Не Шукай-води і… не шукай села

Де на Тернопільщині було село, назване на честь Нобелівського лауреата?

Ми вже писали про село на Збаражчині, назване на честь американського президента, Нобелівського лауреата Вудро Вільсона – Воля Вільсона. Нині ж мова піде про інший населений пункт, теж названий на честь лауреата Нобелівської премії.

Ще наприкінці ХІХ ст. поблизу с. Решнівка Збаразького району був фільварок Шукай-води. На початку 1920-х рр. польський уряд, відчуваючи борг перед поляками – учасниками боїв за Львів і вояками армії Галлера, яку Антанта і США сформували у Франції і яка брала участь у війні з Українською галицькою армією у травні–липні 1919 р., розпочав виділяти їм землі. Зокрема, й на території сучасного Збаразького району. Польські відставники швидко обжили Шукай-води: побудували добротні будинки, майже у кожному господарстві були пасіки, деякі переселенці заклали сади. У 1926 р. військова осада Шукай-води з ініціативи польських офіцерів була перейменована на Реймонтов і отримала статус окремого населеного пункту. Назву дали на честь польського письменника Владислава Реймонта. Саме він у 1924 р. отримав Нобелівську премію з літератури за повість «Селяни». Новий населений пункт увійшов до гміни Заруддя.

У 1927 р. у Реймонтові було 17 господарств, де проживали 46 жителів. У 1930-х роках населення продовжило зростати. Відомо, що у селі проживали сім’ї Бардецьких, Білінських, Вільчинських, Вінярських, Гарте, Грабарчуків, Лабунських, Охляцьких, Ратушняків, Шкрибальських та інші.

У 1933 р. населений пункт належав до парафії та гміни Колодно. Місцеві поляки відвідували костьол у Колодному (спалений у липні 1943 р., підірвали війська Червоної армії у 1944), рідше – римо-католицьку каплицю у с. Мусорівці (знищена у 1970-х, дах зняли місцеві комсомольці). Цікаво, що збереглися перекази про те, що наприкінці 1930-х у селі деякий час проживала стигматичка (стигмати – тілесні знаки, що з’являються на тілі живої особи і є схожими на п’ять ран: на руках, ногах, і боці, котрі Христос отримав при розп’ятті). Як засвідчують документи, від 1945 р. більшовики на Збаражчині розшукували стигматичку Антоніну. 20 лютого 1948 року у с. Чернихівці капітан МДБ Денісов з шістьма бійцям провів обшук у господарстві батька Антоніни, під час якого забрали у нього всі фотографії дочки. Його били і вимагали зізнатися, де переховується «этоя святая». Не витримавши побоїв, селянин зізнався, що дочка переховується у с. Старий Збараж. Антоніну заарештували і відвезли до Тернополя. Подальша її доля невідома.

Перший удар населеному пунктові завдали більшовики взимку 1940 р., коли виселили у Сибір шість сімей. Згодом селу повернули первісну назву і віднесли до категорії хуторів. У лютому 1952 р. на хуторі Шукай-води було 34 будинки, в яких проживало 158 жителів.

Цього ж року влада хотіла на його базі утворити село, переселивши туди мешканців хутора Підліски, але план не реалізували.

Упродовж наступних років жителів виселили. Нині на місці села – поля, кілька фруктових дерев і стара криниця.

Віктор КАРПОВИЧ

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*