НЕВТОМНИЙ КРАЄЗНАВЕЦЬ

chernuchivskyСеред дослідників історії Тернопілля вагоме місце займає постать Гаврила Івановича Чернихівського – краєзнавця, історика, літературознавця, поета, редактора, журналіста. Надзвичайно творча особистість та надзвичайно скромна й добра людина, Гаврило Іванович, залишив велику науково-пошукову спадщину.

Гаврило Іванович  неодноразово передавав у державний архів Тернопільської області свої документи, започаткувавши особовий фонд. В особовому фонді зберігається 261 справа, в яку включено 1382 документи.

Народився краєзнавець 28 вересня 1936 року в с. Плесківцях, нині Зборівського району на Тернопіллі, у багатодітній селянській родині. Початкову освіту здобув у рідному селі, а далі продовжив навчання в Чернихівській семирічці та Обаринецькій десятирічці.

Після закінчення школи Г. Чернихівський вступив на історичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка, де активно займався науковою роботою, брав участь у студентських конференціях. Здобувши освіту, з 1958 року працював учителем історії в Доброводівській та Горинській середніх школах, Кременецькому краєзнавчому музеї. З 1963 по 1969 роки – викладачем історії в Кременецькому педагогічному інституті. Саме тоді зацікавився творчістю М. Драгоманова, що послужило темою для написання дисертації «Вклад М. П. Драгоманова у вивчення історії українського народу», але захистити її він не зміг через заідеологізованість тогочасної науки.

У серпні 1969 року Г. Чернихівський повернувся в Кременецький краєзнавчий музей, пройшов шлях від наукового співробітника, завідувача відділу до провідного науковця.  Він активно зайнявся пошуком матеріалів про стародавню історію Кременеччини.

З ініціативи Гаврила Івановича 1974 року в м. Кременці проведено Республіканську наукову конференцію, приурочену до 400-річчя українського друкарства, у 1988 році – конференцію на честь 300-річчя виходу у світ Кременецької граматики. на наукову конференцію до 400-річчя українського друкарства.

Гаврило Іванович був чудовим екскурсоводом, про що свідчать документи, а саме: плани екскурсій по Кременцю, буклет «Туристичними маршрутами Кременця», укладачем якого був Г.Чернихівський, численні світлини.

Понад 40 років свого життя  він провів у Кременці, свій внесок зробив у розвиток місцевого краєзнавства. Із великої кількості документів, які зберігаються в особовому фонді, варто відмітити бібліографію історії м. Кременця (рукопис Г.І.Чернихівського), машинописи доповідей та розвідок про історію міста, його історико-архітектурні пам’ятки, книгодрукування на Кременеччині, дослідження про Кременецьке видання «Кобзаря» 1922 року. Ці та багато інших наукових розвідок увійшли у видання, підготовлені Гаврилом Івановичем «Крем’янеччина : історичне та літературне краєзнавство» (1992), «Кременеччина від давнини до сучасності» (1999).

Завдяки плідній пошуково-дослідницькій праці Гаврила Івановича із забуття повернуто десятки імен визначних людей: Уласа Самчука, Оксани Лятуринської, Сергія Даушкова, Юхима Виливчука, Олександра Неприцького-Грановського, громадсько-політичних діячів, учених Романа Бжеського, Бориса Козубського, Юрія Пундика й багатьох інших.

Чимало зробив Гаврило Іванович поверненню імені Олександра Неприцького-Грановського на батьківщину. У фонді зберігається «Хронологія життя та творчості Олександра Неприцького-Грановського» (1994), укладена краєзнавцем, а також праця Гаврила Івановича «Олександр Неприцький-Грановський : життя і творчість» (1996) як своєрідний підсумок дослідження про видатного земляка. Також у фонді зберігається хронологія життя та творчості Уласа Самчука (1992), документи, зібрані краєзнавцем про Уласа Самчука, та монографія «Улас Самчук : сторінки біографії ».

Цікавими є праці краєзнавця: «Кременецький краєзнавчий музей : путівник», трьохтомник статтей, есеїв, портретів, рецензій «Портрети пером», та бібліографічні покажчики.

За своє життя краєзнавець видрукував 24 книги, зокрема монографії: «О. Неприцький-Грановський: життя і творчість», «Кременеччина від давнини до сучасності», «Оксана Лятуринська: життя і творчість», «Улас Самчук : сторінки біографії», «Галина Гордасевич», підготував бібліографічні покажчики, книги «Портрети пером». Гаврило Іванович учасник багатьох наукових конференцій як в Україні, так і за кордоном. Двічі побував у США, де вивчав архіви діаспори. Низку статей Г. І. Чернихівського опубліковано в кількох енциклопедичних виданнях.

Гаврило Чернихівський – автор нових експозицій Кременецького краєзнавчого музею, десятьох музеїв на громадських засадах (двом із них присвоєно звання «народний»), зокрема двох літературно-меморіальних музеїв: У. Самчука в с. Тилявці Шумського району та О. Неприцького-Грановського у с. Великих Бережцях Кременецького району.

Гаврило Іванович був членом Національної спілки письменників України, членом редколегій журналу «Тернопіль», Тернопільського енциклопедичного словника, в якому вийшло у світ близько 300 його статей; був членом Всеукраїнського краєзнавчого товариства, товариств «Український історик», Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині, почесний член товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка. Він лауреат премій ім. проф. В. Антоновича в галузі краєзнавства і охорони пам’яток історії і культури (1997), братів Богдана і Левка Лепких в галузі літератури і мистецтва (2001-2002), міжнародної премії родини Воляників-Швабінських, Фундації УВУ (Нью-Йорк, 2004).

Написав понад тисячу популярних статей з питань літературо-, крає- та музеєзнавства, які були надруковані різними періодичними виданнями. Проявив себе як автор кількох сотень віршів. Написав музику до 20-и творів на власні слова та на вірші М. Рильського, М. Хоросницької, З. Кучерявої, Л. Тараненко, Є. Плужника, М. Луківа. Олег Герман написав на слова Г. Чернихівського романс «Не дай мене, не відпусти», Василь Сябран – «Пісня про Кременець».

З його ініціативи у Кременці встановлено 33 меморіальні таблиці визначним діячам минувшини, перейменовано 66 вулиць.

У 2007 р. Г. І. Чернихівському присвоєно звання «Заслужений працівник культури України», а також у 2004 році – звання «Почесний громадянин міста Кременець».

19 вересня 2011 року після довгої хвороби Гаврило Іванович помер, похований у Кременці на Туницькому кладовищі. 9 квітня 2013 року в Кременці провулок Словацького перейменовано в честь нашого видатного земляка – Гаврила Чернихівського.

О. Сулима,

 

головний спеціаліст

відділу інформації

та використання документів облдержархіву

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*