Ольга КУШНЕРИК

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*