Неймовірні історії про добрих людей

Що таке благодійність? Перед тим, як писати цей матеріал, я поставила це питання не менш як десяти людям. На диво, більшість відповіли однаково і, на мій погляд, дещо неочікувано: це коли багаті, щоб «відмити» гроші, створюють липові фонди і наживаються на біді нещасних людей. «Але ж бувають ті, які щиро намагаються допомогти!» – намагалася достукатися я. Люди ж сміялися мені в лице, кажучи, що нинішній світ – жорстокий і ніхто, надто чужа людина, не прийде тобі на допомогу.

Щоб переконати усіх, хто так думає, розповім три реальні історії, котрі трапилися з жителями Тернополя. Повірте, добро – тихе й безкорисливе – існує!

Дав гроші і просив не шукати

Тернополянин Ігор Качмарський дізнався про цей випадок від знайомих медиків і повідомив у соцмережі. Переповідаю його розповідь.

У медичну комісію в Тернополі звернулася жінка за довідкою. Її дитина хворіє на щось серйозне, можливо, онкологію, точно не знаю. Поки оформляли папери, розповіла таке: після публікації в соцмережі інформації про збір коштів на дороговвартісну операцію їй зателефонував чоловік із пропозицією допомогти. Треба було прийти в обумовлене місце з медичними виписками. На зустріч прийшов інший чоловік, переглянув папери і вийняв 100 000 доларів готівкою. Відрекомендуватися не захотів. Просив не шукати.

У телефонній розмові Ігор додав, що це трапилося недавно. До речі, не дуже здивувало медиків, оскільки у Тернополі такі факти благодійності трапляються не вперше.

Незважаючи на небезпеку, допоміг жінці з дитиною

Зворушливу історію опублікував у соцмережі і громадський активіст Григорій Бурбеза. За словами чоловіка, подія трапилася у неділю, 24 червня, на Тернопільському залізничному вокзалі.

Молода мама з 8-річним сином запізнилася на потяг «Львів-Харків». Розпачу не було меж. Люди навколо підказали взяти таксі і доїхати до найближчої станції, а це – Підволочиськ. Підбігли до таксистів. Ті виставили ціну 500 грн. У жінки було всього 250 грн. Присутні тернополяни обурилися і накинулися на цих авто-гицелів. Але ніхто не хотів їхати. Аж тут обізвався хлопець на старенькому «Ланосі». З’ясувалося, він щойно провів дружину до цього ж потяга. Запропонував швидко довезти до Підволочиська, поїхали. Таксисти-негідники, які окупували залізничний вокзал, почали блокувати виїзд! Не давали «Ланосу» виїхати з вокзалу! Але за допомогою людей, які спостерігали за цим, якось вибралися і зі швидкістю 150 км/год доїхали до Підволочиська, ледве знайшли вокзал. Поїзд якраз під’їхав. Жінка запропонувала гроші водію-рятівнику, а він почав відмовлятися! Врешті, погодився взяти 200 грн, а 50 віддав, щоб вони мали на дорогу. «Спізнюхи» зайшли у вагон і щасливо доїхали до свого Харкова. Живі і здорові, слава Богу! У метушні не запам’ятали номер машини, не спитали імені водія (знають тільки, що він з якогось села).
Ось така історія…
Мама Юлія і син Давид (вони мешканці Краматорська) надзвичайно вдячні добрій людині – водію, який виручив їх у скрутній ситуації. Також відзначили доброту і співчуття тернополян, моральну (і не тільки) підтримку під час пошуку вирішення проблеми. Добрі люди і їх добрі вчинки повертають нам віру в людяність.
У цій історії немає жодного слова вигадки, зауважив Григорій.

За годину зібрали суму, щоб урятувати життя

Третю неймовірну історію написала юрист, громадська активістка Тетяна Семус. Жінка висловила щиру подяку тернополянам за те, що так швидко відгукнулися на клич про допомогу врятувати життя дитини.

Клич про допомогу

«Шок, заціпеніння, розпач. Цього просто не може бути, пише Тетяна. – Дитині, яка минулого понеділка півдня гралася у мене вдома іграшками моєї доці, поки її мама була на роботі – позавчора, в суботу, поставили діагноз: гострий лейкоз. Ну не може такого бути. Кажуть, чужих дітей не буває. Та бувають. Коли діти – зовсім безволосі, у медичних масках на обличчі і на вас дивляться їхні очі – все, ось тут межа стирається і серце обривається. Ймовірно, Аліса скоро теж перестане бути власницею розкішного довгого волосся, бо хіміотерапія зробить свою злу справу. Але це все – згодом, а тепер – переливання крові (бо тромбоцитів менше 20 при нормі 180, а єдиний апарат для обробки донорської крові в області поламався), термінове перевезення спеціальним автомобілем туди, де погодяться лікувати, курс хіміотерапії, а далі – лікування і лікування. Медики кажуть, що це лікується і ймовірність одужання 75%.
Їй сім. Вона надзвичайна – врівноважена, тиха, спокійна. Така доросла, коли малює свої дивні малюнки, і така дитяча, коли годинами грається в іграшковий будиночок. Мама сама ростить її разом із старшою сестричкою. Те, що лікування обійдеться в суму навіть не з двома нулями, зрозуміло. І часу чекати на диво, на жаль, нема…»

Через годину…

«Друзі, я захоплена вашою людяністю і співпереживанням! Минула година з моменту розміщення цього оголошення, а вже багато людей перерахувало кошти! Це неймовірно! Щойно зателефонувала мама дівчинки і попросила тимчасово припинити допомогу. Каже, наразі дитина всім забезпечена і потреби в коштах немає. Коли виникне, я обов’язково дам знати і проситиму знову вашої допомоги. Люди, ви – неймовірні!!!»

Ось так безкорисливо жителі Тернопільщини творять добро. Бережи вас Боже!

Зоряна ДЕРКАЧ

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*