Повідомити новину

Поширити:

Поки ми віддаємо останнє на підтримку армії, а найкращі патріоти кров’ю захищають кордони держави, в серці країни йде інша війна. Прикриваючись новими політичними проектами, до влади рвуться спільники Путіна, щоб здати країну ворогові.
Зосередившись на трагічних подіях на сході, спостерігаючи з телеекранів за суперечками у Верховній Раді, ми не помічаємо, як наш тил впевнено окуповують люди російсько-імперського режиму. Віктор Медведчук, кум Володимира Путіна, не полишає своїх надій на знищення України. Його люди, розставлені на місцях ще за часів Леоніда Кучми, сьогодні виходять із тіні.
Востаннє Володимира Мариновського «бачили» в політиці у 2010-му році, коли він балотувався від сателіту партії регіонів – «Сильної України» Сергія Тігіпка. До цього він більше десяти років керував осередком медведчуківської Соціал-демократичної партії України (об’єднаної).
Свій політичний шлях Мариновський розпочав у 1998-му, коли балотувався від Ліберальної партії на посаду мера Тернополя. Вже незабаром очолив місцевий осередок гучного антиукраїнського проекту – СДПУ(о). І вже 2002-го року він намагався прорватися у владні коридори від цієї проросійської партії Медведчука. З політичних мотивів він також отримав посаду у Федерації футболу України. В 2000-му році, як відомо, ФФУ очолив один із засновників СДПУ(о) Григорій Суркіс, який до того часу був президентом Професійної футбольної ліги і віце-президентом ФФУ.
У 2004-му СДПУ(о) разом із Партією регіонів утворили парламентську коаліцію. Саме з цих «договорняків» з’явиться в Україні «єдиний узгоджений кандидат» Віктор Янукович. Після поразки проросійського Януковича, в 2006-му СДПУ(о) стала однією з засновниць блоку «Не так!», створеному для участі у місцевих та парламентських виборах. Як пояснював тоді керівник виборчої кампанії регіоналів Євген Кушнарьов, блок «Не так!» є стратегічним партнером Партії регіонів України. Від цього «стратегічного партнера» регіоналів Володимир Мариновський вдруге невдало пробував сісти у крісло міського голови Тернополя. Здавалося б, можна було ставити хрест і на політичній кар’єрі Володимира Мариновського, і очолюваної ним на Тернопіллі СДПУ(о).
А ні. Свого часу ходили чутки, що Мариновський очолить тернопільський осередок Партії регіонів. Але утримався. Зробив ще одну невдалу спробу влізти на владний Олімп під крилом Сергія Тігіпка, а після того «пішов у тінь».
Слід нагадати, що до перемоги Віктора Януковича, яка дала серйозний поштовх плану Путіна зі знищення України, СДПУ(о) також «доклала руку». В 2009-му під час президентських перегонів вони створили з комуністами та їхніми «лівими» сателітами блок і висунули одвічно програшного кандидата в президенти Петра Симоненка. Його кандидатура відтягнула голоси несимпатиків Януковича від голосування за опонентів. Як відомо, після обрання Януковича, комуністи разом з Партією регіонів утворили коаліцію. І саме вони голосували за «диктаторські закони».
Після такої низки гучних поразок, кривавого Майдану і революції Гідності ми сподівалися вже ніколи не почути прізвищ ані Віктора Мевдведчука, ані його товаришів. Проте сьогодні вони знову намагаються прорватися до влади. Віктор Медведчук вийшов із тіні, відкрито їздить до Москви до свого кума Путіна. Його люди в регіонах також почали «ворушитися». Вони ховаються під різними патріотичними гаслами, створюють «громадські» організації, аби «вистрелити» під час виборів. А потім – «стріляти» в спину і нашим хлопцям, які боронять східні кордони України.
Василь ВОЛЯ