Шановна редакціє, маю такий клопіт: суджуся за межу. Районний суд ухвалив рішення на мою користь. Але відповідач оскаржив рішення до апеляційного суду області. Мене хвилює, чи вчасно дізнаюся про дату судового розгляду. Поясніть, як апеляційний суд повідомляє про час розгляду справи, і що буде, якщо я вчасно не отримаю такого повідомлення?

Іван Р., Кременецький район.

Правову неграмотність, аморальність, брак здорового глузду продемонструвала  міська управа, опублікувавши на своєму офіційному сайті дані про малолітню дитину, її місце навчання, адресу. До того ж орган місцевого самоврядування «затаврував» усю сім’ю хлопчика до якогось там коліна, бо ж, окрім батьків дитини (причому вказано ще й місця їх роботи), навів дані і про бабусю хлопчика.

Скільки коштують сльози вдови і двох осиротілих дітей?

За смерть робітника роботодавець заплатить осиротілій родині моральну шкоду. Щоправда, зробить це із примусу, бо програв суд. Причому відповідач оскаржував судове рішення в апеляційному суді області, цинічно вважаючи, що сума за моральні страждання вдови і двох дітей, які залишилися без батька, надто велика…

За обман про розіграші призів «поштовий магазин»  та «поштовий каталог» «виграли» від антимонопольного комітету штрафи

Антимонопольний комітет України оштрафував ТОВ «Поштовий магазин» (м. Київ) на 1 млн. 681 тис. грн. за недобросовісну конкуренцію у вигляді поширення оманливої інформації.

Як встановив Комітет, реалізатор товарів широкого вжитку обманював громадян про можливість отримання виграшу.

Так, товариство розміщувало у друкованих виданнях рекламу, що містила такі  твердження: «300 000 грн. за одне слово»; «відгадайте закодоване на малюнку слово і … виграйте 300 000 грн.»; «Знайдіть у скрині слово і отримайте 300 000 грн». Нижче великими напівжирними літерами зазначалося: «гарантія вручення 300 000 грн.».

Через два роки після того, як з допомогою правоохоронної та судової систем області пішла у небуття тернопільська газета «Нова ера», Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняв нове рішення у судовій справі, яке, без сумніву, продовжило б життя виданню, що свого часу виходило із двадцятитисячним накладом. На жаль, рятівне для газети рішення прозвучало надто пізно…

Учора у  Тернополі  на Театральному майдані відбулася громадянська акція, присвячена проблемі небаченого досі будівництва в Карпатському регіоні малих гідроелектростанцій. Подібні заходи у багатьох містах, у тому числі Києві, стали  відкриттям всеукраїнської громадської кампанії проти проектів будівництва 550 (!) малих ГЕС у Карпатах.

І  незабаром звинувачення та вимога: крав газ - плати! Як захиститися?

Уже п’ять років добиваюся у чиновників допомоги і справедливості, але  на жаль, усвідомлюю, що їх у  незалежній Україні немає.

Я, 73-літній пенсіонер, проживаю  у с.Броварі Бучацького району.  Маю статус дитини війни, ветерана праці (41 рік трудового стажу). Виховав трьох дітей, але на старості зостався сам, бо діти живуть далеко. Весь час важко хворію, переніс  шість операцій, а потрібно робити ще й сьому.

Сусідів не обирають - вони з’являються незалежно від нашої волі, бажання, уподобань. Це добре, коли за парканом чи стіною живуть люди, до яких відчуваєш приязнь. Нейтралітет і повне невтручання між сусідами – теж непогано. Та коли мовчазна ворожнеча чи, не дай Боже, відверті конфлікти, рукоприкладство…

Шановна редакціє, прошу допомогти порадою. Моя дочка і зять – на заробітках, передали гроші на купівлю квартири. Онук придбав в обласному центрі малосімейку. Але вже більше півроку не може там нормально жити, бо, виявляється, у квартирі зареєстрований племінник колишнього власника. Він не бажає виселятися. Дійшло до скандалів, онук навіть міліцію викликав, але нічого не допомагає. Що йому робити?

Ярослава, м. Борщів.

Роботодавця-самодура можна, як кажуть, присадити. Та й навіть покарати  - за грубе порушення законодавства про працю передбачено кримінальну відповідальність.

Чи не забагато уже їх у нашому маленькому Тернополі?

Минулої п’ятниці група обдурених пайовиків вийшла під стіни облдержадміністрації з проханням чи швидше з  вимогою допомогти повернути їм якщо не житло, на яке вже годі сподіватися, то бодай вкладені гроші. А мова йде про дольове будівництво у приміському Петрикові, котре організував нині покійний підприємець Садовський. Споруда, за словами потерпілих, ледь піднялась вище першого поверху. Однак зводити її далі нікому, а банк, який, цілком очевидно, має пряме відношення до кредитування об’єкта, уже готовий продати земельну ділянку, на котрій десятки сімей мали отримати житло...

Помилка, ціна якої дуже дорога. У Тернопільському прес-клубі відбувся круглий стіл на тему: «Дотримання прав людини: чи є право на помилку?».

Чи реально захистити свої права у нашій державі? Чому українські громадяни звертаються до міжнародних правозахисних організацій?

Учора у Тернопільському прес-клубі відбулася велелюдна прес-конференція у зв’язку із публікацією у газеті «Нова Тернопільська газета», яка викликала хвилю обурення і осуду в європейських ЗМІ. Не вельми коректний заголовок та колаж на першій шпальті спровокували звинувачення у бік Тернополя та й усієї України у расизмі та ксенофобії.

В інтернеті опубліковано відео про те, як у Тернопільській області працівники ДАІ намагалися виманити водія з автомобіля, застосувавши сльозоточивий газ.

Що з того вийшло, коли сім’я розпалася, знає зі свого гіркого досвіду тернополянка. Її квартира - «у кредиті» на двадцять років…

Олена прийшла до редакції за порадою. З вигляду жвава приваблива жінка – з тих, яка сама бере від життя, а не чекає випадку чи удачі. Та як тільки дійшло до конкретної розмови, відвідувачка раптом знітилася, втративши упевненість, з якою зайшла до кабінету.

Повернулася аж через три тижні…

Недавно 32-річній жительці Бучацького району оголосили вирок у суді. Її визнали винною у крадіжці грошей у власного чоловіка. Ось така доволі несподівана фабула злочину.

Страшний водій. Одну людину відправив в інший світ, другу посадив в інвалідний візок

Авторемонтна фірма має сплатити власниці «Тойоти» майже тридцять тисяч гривень.

Ціна несправедливості – село не має жодного державного акту на землю, а двісті гектарів «спірної» землі ось вже три роки облогують.